Раді Вас бачити!

Дівчина відчинила двері і зблідла, але миттєво присіла в реверансі і без порожніх відмовок пропустила принцесу всередину.

– Сідайте, – гостинно запропонувала фрейліна, а коли Еріка вмостилася в крісло біля столика, сіла сама. – Чим можу бути корисною?

– Давай вип'ємо вина, – Діва поглядом вказала на напівпорожній графин.

Майха зовсім розгубилася від такої пропозиції і застигла, наче скульптура. Довелося виводити з трансу черговою фразою:

– Я прийшла поспілкуватись. Раніше нам не вдавалося поговорити.

Фрейліна здригнулася, але, так і не знайшовши слів, лише згідно мугикнула. Тремтячою рукою взяла з полиці з-під столика ще один келих, поставила перед гостею, а потім наповнила, мало не проливши повз нього. Принцеса без задньої думки взяла своє вино та відпила. Ні, ніхто не міг передбачити, що вона прийде, а у дівчини навряд чи напоготові є отруєна склянка. Майха наслідувала приклад, хвилювання наростало, адже наречена короля поводилася дивно.

– Пропоную зіграти у гру.

– Яку? – тихо видавила фрейліна.

– Питання-відповідь. Правила дуже прості. Ти запитуєш мене, а я відповідаю відверто. Потім питаю я, і ти теж відповідаєш чесно. Лише правда.

Під час статевого дозрівання Еріка, як і будь-який інший підліток, часом робила дурниці і не хотіла слухати батьків, тоді мати навчила її цій грі. Зізнатись, у більшості випадків гра виходила однобокою, але таким чином Фріда видресувала в ній чесність. Вона інстинктивно розповідала матері правду, навіть коли вони перестали грати, а просто розмовляли. Зараз воїтелька не планувала нікого виховувати і збиралася старанно дотримуватися правил. Хто знав, що мамин прийом їй коли-небудь знадобиться.

– Запитуй.

Майха зволікала, але людині від природи властива цікавість, тому через кілька хвилин і келих вина все ж наважилася:

– Скільки людей Ви вбили?

– Сто тридцять вісім.

Фрейліна ахнула і вкрилася потом.

– Моя черга. Ти брала участь у побитті міледі Дахан?

Дівчина напружилася і тільки надумала відкрити рота для виправдань, як Діва перебила:

– Я була відверта з тобою. І я знаю правильну відповідь. Давно знаю. Але, як бачиш, ти досі не стала сто тридцять дев'ятою. Або ти дотримуєшся правил гри, або ... Іншого шансу в тебе не буде, Майхо.

Фрейліна знову замовкла, але тепер, перш ніж заговорити, осушила вже два келихи:

– Так. Але я не могла...

– Стоп. Ти вже відповіла на моє запитання, зайві слова ні до чого. Твоя черга.

– Ви мене вб'єте?

– Ні. Раніше хотіла, та тепер не хочу.

– Чому?

– Ти знову порушуєш правила. Одне питання – одна відповідь. Тобі соромно за те, що ти побила Кегату?

– Так, – на межі чутності видихнула Майха. – З кожним днем все сильніше.

– Твоє питання, – нагадала Еріка.

– Чому Ви не хочете мене вбивати?

– Бо я воїн, а не вбивця. Це не одне й те саме. Я вбивала, коли іншого вибору захистити себе чи своїх близьких більше не було, але жодного разу нікого не позбавляла життя заради власного задоволення. Повір, чужа смерть задоволення не приносить, навіть коли ти був змушений так зробити.

Тут принцесі довелося трохи збрехати, але це заради загального блага. Однак вона справді вважала вбивство – крайнім заходом, просто причини у неї бували різні, а не тільки ті, що позначила.

– Моє запитання. Ти знала, що Хелена підріже зав'язки на моїй сукні?

– Це я запропонувала, – схилила голову фрейліна. – Але, прошу, дозвольте пояснити, щоб відповідь була повною.

– Слухаю.

– Керстен зібрала нас, щоб вирішити, як можна Вас позбутися. Хтось пропонував отруту, хтось надіслати до Вас чоловіка і зганьбити, хтось організувати нещасний випадок. Мені здалося, що зав'язки – найменше зло. А також вдалося переконати, що спочатку варто спробувати що простіше, а не брати на себе тягар провини за… – дівчина замовкла, роблячи великий ковток алкоголю.

– Твоя черга.

– У мене більше нема питань.

– Впевнена?

– Так. Дякую. Що прийшли, принцесо. Що змусили розповісти. Мені полегшало.

Фрейліна говорила уривчасто, збираючись з думками під час пауз, щоб донести саме той зміст, який вона мала на увазі.

– Не така вже я й кровожерна, правда? – Еріка підвелася з крісла.

Що ж, розмова вийшла набагато цікавіша, ніж вона передбачала. Так, Керстен лякала їх брехливими чутками, штовхаючи на злочини. Примушувала, шантажувала. Однак Майха виявилася не такою вже й безнадійною, на відміну від Хелени. Діва була впевнена, що з останньою порозуміється, але не робила жодних ставок на неї. І все-таки життя вміє дивувати. Фрейліна навпаки намагалася захистити її. Ось так поворот! Еріка була впевнена, що дівчина сказала правду.

– Вибачте, – фрейліна підскочила слідом, але продовжувала говорити тим самим тихим і похмурим голосом.

– Не треба просити вибачення за те, що вже зроблено, – принцеса крокувала до дверей, повернувшись спиною до співрозмовниці. – Ми не здатні змінити минуле. Просто, Майхо, більше не роби чогось всупереч власному сумлінню. Домовились?

– Обіцяю, – насилу видавила дівчина, але в погляді читалося, що вона обов'язково дотримається своєї обіцянки.

Вже біля дверей Еріка різко розвернулася і гаркнула:

– А тепер плач!

– Що? – не на жарт злякалася Майха.

– Реви!

Фрейліна зблідла від такої різкої зміни і кліпала віями, не розуміючи, що відбувається. Начебто щойно вони поговорили, і все було добре.

– Гаразд. І так зійде. Розпитуватимуть, скажи, що я тобі погрожувала. Пригадай щось жорстоке з історій Керстен і описуй в барвах.

– Ага, – тільки й зуміла вимовити Майха.

Еріка миттю скорчила запеклу гримасу і з силою штовхнула двері, а потім вилетіла з покоїв фрейліни, розлякуючи варту. Хтось доповів королеві про чаювання. Тут лише два варіанти: стражник чи служниця. Найгірше те, що стражник із особистої гвардії Хакона, а служниця: Віві, Тріса чи Гіма. Втім, Віві можна прибрати з підозрюваних, а от до прислуги Кегати треба було б придивитися. Але це не так вже й важливо, головне, у Керстен є свої очі та вуха, отже, доведеться грати на публіку. День видається надто насиченим, але це далеко не кінець.