Раді Вас бачити!

Потім настав обід, і Еріка нарешті набила живіт нормальною їжею. Думки знову повернулися до Кхемера і ночі, а тому вона прилипла до вікна, приховуючи почервонілі щоки, ніби вирішила подивитися на краєвиди. Вона таємно сподівалася, що радник пройде повз, і з'явиться можливість хоч краєм ока побачити його. Принцеса так захопилася пошуком, що зовсім не звертала уваги на те, що відбувається навколо.

– Я покладу це до трав і настоянок, – раптом промовила Віві, понюхавши подарунок матері.

Воїтелька обернулася на інстинктах, але миттю прийшла до тями, побачивши, що пройдисвітка тримає в руках.

– Жити набридло? Я ж суворо наказала тобі ніц не чіпати зі скрині зі зброєю! – гаркнула Еріка, а сама мало не посивіла від переляку.

– Але ж це не зброя, – парирувала служниця.

– Це отрута для неї, давай, відкрий, кілька секунд – і ти холодний труп.

Віві одразу акуратно поклала скруток на місце і дрібно затремтіла.

– Добре, що ти їм тоді не намазала Біргера, – через нерви принцеса не почула, як відчинилися двері, і зайшов Хакон.

Стукати його не вчили? Напевно почув крики і увірвався, щоб урятувати свою постільну іграшку.

– Ваша Величносте, – поспішно схилилася служниця, на що Еріка тільки хмикнула.

І все ж ці коханці були їй гидотні.

– Вас врятували правила поєдинку, – спокійно відповіла Діва, намагаючись не видати себе, ніби все нормально, як і має бути.

– Тепер цих правил немає, тому я трохи боюся, – почав Хакон, а Еріка зблідла, розуміючи, до чого він хилить. – Прошу, віддайте мені цю отруту.

Та що це таке? Ця погань і тут їй насолила! Віддати? А як їй потім викручуватись? Принцеса тільки нервово зареготала:

– Повірили, обидва… Невже, правда, думаєш, мені б дозволили взяти отруту? Баленсія зацікавлена у мирі не менше. Я просто лякала неслухняну служницю.

– І що ж це тоді?

Не очікувано для самої себе воїтелька опинилась у глухому куті. Що відповісти? Що це може бути? Часу на роздуми не було. Або швидко, або ніяк. А правду краще нікому і ніколи не казати. Нехай вже залишається отрутою.

– Не добре брехати своєму майбутньому чоловікові, – зло глянув король, і голос його відразу набув сталевих ноток.

Віві, ледве дихаючи, взяла пакунок і вручила йому. Він прийняв його і сховав руку за спину, можливо, побоюючись необдуманого нападу з боку нареченої. Хоча така поведінка – зовсім абсурд.

– Взагалі я прийшов тому, що вважав правильним особисто повідомити всі новини, адже це я привіз Вас сюди, – він говорив холодно, але відчувалася лють, що ледве стримується.

Він залишився стояти біля порога, не збираючись заходити. До цього інциденту Хакон планував посидіти, поспілкуватись, налагодити стосунки, але не тепер. Його зачепила подібна ситуація. Він, звичайно, розумів, що Еріка – зовсім не ручне звірятко, і здатна відкусити голову, але щоб отрута. Чи вона готова на таке? Чи це хитрий план Рогнвальда щодо отримання престолу Гарліона? Спочатку весілля, потім титул королеви, а потім його можна отруїти. Так?

– Весілля відбудеться за місяць. І це має бути найграндіозніше весілля, яке бачив Перший континент.

– Не думала, що ти показушник, – в'їдливо сказала Діва.

– Я не давав Вам слова, – жорстко зупинив король. – Сьогодні до Вас прийде кравчиня, а з завтрашнього дня розпочнуться заняття з придворного етикету, історії Гарліона та іншого, чим має володіти майбутня королева. Екзаменувати Вас буду особисто я і з усією суворістю. Дуже сподіваюся на Вашу розсудливість, – як тільки він закінчив промову, одразу ж розвернувся.

Він вже не дивився на неї, явно показуючи своє розчарування. Тільки холодно і байдуже почав перераховувати:

– З метою безпеки Вам забороняється залишати свої покої після восьмої години вечора і до восьмої години ранку. Так само забороняється виходити за межі території палацу, відвідувати його чоловічу половину, зброярню, стайні та інші службові будівлі, – і він пішов геть, грюкнувши за собою дверима.

Хотілося зруйнувати все довкола. Що тепер робити? Щойно через цю погану білу тварюку, що лізе поперед батька в пекло, у неї відібрали єдиний шанс на порятунок честі.

– Ти хоч уявляєш, що тепер на тебе чекає? – Еріка розвернулась до Віві, голос її звучав рівно, але очі.

Служниця злякано ковтнула. Так, вона хотіла помститися, але не планувала. Це різні речі. Здається, зі своєю цікавістю вона переступила межу.

– Перепрошую, я лише… – залепетала вона.

Діва не слухала, мабуть, вперше за всі ці дні вона дозволила собі випустити пару по відношенню до Віві не на словах. Вихором вона підлетіла до дівки і від щирого серця вліпила ляпас. Здавалося, щось розбилося, настільки гучним був дзвін. Віві похитнулась і очі сповнились сльозами, але вона мовчала. Шкіра натяглася так, що губи в куточку тріснули і виступила кров.

– Забирайся, – прошипіла принцеса.

Вона сподівалася, що їй стане легше. Фантазувала, що погань почне огризатися, але та навпаки покірно прийняла свою долю. Від цього стало бридко, неприємно і трохи соромно. Жах який! Адже вона заслужила! Заслужила!

– Так, пані, – схлипнула дівчина і вклонилася, а потім стрімко пішла до виходу, затискаючи губу долонькою.

Адн! Ні, Еріка все зробила правильно. Досить звинувачувати себе за все на світі. Не послухалася – отримала по заслугах. Зрадила – отримала по заслугах. За все треба платити. І тепер вона немає чим – подарунок Фріди втрачено. До весілля лишився місяць. Місяць на те, щоби втекти чи придумати, як зберегти честь в інший спосіб.