Раді Вас бачити!

У коридорі Кхемер та Еріка спішно завернули за ріг. Радник одразу зняв жакет і віддав його дівчині, а сам відкрив вхід у тунелі. Нема чого, щоб хтось бачив їх разом і, тим більше, з розстебнутою сукнею, потім набридне виправдовуватися. Принцеса ввійшла всередину, а чоловік слідом, звідкись дістаючи вже запалену свічку, вона не бачила, може, висмикнув з торшера в коридорі. Корсет постійно загрожував сповзти, руками вона тримала одяг на собі, охоплюючи навхрест.

Радник йшов попереду, досить швидко, з-за спідниць вона ледве встигала, плуталася і кілька разів мало не впала. А коли сягнули сходів, цей гордій навіть не спромігся допомогти, не обертався і продовжував сунути. Наступивши на поділ, вона все ж таки послизнулася і впала. Все обрушилось разом: недбальство Кхемера, страх від того, що весь Гарліон мало не побачив її голу, злість на себе за необачність, стерта долоня… Ось вона й стала останньою краплею. Діва розпласталася на сходах, відпустивши сукню і щільніше укутавшись у жакет, сльози самі потекли з очей, стримати їх не виходило. А від злості, що вона раптом змінилася, розм'якла і ридає тепер з будь-якого приводу, стало ще болісніше і сумніше. Вона раніше ніколи не плакала, не дозволяла собі, навіть коли їй проткнули плече, вона кричала, але не впустила ні сльозинки, а тут. Однак зібратися не виходило, зовсім.

З трансу вивели міцні обійми і схвильований шепіт:

– Пробач мені, пробач мені, пробач мені, пробач мені.

Принц не на жарт злякався, він більше не міг вдавати байдужість, це теж вимагало величезних зусиль, але причому тут гордість, коли його кохана жінка в такому стані. Він проклинав себе за все, що зробив. Його й самого захлеснуло майже до істерики, але чоловік тримався. Плювати, на все начхати! Він тремтів. Він не хотів, щоби так вийшло.

– Пробач мені, пробач мені, пробач мені, – він не міг зупинитися і повторював це як молитву.

Еріка заплакала ще сильніше, і не тому, що їй стало гірше, навпаки. Як же вона хотіла цих обіймів і дотиків, щоб Кхемер був поруч. Його дихання, обличчя, тіло. Вона не втрималася і припала до його губ, ніжно полонивши нижню, таку соковиту, захоплюючи у поцілунок глибше, наполегливіше. Чоловік затиснув її міцніше, насолоджуючись їхньою близькістю, зголоднівши за нею, немов спраглий у пустелі.

– Вибач мені, – він відсторонився, але вони все ще торкалися чолами і кінчиками носів, так і не розплющивши очі.

– Я хочу тебе, – видихнула дівчина.

Кхемер трохи здивувався подібній реакції, але чинити опір не став. Його пальці торкнулися оголеної шкіри – і Діва здригнулася, видаючи приглушений стогін. Сама вчепилася в сорочку, намагаючись зняти її. Еріку лихоманило від збудження. Емоціям потрібно було вийти назовні, ось вони і знайшли пролом, розпалюючи зсередини.

Він ніжно кусав за плечі і шию, гладив по спині, а потім вивільнив з пов'язки груди, стягуючи нижчу тканину, вперся в м'якоть головою, почав пестити. Дівчина нетерпляче агресивно потяглася до його штанів, розстібаючи, самостійно вивільняючи бажане.

– Я хочу спробувати тебе на смак, – почервоніла вона, але напівтемрява приховала цей рум'янець.

Кхемер сторопів вдруге. Ще раніше він не раз натякав, що йому хотілося б, але вона лише мацала рукою. А зараз вона поводилася дивно. І поки він намагався зрозуміти, що не так, дівчина вилізла з сукні і нахилилася, торкнувшись пружної плоті вологим язиком. Солоний. Його прошило розрядом. Нехай тільки не зупиняється! Принцеса почула його не вимовлені вголос прохання, обережно облизуючи по всій довжині, потім наважилася обхопити ротом, поглинаючи, акуратно ховаючи зуби за губами. Цілком вмістити його в собі не виходило, але вона старанно рухалася, доводячи чоловіка до неконтрольованих стогонів. Як же їй подобався його відгук на ці дії, ці зітхання, мимовільні похитування, заплющені повіки.

Кхемер першим зупинив її, упер руками в сходинки, спустив панталони і зайшов ззаду. Така збуджена, що поштовхи створювали хлюпання. Вона знову намагалася не видати жодного звуку.

– Тут нас ніхто не помітить, не стримуй, я хочу чути.

Вона скрикнула тихо, потім голосніше, знемагаючи від блаженства, що назріває внизу живота. Він утискався все сильніше, швидше. Дихати було складно, але звук самовільно виривався з горлянки. Чоловік знову сповільнився, не бажаючи так швидко закінчувати. Він вийшов, але не зупинився, адже мав вмілі пальці. Нещадно смикав ними, тер, а сам покривав поцілунками її спину. Відчувши, що вона готова, увірвався з новим натиском. Десяток секунд і дівчина задихається, востаннє закричавши пораненим звіром, а він виливає насолоду на пильні камені підлоги.

– Ти зводиш мене з розуму, – нарікала принцеса, прикриваючи пов'язкою груди.

Кхемер усміхнувся, знешкоджувально, як він завжди це робив, і серце знову розлетілося на тисячі уламків від цієї посмішки. Він допоміг їй натягнути сукню, прикрив плечі жакетом, а потім одягнувся сам. Притримуючи її за лікоть і піднімаючи спідниці, він провів дівчину сходами, а потім тунелями. Кілька разів вони гальмували, вдаючись до чергових обіймів і поцілунків, поки не досягли покоїв Діви.

Радник натиснув на важіль і відсунув портрет Гершен, вийшов першим. Одразу помітивши силует брата в кріслі, миттєво змінився в обличчі і грубо гаркнув:

– Давай швидше, мені вже набридло з тобою няньчитися.