Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Тільки коли стіл майже спорожнів, король кинув ненароком:
– Якщо потрібна моя допомога із фрейлінами, звертайся. Я підтримую тебе та поважаю твоє рішення.
– Добре.
– Якщо не проти, я заглядатиму вечорами. Адже король повинен бути в курсі, що діється у нього в палаці.
– Добре, – так само однозначно погодилася Діва.
Збрехати вона збрехала, що всю ніч вигадувала план, а на ділі ... Часу катастрофічно не вистачало. Скоро розпочнеться заняття, а потім прийде Кегата. Навряд чи вона запропонує щось неймовірне, адже їй фрейліни занадто огидні.
— Що ж, Інґмар ось-ось з'явиться, а мені час виконувати королівські обов'язки, — аж пересмикнуло від «передчуття». – Удачі і до вечора.
– Удачі, – побажала Еріка слідом.
Сьогодні магістр говорив про весільну церемонію. Мабуть, найкорисніша інформація на даний момент. Вона слухала кожне слово і занотовувала, щоб потім вивчити. Їй доведеться слідувати загальноприйнятим традиціям Гарліона, права осоромитись нема. Загалом, порядок подій під час урочистостей був дуже схожий на весілля Баленсії, але були й відмінності. Наприклад, коронація відбудеться не наступного дня, а лише за вісім днів. Цілих вісім днів жити в страху, що ось-ось вони все ж таки ризикнуть її позбутися. Крім того, подарунки молодим підносять не лише гості, а й саме подружжя одне одному. Адн, вона на це ніяк не розраховувала і не взяла нічого подібного з Баленсії.
Натомість шлюбна ніч, як, втім, і скрізь, справжня вистава для публіки. Адже всі повинні засвідчити факт невинності нареченої! І чому не невинності нареченого? Краще б у чоловіків кров текла звідти, а її дали спокій. Збоченці хворі. Заспокоював лише той факт, що її не будуть повністю оголювати, трохи задеруть поділ сукні і ... Діва ковтнула, і ще раз, але грудка, що стала в горлі, не хотіла зникати. Навіть голова запаморочилась. Та цього не уникнути, тільки підготуватися та змиритися. Добре, що її здолав гарліонець, а не якийсь варвар шилад. Вона чула, що у Шилладі наречених під час шлюбної ночі оцінюють у всій красі.
– Донечко, з тобою все гаразд? – схвилювався старий, помітивши, що погляд принцеси скам'янів.
– Ні, не гаразд, – зітхнула дівчина. – Але ж ніхто заради мене не змінюватиме традиції.
– Знаєш, колись Гершен мені сказала те саме, – добродушно посміхнувся Інґмар.
– Вибачте, що я знову повертаюся до цієї розмови, але, будь ласка, дайте відповідь, ким Вам доводилася Гершен.
– Королевою, – впевнено і без тіні збентеження констатував магістр.
– Та чи стали б Ви так тепло згадувати лише про королеву, – не здавалася воїтелька.
– Чому ж ні? Невже ти, донечко, думаєш, що недостатньо бути хорошою королевою, щоб оселитися в серцях людей? – він щиро дивувався її сумнівам.
– Ви сказали, що ми з нею схожі, – вмить засмутилася дівчина. – Ви і про мене так згадуватимете?
Раптом вона зрозуміла, що не всесильна. Що хоч як би обачно себе не поводила і що б не намагалася зробити, завжди можна знайти можливість обдурити і вбити, якщо того бажати всією душею.
– Сподіваюся, це ти згадуватимеш про мене. Не повинно старому жити довше за молоду дівчину.
– Будь-яке може статися, магістре.
– Відкинь ці думки, вони не допомагають, а тягнуть на дно. Вибач, що тоді наговорив тобі всякого. У мене, правда, немає доказів, що хтось бажав Гершен зла. А я шукав, довго, наполегливо, і де тільки міг. Просто будь обережна, нічого іншого я не мав на увазі.
Старий так тепло і дбайливо подивився на неї, запевняючи, що все буде добре, а потім стрепенувся.
– Що ж, час обіду, а обід я люблю. Заняття закінчено, до завтра, донечко.
– А я люблю обідати у гарній компанії, – випалила Діва, сама не чекаючи того від себе. – Може, цього разу пообідаємо разом?
– Це честь для мене, – вклонився старий і опустився назад на стілець.
Ні, Еріка не мала жодних корисливих мотивів з приводу Інґмара. Він охоче ділився інформацією, просто в якийсь момент вона відчула, що він самотній. Одинокий з тих пір, як втратив Гершен. Вона була для нього не лише королевою. Це він переконав себе, що не гідний називатися другом правительки, а лише підданим. Напевно, старий цілими днями пропадає в бібліотеці, перечитуючи книжки знову і знову, бо давно вже їх усі прочитав. Вона пам'ятала їхню першу зустріч: згаслий, млявий, що безрадісно виконував свої обов’язки. Але згодом він змінився.
Тоді, на балі Керстен, подруга часом вставляла ремарки, хто із присутніх є хто. Там були лорди, генерали та інші представники знаті, але магістра серед них не було, вона б помітила. А старий їй дуже подобався. Звичайно, вона не назвала б його батьком, адже Рогнвальда їй ніхто не замінить. Нехай строгого, жорсткого та лякаючого. Проте дідусем... Чому б і ні? У неї ніколи не було дідуся.
Обід пролетів непомітно. Вони говорили про різні дрібниці, обходячи стороною навчання. Він порадив їй кілька захоплюючих книг, а вона навіть забула, що їй незручно їсти виделкою і ножем.
Кегата прийшла як за годинником, ні секундою пізніше. В руках дівчина тримала блокнот з красивою червоною квіткою на обкладинці.
– Ти нарешті вирішила показати мені свої малюнки? – Еріка впустила подругу і жестом запропонувала сісти на софу.
– Не зовсім, – дівчина проігнорувала запрошення сісти, щось її тривожило, адже вона нетерпляче переступала з ноги на ногу, – хоча ось цю азалію я намалювала сама.
– У тебе справді виходить добре, – наблизилася принцеса і зазирнула.
– Дякую, але всередині не малюнки. Я цілий ранок писала сюди все, що знаю про кожну з фрейлін, – і вона простягла блокнот Діві.
– Ні, я його не візьму, – реготнула воїтелька, відсахнувшись.
– Чому? – щиро здивувалася Кегата. – Я так старалася…
– Саме тому. Він так і сочиться отрутою, боюся, що отруюся від одного торкання, – жахнулася Еріка.
– Та ну тебе! – пирхнула подруга і самостійно кинулась до дивана.
– Я жартую, – сміялася принцеса, попрямувавши слідом за нею.
– Не смішно, – Кегата сіла і надулася, схрестивши руки на грудях.
– А мені дуже. Гаразд, давай сюди, подивимося, що тут за брудні секрети.
Дівчина її вразила, в хорошому сенсі. Поставилася до їх плану відповідально і з усією серйозністю. Як вона сама не додумалася попросити про такий зошит раніше? Матильда завжди приносила їй подібні звіти. Схоже, у неї особлива симпатія до руденьких, або у руденьких до неї.
Діва розкрила блокнот і взялася за читання. Кого ж запросити на чергове чаювання? З Катариною вона начебто знайшла спільну мову. Нікларісі трохи вправила мізки, хоч доведеться постійно закріплювати ефект, а ось Хелена... З нею творилося щось незрозуміле. Вчора вона зовсім не нагадувала ту грайливу красуню, якою бачилася під час званого обіду, ніби й не було її з ними за одним столом. Цим трьом потрібно дати пару днів на осмислення і заразом спробувати з'ясувати, що трапилося з Хеленою, а поки покликати когось іншого.
