Раді Вас бачити!

Щодня Хакон з нетерпінням чекав на вечерю. Так, він був страшенно голодний після державного клопоту, але головне – рутинний королівський день закінчувався. Не дивно, що батько втік воювати, аби не займатися всім цим. Він довіряв керівництво Керстен і лордам, які влаштували у палаці та королівстві незрозуміло що. Собі відповідальний син не міг дозволити такої розкоші, та й звалювати все на плечі брата було б несправедливо. Монарх таки він, а не Кхемер. Хто б міг подумати, що правити так важко та нудно.

Не встиг він помріяти про тишу своїх покоїв і ситну трапезу, як з-за рогу, ніби спеціально вичікуючи моменту, випливла принцеса Дітамія в супроводі служниці.

– Ваша Величносте, – присіла в реверансі і трохи схилила голову.

Дівчина, здавалося, вкотре зібралася на бал. Багата напіввідкрита сукня, хутряна накидка, щоб не замерзнути, висока зачіска і величезна кількість прикрас, ніби всю скриньку на себе висипала.

– Принцесо, – вклонився Хакон.

Як же йому хотілося якнайшвидше позбутися її і втекти, ця зустріч зовсім не входила до його планів. Однак Діта і не думала його відпускати, вона граційно простягла ручку, натякаючи на поцілунок.

– Ох, такі гарячі. Ой, вибачте, – одразу збентежилася вона, обхопивши обличчя долоньками. – Вибачте, але у Вас у палаці так холодно, я ніяк не очікувала.

«Вдягатися треба нормально», – подумав король, але у відповідь чемно сказав:

– Не зважайте. Я накажу, щоб у Ваші покої принесли більше дров. Сподіваюся, крім холоду Вас ніщо більше не турбує.

– Дякую, – яскраво посміхнулася вона і кліпнула віями. – Насправді я дуже рада, що зустріла Вас. Є невелика розмова, якщо Ви не проти, ми могли б…

– Перепрошую, принцесо. Сьогодні я був дуже зайнятий і настільки втомився, що навряд чи зможу вас уважно вислухати. Дозвольте запросити Вас на вечерю завтра.

– Звичайно, я розумію. Тоді до завтра, Ваша Величносте.

Дітамія знову граційно присіла, але цього разу не зводила з Хакона чаруючого погляду. І хто за язик потягнув покликати її на вечерю? Ох вже це гарне виховання. Гаразд, псувати стосунки з Тримміданом йому не хотілося б, разок можна й приділити увагу іноземній гості. Правда, поводиться вона надто дивно, ніби намагається спокусити, але, можливо, йому здається, і це її звичайна манера поведінки, на відміну від Еріки, її виховували принцесою, а не воїном.

Еріка. Як минув її день? Що вона вигадала в покарання фрейлінам? Хакон настільки захопився цими думками, що проковтнув вечерю, не помітивши, і одразу поспішив до нареченої.

Сьогодні Діва зустріла його дуже привітно. Він наважився припустити, що, можливо, вона навіть чекала на його візит. А коли дівчина запропонувала йому сісти і самостійно наповнила кухоль ароматним чаєм, король, зізнатися, розгубився від такої зміни настрою.

Принцесі справді не терпілося розповісти Хаконові про нову ідею. Вчора вони разом думали над рішенням, і їй так і не вдалося вразити його, зате тепер вона впевнена у своєму плані, як ніколи раніше. Він просто повинен визнати її рівною! Так, мати радила не поводитися подібним чином, не суперечити і не випинати свої переваги, але Фріди тут немає, вона не знає справжнього стану справ, а тому вона сама вправі вирішувати.

– Взагалі, я хотіла змусити їх драїти підлогу в танцювальній залі, але вистачило розуму передумати, – Еріка явно пишалася своїм вчинком.

– І що ти їм підготувала? Перевірене часом кінське лайно? – реготнув чоловік.

– Ти не зрозумів. Я передумала їх карати. Ми пили чай і розмовляли, – серйозно відповіла вона.

– Я і зараз не зовсім розумію, – Хакон заплутався в тому, що діється з принцесою.

– Я усвідомила, у чому полягає справжня проблема. Вони не знають мене, а те, що чули про мене від Керстен, вселяє в них жах. Вони бояться, що якщо я стану королевою, то приріжу їх уві сні. Уявляєш? – від обурення вона голосно поставила чашку на блюдце. – Це не мої слова, а Нікларіси.

– Більше її слухай, – хмикнув монарх.

– Ти зараз смієшся з мене? – вмить змінилася воїтелька, і погляд її налився люттю.

– Намагаюся застерегти, і тільки, – чоловік підняв руки вгору, показуючи, що не мав нічого поганого на увазі.

– Я знаю, не дурна, – цокнула принцеса, але продовжила розповідати з тим самим азартом. – А Катарина ... Я поговорила з нею наодинці до чаювання. Ти абсолютно не знаєш, що діється в палаці і як мерзотно поводиться Керстен.

– Якщо ти надумала мене звинувачувати, то дозволь нагадати, що я не так довго сиджу на троні, та й більше часу провів у поїздці за тобою, – взявся за виправдання Хакон.

– Я тебе не звинувачую! – відмахнулась Еріка.

– Просто поясни вже, що ти затіяла, – примирливо попросив король.

– Я хочу потоваришувати з фрейлінами. Хочу, щоб вони побачили, що я набагато краща за Керстен. Боятися треба не мене, а її. Ось хто бажає їм зла і використовує з корисливою метою.

Хакон сторопів від почутого. Потоваришувати? Серйозно? Після того, що вони зробили? Може, принцеса з'їла щось несвіже і тепер марить.

– Я не жартую. І не дивись на мене так, ніби я збожеволіла, – розлютилася Еріка, не помітивши належного розуміння з боку нареченого. – Ти вже король, розумієш? Ти не рубав голови до того, як посів престол. До того ж, ти їхній земляк. Хто я?

– Ти моя майбутня дружина! – прогримів чоловік і підвівся зі стільця. – Мене злить, що ти готова пробачити їх після таких витівок! Я не готовий! Вони насмілилися образити тебе, без п'яти хвилин королеву, і залишаться без покарання?

– Та почуй же мене! – підвищила голос Еріка і сама підскочила.

Хакон, було, розлютився від ситуації, але дівчина раптом приречено прошепотіла:

– Хоча б один раз.