Раді Вас бачити!

Після обіду Еріка попрямувала до Кегати, попросивши одного зі стражників вказати дорогу. Дійшовши до місця, подумала, що, можливо, помилилася, тому що з кімнати вийшов молодий і привабливий темноволосий чоловік, хто він, не мала й найменшого поняття, але на члена сім'ї Дахан не був схожий. Тоді Діва ще раз уточнила у охоронців, і вони підтвердили, що вона в правильному місці.

Принцеса ввійшла всередину, налаштована шуткувати, мовляв, що це за кавалер сюди навідувався, але побачила, що Кегата нерухомо лежить на ліжку в напівсидячому положенні. Настільки бліда, що відтінок шкіри майже зливається з білим простирадлом, під очима темні кола, а губи сухі і безбарвні.

– Що з тобою сталося? – Еріка не на жарт стурбувалася і присіла на ліжко, щоб помацати чоло.

Фрейліна застогнала від болю: матрац, що продавився під вагою воїтельки, завдавав сильних незручностей. Діва, плюнувши на всі пристойності, безпардонно відкинула ковдру і побачила це. Голе тіло подруги було вкрите бинтами, синцями та кровозливами.

– Еріка? – злякалася Кегата, прийшовши до тями, і, перемагаючи страждання, смикнула покривало назад.

– Це через мене? – очі принцеси спалахнули люттю.

Нездужає, як же! Від таких побоїв. Ані поворухнутися, ані зітхнути. Хто насмілився? Горлянку перегризе. Кегата стала для неї рідною людиною, і її страждання мають бути сповна сплачені. Перед поглядом з'явилася завіса, хотілося негайно зірватися і розірвати на шматки винуватців.

– Хто це зробив? – прогарчала вона.

– Не треба, ти тут не до чого, – ледь чутно сипіла Кегата, стримуючи сльози, що бризнули.

– Хто це зробив? – відокремлюючи кожне слово, запитала воїтелька ще раз.

Насправді вона здогадувалась хто. Ось тільки Керстен не бруднила б власні руки.

– Кая?

– Еріка, будь ласка, я сама винна. Не треба було дражнити.

– Хто ще? Хелена? – поки вона вгадувала з іменами, перебираючи образи найнахабніших фрейлін.

– Еріко! – крикнула Кегата і біль прострелив її з новою силою, від чого вона закашлялася і завила.

– Я так це не залишу, обіцяю тобі!

– Не треба нічого робити, прошу. Тобі не можна нічого робити та підставлятися. Ти ж розумієш, вони спеціально все це спланували, щоб вибити тебе з рівноваги, а заразом і мене провчити, – плакала від мук дівчина, але продовжувала говорити.

– Мовчи, це тобі не можна нічого робити, – обірвала Діва. – Просто кивай, якщо я називаю ім'я правильно, і нічого не бійся. А за мене так точно, я не лізтиму в лоба, але й без відповіді не залишу. Не змушуй мене застосовувати до тебе тортури, я це вмію. Ти мене своїм благородством не переконаєш. Мовчи! Просто кивай. Кая та Хелена?

Ствердна відповідь. Але нападників було однозначно більше, мінімум чотири, інакше б Кегата зуміла вирватися і втекти. Плюс синців дійсно дуже багато, і їй самій було боляче від того, що відчуває подруга, адже вона чудово знала, що саме.

– Катаріна? Санна?

Ні. Може, онука зухвалого лорда Торкела? Вона могла.

– Нікларісса?

Знову кивок. Еріка перерахувала ще кілька імен, дізнавшись про Майху та Сохію. Що ж, дівчата підписали собі вирок, Діва Баленсії таке не вибачає. Нехай поки в неї і немає можливостей одразу їх покарати, але вона щось вигадає, і це їм ох як не сподобається.

Принцеса повернулася до своїх покоїв, наче ураган. Відразу ж почала шарудити в скрині з ліками і травами в пошуках мазі від забитих місць, раніше вона постійно нею користувалася. Нехай суміш і не чудодійна, але добре знімає набряк та заспокоює біль. Потім наказала Віві віднести баночку Кегаті і передати особисто до рук, додавши записку з інструкціями із застосування. Сама ж сіла в тиші і почала напружено розмірковувати. Що робити? Як вчинити?

Ідея не забарилася. Таємні тунелі! Адже вони простягаються по всьому палаці і мають безліч виходів у особисті кімнати. Кхемер завжди до неї так ходить. Навряд чи, звичайно, він погодиться влаштувати їй екскурсію, але це й не потрібно, якось розбереться сама.

Коли радник прийшов до неї ввечері, Діва уважно спостерігала за його рухами, де, що і як він відкриває. А після вітальних обіймів і поцілунків наважилася поговорити про те, що гризло зсередини.

– Ти знаєш, що сталося з Кегатою? – ненароком запитала вона.

– Кажуть, нездужає, – знизав плечима принц.

– Її побили за вказівкою твоєї матері, – Еріка серйозно глянула на Кхемера, стежачи за його реакцією.

– Чого ти так думаєш? – трохи роздратовано відповів він.

– Я бачила наслідки на власні очі.

– Вона тобі поскаржилася? – майже з глузуванням сказав чоловік.

– Вона мовчала до останнього. Ти не думай, що я зараз якось намагаюся звинуватити тебе в помилках матері, я хочу тільки попросити, щоб ти акуратно вправив їй мізки, – примирливо промовила принцеса.

– Краще я вправлю їх тобі, кохана, – Кхемер лагідно посміхнувся і погладив її по волоссю. – Ти знала, що Кегата мала вийти заміж за Хакона?