Раді Вас бачити!

Глава 17. Вуаль та діаманти

Наступного дня мала відбутися весільна церемонія. Олені допомагали сестри Ібрагіма — вони підбирали для неї красиві речі у східному стилі, щоб вона виглядала справжньою арабською принцесою. Її світле волосся залишалося особливою родзинкою, яка вирізняла її серед інших. Навіть сам Ібрагім, хоч йому було заборонено входити до жіночої кімнати, не стримав усмішки, коли краєм ока побачив свою наречену. Та в глибині душі він усе ще хвилювався за долю сестри Сари.

Рано-вранці до дому прибули всі тітки, щоб підготувати наречену до обряду. Олена була присутня поруч із шейхою Султаною, уважно спостерігаючи за кожним звичаєм, намагаючись нічого не пропустити.

У кімнаті метушилося понад п’ятнадцять жінок, кожна намагалася не пропустити жодної дрібниці. Першим обрядом стала халава — її проводили мати та старша тітка. За давнім звичаєм із тіла нареченої видаляють усі волоски, крім вій та волосся на голові. На кухні повільно кипіла солодка суміш із цукру, рожевої води та лимонного соку. Коли маса застигала на тілі, її різко відривали разом із волоссям. Запах був ніжним і приємним, але сама процедура — болісною до нестерпності. Крики Сари ще довго відлунювали в пам’яті Олени, змушуючи її здригатися від жаху.

Для волосся приготували хну, яка мала надати пасмам Сари глибокого блиску червоного дерева. Її нігті вкрили яскраво-червоним лаком — відтінком, що нагадував Олені про кров. Біля дверей висіла весільна сорочка ніжно-рожевого кольору, прикрашена тонким мереживом, а на туалетному столику виблискувало діамантове кольє з браслетом і сережками — подарунок від нареченого, якого Сара так і не торкнулася.

Зазвичай, коли катарська наречена виходить заміж по любові, кімната, де її готують, сповнена сміху й радості. Але цього дня в кімнаті Сари панувала гнітюча тиша. Здавалося, жінки готують її не до весільного торжества, а до вигнання. Усі говорили пошепки, а сама Сара мовчала, немов застигла у власному страху.

Олені було дивно бачити її такою після всіх подій останніх тижнів. Вона намагалася підбадьорити Сару, хоч це вдавалося лише трохи. Та навіть сестри Ібрагіма, які спершу ставилися до Олени з упередженням, почали поважати її за м’якість і щире співчуття.

Нарешті настала найцікавіша, на думку Олени, частина свята. У залу увійшли єгипетські танцівниці, які мали виконати танець живота. Жінки різного віку затихли, з настороженим інтересом спостерігаючи за їхніми рухами. Ібрагіма це видовище не вразило — він лише усміхнувся з легким гумором, тоді як Олена сиділа в захопленні: для неї це було щось нове й дивовижне.

Тим часом батько Сари, боячись, що дочка може зірвати весілля, не приховував своєї відрази до нареченого. Він наказав лікарю ввести Сарі сильний транквілізатор, аби позбавити її сил для спротиву. Пізніше Олена разом з Ібрагімом дізналися, що той самий лікар передав нареченому ще й заспокійливі таблетки, пояснивши, ніби дівчина надто схвильована перед церемонією й потребує ліків.

Наречений, який ніколи раніше не бачив Сару, був певний, що його нова дружина — тиха й покірна жінка. Він навіть не здогадувався, що її мовчання й байдужість були не рисою характеру, а наслідком примусу й отруйної «турботи» з боку тих, хто мав би її захищати.

Ібрагім не витримав, коли дізнався, що Сарі дають транквілізатори. Він мало не зірвав церемонію, але Анвар наказав вивести сина з залу на деякий час. Олена ж намагалася пом’якшити гнів еміра. Анвар, дивлячись на мудру й стриману дівчину, зрозумів: саме вона може стати мудрою королевою Катару. Він попросив, щоб Олена залишилася поруч із ним, а пізніше підійшла знову, коли Сара вже буде заміжньою.

Багато жінок у абаях шепотілися між собою, кидаючи косі погляди на Олену. Їм здавалося, що цій іноземці не місце серед них, у самому серці катарського палацу. Але Олена, зібравшись із силою заради свого коханого, йшла вперед упевнено, не дозволяючи їхнім словами зламати себе.

Її постать світилася гідністю, і навіть ті, хто сумнівався, відчували, що ця дівчина не випадково опинилася тут.

У цей момент шейха Султана, дружина еміра, підняла руку й суворо наказала:

— Тишина! Приведіть наречену до церемонії.

Жінки, які ще хвилину тому шепотілися, злякано замовкли й поспішно розійшлися. Їхні очі вже не сміли дивитися прямо на Олену.

Олена ж відчула, як її підтримка з боку Султани стала знаком прийняття. Вона йшла далі, усвідомлюючи: тепер її шлях до королівської родини відкритий, і жодні пересуди не зможуть зупинити її.

Обличчя Сари прикривала напівпрозора рожева вуаль, утримувана тіарою з перлів ніжного відтінку. Вона сяяла красою, і всі присутні ахнули від захоплення, зацокали язиками, немов підтверджуючи її чарівність. Та під вуаллю можна було розгледіти напружені риси — страх сковував її, хоча гостей це зовсім не бентежило. Адже, за їхніми уявленнями, юна наречена й повинна бути наляканою.

Слідом за Сарою з дверей вийшли численні родички, які гучними вигуками та цоканням язиками демонстрували свою радість. Жінки у дворі теж підхопили їхні вигуки, створюючи атмосферу святкового галасу. Сара похитнулася, але мати вчасно підтримала її під лікоть, не давши впасти.

Невдовзі з’явився батько в супроводі нареченого. Його постать здалася мені зовсім старою, а обличчя нагадувало хитру лисицю. Анвар мимоволі здригнувся, коли той торкався сором’язливих дочок, і відчув огиду. Як емір, він ненавидів самого себе за те, що мусив приймати рішення «правильно», навіть якщо вони йшли всупереч його серцю. Він добре розумів біль свого сина Ібрагіма.

Наречений підняв вуаль Сари й розтягнувся у самовдоволеній усмішці. Вона, занадто ослаблена ліками, не змогла відреагувати й лише безпорадно дивилася на свого нового господаря. Справжнє весілля відбулося набагато раніше — там не було жінок. Чоловіки зібралися окремо й підписали шлюбний контракт, обговоривши деталі, які для Сари не мали жодного значення. Сьогодні пролунали лише кілька слів, і бідна дівчина назавжди втратила навіть ту крихту свободи, що мала в домі батька.

Імам урочисто проголосив, що Сара тепер є законною дружиною й що належний викуп виплачено сповна. Потім він звернувся до нареченого, який із самовдоволеною усмішкою підтвердив:

— Я беру Сару за дружину.

З цього моменту вона офіційно опинилася під його «покровительством та захистом» — словами, що звучали радше як вирок.

Олена обіймала Ібрагіма, і вони сиділи в прекрасному саду, де пахли троянди й жасмин. Їй подобалося це місце настільки, що вона навіть подумала: коли стане його дружиною, то збудує тут невелику альтанку для тихих вечорів.

До закоханих підійшов Джасхар, слуга Ібрагіма, і, схилившись, сказав:

— Молоді, ви нічого не поробите… Олена, головне — будь вище. Ти потрібна Ібрагімові. Він добрий і щиро хоче кращого для своєї країни, щоб жінки могли мати голос.

Олена глянула на слугу й відповіла твердо:

— Я зроблю все, щоб ми жили в мирі.

Вона усміхнулася Ібрагімові, і він відчув тепло її слів. У цей момент до них долинуло привітання: Сару оголосили дружиною. Ібрагім лише сильніше стиснув руку Олени.

Вона нахилилася до нього й прошепотіла:

— Любий, ми не будемо робити різких рухів. Відтепер усе будемо робити хитро й мудро. Ми допоможемо Сарі, я обіцяю.

Ібрагім дивився на свою наречену й розумів: вона не лише красива й добра, а й сильна. Вона готова піти на все заради справедливості. Його серце наповнилося гордістю й ніжністю.

Та в цей момент шейха Султана підійшла ближче й тихо сказала:

— Олено, будь обережна. Усюди будуть інтриги й вороги.

Її слова прозвучали як попередження, але й як визнання: Олена вже стала частиною великої гри, де любов і сила перепліталися з небезпекою.

______________________________________________________________________________________Халава — це традиційний весільний обряд у багатьох арабських країнах, який символізує очищення та підготовку нареченої до нового життя. Він полягає у видаленні волосся з тіла спеціальною цукровою сумішшю, що робить шкіру гладкою та «чистою» перед шлюбом.

Імам إمام (імам)  буквально означає «ватажок», «той, хто попереду»— це духовний лідер у мусульманській традиції, який очолює молитву в мечеті та часто виконує роль наставника громади.