Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Зал був наповнений запахом диму та важкого напруження. Радники сперечалися — одні пропонували відправити Лоренцо в безпечний маєток, інші — терміново оголосити війну тим, хто насмілився влаштувати засідку.
Анна різко піднялася.
— Досить. — Її голос прорізав кімнату. — Наш король поранений і відпочиває. Відтепер я беру командування на себе.
Всі замовкли. Кілька секунд було чути лише потріскування свічок.
— Пані… — почав один зі старших радників, — це небезпечно, ви занадто молода…
— Я — принцеса мафії, — перебила його Анна, очі її блиснули. — Якщо комусь не подобається, хай йде. Але пам’ятайте: вовки слухають лише мене.
Вона махнула рукою, і охоронці нахилили голови. У цей момент навіть найбільш скептичні зрозуміли: вона не жартує.
— Настя буде моєю правою рукою, — додала Анна. — Вона має холодний розум. А Софію не чіпати — вона ще дитина.
Радники перезирнулися і схилили голови. Поклоніння було відчутним.
Уночі, в кімнаті Лоренцо, атмосфера змінилася. Він лежав на ліжку, важко дихаючи після поранення. Анна сіла поряд, поклала йому руку на груди.
— Чому ти так наполягаєш керувати? — прошепотів він. — Ти ж знаєш, що це зробить із тобою…
— Бо я не дозволю тобі померти, — відповіла вона тихо, але твердо. — І якщо мафія вимагає крові — її отримає не твоя, а їхня.
Лоренцо закрив очі. Він відчував, як його холодна логіка розбивається об її ніжність. Кожен її дотик був небезпечніший за будь-яку кулю.
Він простягнув руку, торкнувся її щоки:
— Ти моя слабкість, Анно… А в нашому світі слабкість = смерть.
Вона нахилилася ближче, губи ледь торкнулися його вуст.
— Тоді хай вони бояться не твоєї слабкості, а нашої сили.
У той самий час, у темному підземеллі іншого маєтку, Анабель вийшла до столу, заставленого картами й фігурами. Вона пересувала їх тонкими пальцями, ніби грала в шахи, де кожна жива душа — лише пішак.
— Вони думають, що Анна тримає владу? — її голос лунав тихо, але холодно. — Нехай. Це лише розігрів. Справжня партія починається тепер.
Вона підняла чорну фігуру королеви й поставила навпроти фігури, що символізувала Анну.
— Королева проти королеви. Подивимось, хто виживе.
І кімнату заповнив її сміх.
