Спочатку:
На сторінку книги
— Ходімо! — Ліна схопила мене за руку, а тоді потягнула до маленької кімнати, схожої на гримерну. — В нас є обмаль часу, але, сподіваюсь, дівчата встигнуть усе зробити.
Я, погоджуючись, кивнула, сідаючи у крісло. Усе відбувалось дуже швидко. Спочатку візажистка підкорегувала мій макіяж до потрібного образу, а стилістка, в той час, феячила над зачіскою. Я непорушно сиділа на стільці, хоча всередині відчувала приплив різних емоцій. Намагаючись заспокоїтися, я міцніше стисла пальці на колінах.
— Ви встигли! — на обличчі Ліни, яка щойно зайшла до кімнати із сукнею в руках, з'явилося полегшення.
Закінчивши роботу, майстрині зникли, залишивши нас наодинці. Пальці Ліни ледь помітно тремтіли, коли вона розстібала блискавку чохла.
— Не хвилюйся, все буде гаразд, — спробувала я підбадьорити її, хоча моє власне хвилювання наростало з кожною секундою до початку показу.
— Сподіваюся на це, — видихнула вона й нарешті показала сукню.
Я приголомшено дивилася то на сукню, то на Ліну.
— Це ж…
Слова зникли десь між подивом та захватом.
— Так. Це та сама сукня, з якою ти мені допомагала, — підтвердила вона, і ми продовжили готуватися до показу.
***
Я затамувала подих, почувши про початок показу. Моделі вже вишикувалися в ряд біля виходу, і мені теж потрібно було приєднатися до них. Зупинившись позаду світловолосої дівчини, я витерла злегка спітнілі долоні, а тоді глибоко вдихнула через ніс і повільно видихнула через рот, намагаючись заспокоїтися. Що ж… Я зроблю це! Раніше я вже брала участь у подібному. Хоча навряд чи конкурс «Міс Університет» зрівняється з цим рівнем, але я спробую викластися на повну.
Дівчата почали рухатися, і з кожним кроком мені все краще було видно сцену та глядацьку залу. Мої очі відчайдушно шукали Давида, аж раптом мене пройняло усвідомлення. Трясця! Я ж не встигла попередити його! Він повільно обводив поглядом присутніх, очевидно, шукаючи мене в залі.
Остання дівчина переді мною почала підійматися сходами, і я на мить озирнулася. Ліна стояла, схилившись над монітором. Ніби відчувши мій погляд, вона підвела голову. Ми обмінялися кивками, і я ступила на першу сходинку.
Серце калатало з такою швидкістю, що, здавалося, от-от вистрибне з грудей. У кожен свій крок я вкладала всю впевненість, на яку тільки була здатна. Легка музика супроводжувала мене, коли я рушила подіумом. Я ніколи не прагнула бути зіркою, навпаки — любила залишатися непомітною. А зараз усі погляди були прикуті до мене. Крім одного.
Коли я почала наближатися до місця, де стояв Давид, він байдуже кинув погляд на сцену. Але наступної миті різко повернувся, і в його очах спалахнув подив, змішаний із німим захватом — так, ніби він побачив найпрекрасніше, що колись існувало у світі.
У ту мить я була його центром, а він — моїм. І в цій залі більше нікого не існувало, окрім нас двох.
Дійшовши до кінцевої точки, я граційно повернулася і з неймовірним полегшенням видихнула, щойно опинившись за лаштунками.
— Це було неймовірно! — радісно вигукнула Ліна, перехопивши мене в проході. — Зараз ще фінальний вихід усіх моделей, а потім я нарешті дозволю собі впасти від знемоги.
Я тихо засміялася з її слів, і вона сяйливо усміхнулася мені у відповідь.
Коли все закінчилося я нарешті змогла приєднатися до Давида.
— Ти не розповідала мені, що в минулому була моделлю. — Давид обійняв мене за талію, притягуючи ближче до себе.
— Боже, тільки не кажи, що тобі сподобалося, — саркастично сказала я.
Він повільно нахилився до мого вуха, і в ту мить весь світ навколо ніби завмер.
— Ти не тільки здивувала мене, Алісо. Ти мене вразила.
Тілом сипонули сироти, коли його гарячий подих торкнувся шкіри. Господи, я зараз просто розчинюся тут на атоми.
Давид трохи відсторонився й переплів свої пальці з моїми. Мені подобалося це відчуття. Він мені подобався. Я раптом спіймала себе на думці, що навіть не знаю, що саме приваблює мене в ньому найбільше. Може, очі? О, так! Вони неймовірні. Руки? Я захоплювалася цими сильними руками. Губи? Я опустила погляд на його губи й важко ковтнула слину.
— Не дивись на мене так, бо… — його голос стишився до ледь чутного шепоту, призначеного лише для мене.
— Бо що? — запитала я, відчуваючи, як сильно калатає моє серце.
— Бо інакше ми зараз же опинимося вдома, у нашій спальні.
Його погляд потемнішав, і я знову мимоволі затамувала подих.
У його очах спалахнув подив, а вже наступної миті він ніжно провів тильною стороною долоні по моїй щоці.
— Якщо ти жартуєш…
Давид витримав паузу, мабуть, добираючи правильні слова, але я його перебила:
— Я мала на увазі саме те, що сказала, — запевнила я.
— Тоді, гадаю, нам час повертатися, — повільно мовив він і повів мене на вихід.
Коли ми майже дійшли до виходу з будівлі, я раптом схопила його за передпліччя. Він спантеличено глянув на мене.
— Я ж не попрощалася з Ліною, — сказала я.
— Можеш пізніше написати їй повідомлення. Не думаю, що вона образиться — у неї зараз куди поважніші справи.
Я озирнулася, туди, куди кивнув Давид, і помітила, як Ліна емоційно щось розповідала поважній пані. Щодо цього він, безумовно, мав рацію.
— Гаразд. Я так і зроблю.
— Сподіваюся, тобі більше нікуди не треба?
— Нікуди, — підтвердила я.
Він полегшено видихнув, і мої губи здригнулися в усмішці, коли він поквапив мене до виходу.
Коли ми опинилися у машині я не встигла й оком змигнути, як опинилася у нього на колінах. Давид притягнув мене до себе і палко, владно накрив мої вуста своїми. Світ навколо ніби перестав існувати, а у цілому всесвіті залишилися тільки ми двоє.
Я міцніше стиснула пальцями його сорочку, відчуваючи, як поцілунок стає дедалі ненаситним. Усередині спалахнуло дике бажання, коли Давид обхопив мою шию ззаду, змушуючи злегка закинути голову.
— Давиде… — прохрипіла я йому в губи.
— Так?
— Нам терміново потрібна твоя спальня.
Він лукаво усміхнувся, а тоді з новою силою впився в мої губи. Мені було ніяково через власне тяжке дихання та тихі стогони, які виривалися з грудей у присутності водія. Втім, навряд чи він міг нас почути: Давид заздалегідь підняв щільну перегородку, що відділяла салон.
Легке тремтіння пробігло хребтом, коли я нарешті опинилася на ліжку. Давид нависав наді мною, усе ще палко цілуючи. З моїх грудей вирвався тихий стогін, коли його гарячі губи перемістилися на шию і почали спускатися до ключиць.
— Ти неперевершена, — шепотів він між поцілунками.
Черговий важкий уривчастий подих зірвався з моїх губ, коли він припав поцілунком до моїх грудей крізь тонку тканину сукні. Цього вбрання потрібно було позбутися негайно.
— Моя.
Я спробувала завести руки за спину, щоб намацати блискавку сукні, але Давид зупинив мене. Мені чомусь завжди здавалося, що такі чоловіки, як він, зазвичай поспішають, не надто турбуючись про те, чи отримує задоволення їхня партнерка. Але, схоже, я глибоко помилялася.
— Ще ні, — з його уст це звучало, як попередження.
З моїх губ вирвалося розчароване зітхання, коли він відсторонився. Проте вже наступної миті моє серцебиття пришвидшилося, коли Давид скинув піджак і заходився розстібати ґудзики сорочки.
— Можна допомогти?
Він кивнув, даючи дозвіл, і я потягнулася пальцями до першого ґудзика. Мої руки помітно тремтіли, коли я розстібала їх один за одним, відчуваючи на собі палкий, майже відчутний погляд Давида. Коли закінчила, він одним рухом зняв сорочку й відкинув її туди ж, де лежав піджак.
Мої пальці затрималися на його міцних грудях, і я повільно провела ними вниз, вивчаючи рельєф м’язів. Давид здригнувся, коли я спробувала торкнутися його трохи нижче пояса, і перехопив мою руку, одразу ж притягуючи мене в черговий палкий поцілунок.
Коли він відсторонився, я відчула легке розчарування, але вже за мить він розвернув мене до себе спиною. Його пальці впевнено й швидко потягнули замок сукні донизу, вивільняючи моє тіло з тканини. Наостанок Давид ніжно поцілував мою оголену ключицю, і я млосно схилила голову, притискаючись спиною до його грудей.
— Я не можу від тебе погляду відвести, — прошепотів мені.
Я тихо застогнала, коли він потягнув зубами за лямку бюстгальтера, стягуючи його.
— Мені ніхто ніколи не робив стільки компліментів, — зізналась я. — Тому, я повинна тебе попередити, що можу звикнути до них.
Знову опинившись притиснутою на ліжку, я тихо застогнала, коли він провів доріжку з поцілунків від шиї до живота. Це відчувалось надто добре. Я занурилася пальцями у його волосся, сильно стиснувши, коли він злегка прикусив мою шкіру, а після поцілував.
— Я не проти говорити тобі їх щодня, бо ти як ніхто інший заслуговує на них.
— Не зупиняйся, — попросила я.
Він хитро посміхнувся, а тоді звільнив мене від одягу, що залишився. Його погляд сповнився жару, коли він опустив погляд вниз.
— В тебе є останній шанс зупинити мене, — попередив він.
— Я хочу тебе.
Для нього це прозвучало як наказ, бо він одразу зарився своїм обличчям мені між ніг. Мої груди сильно здіймались, і від цього дихати було важко. Моя спина вигнулась, коли його подих торкнувся мого лона. Я сильніше вчепилась зубами в нижню губу, стримуючи черговий стогін.
— Не стримуйся. Я хочу чути тебе, — хрипло сказав він.
— Не буду, — промимрила я.
Він схвально кивнув й продовжив доводити мене до піку. Ледь не до болю я стиснула простирадла відчуваючи, що на межі. Мої стогони і схлипи відбивалися від стін кімнати. А через декілька секунд я голосно скрикнула від задоволення, а приємна насолода розлилася моїм тілом, наче джерело.
— Ти чудова.
Я розплющила очі, дивлячись у темні очі Давида. Вони горіли бажанням, так само, як і мої.
— Ти вже це казав.
— Можливо.
Він нахилився до тумбочки, витягуючи сірий пакетик, а за мить почувся звук розриву. Я розслабилася та глибоко вдихнула, коли Давид повільно увійшов у мене, наповнюючи сантиметр за сантиметром. З нього вирвався напружений стогін, і помітила, як він стиснув щелепи.
Я доторкнулась долонею до його щоки, щоб він поглянув мені в очі.
— Мені не потрібні ніжності, я прийму все, що ти мені запропонуєш, — ніжно промовила до нього.
Він мовчки кивнув і збільшив темп.
Саме тоді я відчула все те, що хотіла. Відчувала його справжнього. Такого, якого бажало моє тіло. І я.
