Раді Вас бачити!

Попередження! В даному розділі є опис одностатевого акту. 

Трішки раніше. 

Любомир

Вам, напевно, знайоме оте відчуття слави. Не самої слави, ні. Її передчуття. Той солодкий свербіж десь усередині, коли ти ще ніхто, але вже впевнений, що одного дня про тебе говоритимуть усі.

Я почав марити славою ще в тому віці, коли навчився самостійно ходити на горщик. Звучить смішно, знаю. Але я справді був переконаний, що створений для чогось більшого, ніж життя звичайної людини.

У школі мене вважали незграбою, вискочкою і хвальком. Власне, так воно й було. Просто вони сміялися з мене, а я дивився далі за шкільний двір.

Спочатку я мріяв стати актором. Потім життя занесло мене до музики. Я навіть почав учитися грати на баяні. Чому саме на баяні, а не на піаніно чи скрипці? Та тому, що наш учитель музики, окрім баяна, володів хіба що домброю. А домбра, погодьтеся, звучить не надто велично. До того ж на ній тоді грала половина школи.

На щастя для мене, вчителя згодом звільнили за пияцтво. Разом із трудовиком. Щоправда, трудовика чомусь залишили. Логіки в цьому я не знайшов і досі.

Тоді я вирішив підкорювати світ голосом.

А голос у мене був гарний. Принаймні так казала нова вчителька музики. Мелодійний, із легкою хрипотою. Ідеальний для якогось там light rock. Та проблема полягала в тому, що light rock нагадував мені оливки з сиром брі. Ніби вишукано, але більшість людей не розуміє, що в тому особливого.

Інша справа — попса.

Попсу люблять усі.

Тож я почав працювати. Спочатку співав у шкільному хорі. Потім у церковному. Саме церковний хор і став для мене квитком у нове життя.

Одного разу під час служби мене помітив один дуже шанований і дуже заможний чоловік. Він запропонував мені роботу в елітному клубі «The Blue Paradise».

Звісно, я погодився.

Так я проміняв бабусь із церковних лавок та дивакуватих парафіянок на заможних гостей нічного клубу. І навіть здобув певну популярність.

Та цього було замало.

Мої амбіції завжди були більшими за мої досягнення.

Тому коли Пилип Несторович запропонував мені дещо більше, ніж просто роботу, я погодився й на це.

Бо знайомство з ним було не просто знайомством.

Воно було трампліном.

А я ніколи не відмовлявся від можливості піднятися вище.

І ось тепер я їхав поряд із ним на задньому сидінні його особистого лімузина, смакуючи справжнє елітне віскі з омарами. Не можу сказати, що він мені надто подобався, — в мене бували чоловіки й кращі, які пропонували мені міцну чоловічу дружбу. Та лише Пилип Несторович міг дати те, чого я справді прагнув: сцену на його «Patty of naked stars». ( Вечірка оголених зірок ).Назва сама по собі вже обіцяла знайомство з тими, хто вирішує долі.

Рука Пилипа Несторовича важко лягла мені на коліно, пальці другої повільно, майже владно заплуталися в моєму волоссі. Ці грубі, впевнені дотики збуджували мене проти волі — будили те темне, голодне, що давно жило всередині. Я вже давно не був тим наляканим хлопчиком із церковного хору. Тепер я знав ціну таким іграм. І знав, що саме такі чоловіки, як він, дозволяють собі зі мною те, чого ніколи не дозволили б із жінками.

Коли його долоня лягла мені на потилицю й тиснула вниз, я не опирався. Навпаки — слухняно сповз на коліна між його розсунутих ніг. Розстебнув ширінку на штанях кольору мокко від Prada****. Його член вирвався назовні — товстий, короткий, з неприємним фіолетовим відтінком, уже повністю налитий і пульсуючий. Запах його збудження, змішаний із дорогим парфумом і шкірою салону, ударив у ніс.

Я провів язиком по головці, повільно, майже благоговійно, обвів тремтячу жилку, спустився нижче й почав пестити яєчка — м’яко, вологим теплом рота. Пилип Несторович важко застогнав, пальці міцно стиснули моє волосся, притискаючи обличчя до свого паху. Прелюдія закінчилася. Тепер була лише його влада й моя покірність.

Я широко розкрив рот і взяв його глибоко — настільки, наскільки міг. Він рухався грубо, нещадно, використовуючи моє горло як свою власність. Сльози навернулися на очі, але я не відступав. Хотів, щоб він відчув, як сильно я цього бажаю. Як сильно готовий заплатити цю ціну.

Він скінчив різко, глибоко, майже задушивши мене густим, гірким струменем. Я ковтнув усе, до останньої краплі, не дозволяючи жодній зіпсувати дорогу шкіряну обшивку. Він тримав мою голову притиснутою ще кілька секунд, насолоджуючись останніми судомами, а потім повільно відпустив.

Коли ми під’їхали до елітного клубу «Shine of stars», ( Зоряне сяйво,).Пилип Несторович уже сидів спокійний, задоволений, із ледь помітною хижою посмішкою. Я витер губи тильною стороною долоні, підвівся з колін і несміливо посміхнувся у відповідь. 

— Нічого ж не станеться, якщо нас трішки зачекають, — проворкотів він мені просто у вухо.

Його гарячий подих обпік шкіру, і я відчув, як мій член різко ворухнувся, наливаючись. Я розумів: зараз почнеться те, заради чого ми насправді приїхали.

Пилип Несторович дістав склянку зі змазкою й простягнув мені владним жестом. Я слухняно взяв баночку й почав втирати ароматну, густу рідину в його член, який від моїх дотиків швидко знову став твердим і агресивним. Коли я старанно намастив його, не забув і про себе. Але Пилип уже не мав сили чекати.

Він грубо розвернув мене спиною до себе — одним різким рухом. Одним ривком спустив мої штани до колін і сильно штовхнув мене вперед, притискаючи грудьми до сидіння. Без зайвих слів, без ніжності. Я відчув, як його товста головка тисне на вхід, і майже одразу — різкий, глибокий поштовх. Я мимоволі застогнав від гострого дискомфорту: перше проникнення завжди болюче, якщо немає часу на розтягнення. Але це його не турбувало.

Він увійшов у мене жорстко, по-хазяйськи, повністю занурюючись одним потужним рухом. Його руки до болю стиснули мої ключиці, ніби фіксуючи мене на місці, як свою власність. Я відчував кожен його імпульсивний, дикий поштовх — глибокий, швидкий, безжальний. Він трахав мене так, ніби я існував лише для його задоволення.

Моя рука потягнулася до власного члена, але Пилип Несторович одразу перехопив її й притиснув до сидіння.

— Не чіпай, — процідив він крізь зуби, не припиняючи жорстких рухів. — Сьогодні ти задовольнятимеш тільки мене.

Його стогони ставали все голоснішими, рухи — швидшими й глибшими. Він брав мене грубо, майже жорстоко, повністю контролюючи темп і глибину. Я міг лише стогнати й приймати його, відчуваючи, як його тіло напружується все сильніше.

Нарешті він затремтів, сильно вдаривши мене стегнами востаннє, і вилив у мене гарячу, густу сперму — глибоко, рясно, заповнюючи мене повністю. Я відчув, як вона витікає по сідницях, коли він повільно вийшов.

Не сказавши більше ні слова, Пилип Несторович підтягнув штани, поправив одяг і вийшов з автомобіля, залишивши мене одного — розхристаного, зі слідами його пристрасті на шкірі та сидіннях. Я залишився приводити себе до ладу, відчуваючи в тілі приємну, пульсацію насолоди. 

Клуб «Shine of Stars» ховався посеред густого лісу, на берегах двох озер, що плавно зливалися північніше в одне велике, темне водне плесо. За всю дорогу сюди ми не зустріли жодного вказівника. Воно й не дивно — такі місця не для широкого загалу. Вони існують лише для обраних.

Та попри віддаленість, біля клубу вже вишикувалася ціла низка дорогих автомобілів. Зсередини гучно лунала глибока, пульсуюча музика, а по території сновигали оголені тіла — сміх, зойки й стогони змішувалися в єдиний хтивний гул ночі.

Трохи осторонь, біля чорного джипа, я побачив двох чоловіків, які жорстко брали молодого, неймовірно вродливого хлопця. Він був схожий на ожившу статую грецького бога — досконалі лінії тіла, золотаве волосся. Один із чоловіків трахав його ззаду, другий — глибоко в рот. Хлопець стогнав, тіло його вигиналося в такт поштовхам. Низ мого живота важко налився жаром, член різко напружився, тиснучи на тонку шкіру штанів. Мене охопило гостре, майже болісне бажання опинитися на його місці — бути використаним, заповненим, підкореним.

Пилип Несторович підійшов ззаду й раптом пристрасно впився мені в губи — владно, глибоко, ніби вже володів мною. Коли відірвався, його очі блищали хижим вогнем.

— Це справжній рай, мій любий, — муркнув він, проводячи пальцем по моїй нижній губі. — І якщо ти постараєшся, то вже завтра афіші з твоїм ім’ям висітимуть по всіх містах. Але для цього ти маєш бути дуже й дуже люб’язним. У нас тут лише два правила: ніяких табу і ніяких відмов. Якщо хтось із гостей захоче розважитися з тобою — ти задовольниш його. Зрозумів?

— Що? — здивовано видихнув я, відсахнувшись.

Я дивився на свого «благодійника» з недовірою. Грудьми раптом стиснуло холодним болем образи. Усю дорогу я думав, що мене запросили співати. Що я буду артистом. А виявилося — мене привезли сюди як хвойду. Як розвагу для багатих і впливових.

Повільно йдучи вздовж алеї, обсадженої високими кипарисами, я відчував, як у грудях борються два бажання. Одна частина мене хотіла розвернутися, сісти в першу-ліпшу машину й поїхати геть. Але інша — холодна, цинічна й амбітна — шепотіла: «Байдуже, яким шляхом. Головне — дістатися вершини. А там уже ніхто не запитає, як саме ти туди потрапив».

Раптом сталося щось неймовірне.

Золотий медальйон на моїй шиї — єдина цінна сімейна реліквія — почав вібрувати. Спочатку ледь помітно, а потім усе сильніше. Метал став гарячим, майже обпікаючи шкіру. Навколо мене закрутився різкий вихор, здіймаючи в повітря пил, сухе листя й хвою. Я відчув, як ноги відриваються від землі. Світ навколо спотворився, і в повітрі розірвалася чорна діра — абсолютна темрява, що пульсувала, наче жива.

— Ні! — закричав я, намагаючись ухопитися за щось, але пальці схопили лише порожнечу.

Мене невблаганно затягувало в безодню. Серце шалено калатало, у вухах стояв власний крик, а тіло пронизувала суміш жаху й незрозумілого, майже еротичного захвату. Темрява ковтнула мене цілком.