Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

23.2.

Він знову різко обернувся до Катерини, яка стояла біля столу, спостерігаючи за ним з-під лоба. Покоївка бачила, як роздуваються його ніздрі, як темніють очі — пан був на межі. Вона повільно підійшла, торкнулася його руки своїми гарячими пальцями.

— Пане Яне... не мучте себе. Вона лише дівка з лісу. А я тут. Ваша... вся ваша.

Ян раптом схопив її за потилицю, намотавши волосся на кулак, і притиснув обличчям до масивного столу, заваленого сувоями паперів й картами маєтку. Катерина лише видала короткий, гортанний звук — чи то від болю, чи то від збудження, він так і не зрозумів.

— Кажи мені! — прохрипів він їй у саме вухо, нависаючи зверху. — Що кажуть баби біля колодязя? Чи збирається вона? Чи надіває сорочку для мене?

— Кажуть... — Катерина важко дихала, відчуваючи, як він своїм міцним тілом притискає її до твердого дерева. — Кажуть, що вона сьогодні довго милася у джерелі... Розчісувала волосся. Але не для вас, пане... Ох... не для вас. До вінчання ніби готується. Данило вже й скриню до млина перевіз. Вони сміються з ваших наказів, пане Яне... Сміються за вашою спиною! 

Ці слова стали останньою краплею. Ян різко задер її спідницю, оголюючи міцні білі стегна. Його рухи були позбавлені будь-якої ніжності — це була розправа. Він увійшов у Катерину з розгону, грубо і нещадно, виміщаючи на ній усю свою злість, приниження від ярмаркової відмови й тваринну жагу до іншої. 

Катерина ж вчепилася нігтями у стіл, дряпаючи папір, її дихання збилося на хрипкий стогін.

— Так... отак... пане... — вигукувала вона, прогинаючись у спині.

Але Ян її не чув. Він заплющив очі, і в червоному тумані свого гніву уявляв не Катерину. Він уявляв, як під ним звивається тіло Маріки. Як її дике волосся розсипається по цих столах, як вона благає його зупинитися, а він лише міцніше стискає її зап’ястя, доводячи своє право — право господаря над рабою. 

Фантазія була настільки гострою, що Ян відчув майже фізичний біль. З коротким, звірячим риком він кінчив, але полегшення не прийшло. Лише пустка всередині й ще більша лють.

Шляхтич відсторонився, грубо відштовхнувши покоївку, яка намагалася повернутися до нього, щоб отримати бодай дещицю ласки.

— Геть! — кинув він, поправляючи пояс. Його голос був холодним, як лід на Смотричі. — І приклич сюди Горбача. Він мені треба зараз же!

Коли Катерина, присоромлена й розпатлана, вибігла з кабінету, Ян налив собі повний кухоль червоного вина. Його руки ледь помітно тремтіли. Сонце за вікном уже почало торкатися горизонту, забарвлюючи небо у колір свіжої крові.

“Вона не прийде, — раптом усвідомив він, і ця думка вдарила його дужче за батіг. — Вона посміла знехтувати моїм словом”.

У двері обережно, наче щур, постукав староста Горбач. Його маленькі очиці бігали, а спітнілі руки безладно смикали ґудзик жупана.

— Пане... ясновельможний пане... гайдуки доповідають... — він затинався від страху. — Біля млина бачили рух. Дівка... вона не збирається до маєтку. Кажуть, Данило-коваль зачинив усі двері й нікого не впускає. Люди шепочуться, що вони... вони вже там разом. Гріх чи не гріх, а вашого права не визнають.

Ян повільно обернувся. Обличчя його було блідим, як полотно, а очі світилися тим самим вогнем, який колись бачили селяни перед тим, як пан наказав спалити цілий хутір за непокору.

— Отже, вона вибрала війну, — тихо сказав він, і в цьому шепоті було більше загрози, ніж якби він зараз голосно кричав, зриваючи горло вд злості. — Горбачу, збирай гайдуків. Бери нагайки, бери факели. Ми поїдемо за моїм правом самі. І цього разу я не буду чекати її в покоях. Я візьму її там, де знайду — на очах у її коваля, на попелі їхнього млина. Нехай все село бачить, що буває з тими, хто забув, хто тут бог і закон.

Він підійшов до каміна і різким рухом кинув у вогонь червону стрічку. Шовк спалахнув миттєво, скорчившись у жадібному полум'ї, перетворюючись на чорний попіл. 

Ян Войцехівський більше не був закоханим вдівцем чи вдячним за порятунок сина паном. Він був пораненим звіром, у якого вкрали територію. І він збирався залити її кров'ю, аби повернути собі владу.


Лія ЛОРЕЛЯЙН
Чорна Марія

Зміст книги: 75 розділів

Спочатку:
Передмова
1777992900
75 дн. тому
Глава 0. Сповідь для себе…
1777992995
75 дн. тому
Глава 1. Баба Ганна Галаганиха(1.1)
1778038200
74 дн. тому
1.2.
1778122800
73 дн. тому
Глава 2. На дев’ятому місяці (2.1)
1778295600
71 дн. тому
2.2.
1778382000
70 дн. тому
2.3.
1778492357
69 дн. тому
Глава 3. Маріка (3.1)
1778554800
68 дн. тому
3.2.
1778641200
67 дн. тому
3.3.
1778727600
66 дн. тому
Глава 4. Народження Марисі (4.1.)
1778814300
65 дн. тому
4.2.
1778900400
64 дн. тому
4.3.
1778986800
63 дн. тому
Глава 5. Залізо і борошно (5.1)
1779073200
62 дн. тому
5.2.
1779159600
61 дн. тому
5.3.
1779246000
60 дн. тому
Глава 6. Династія Чортополохів (6.1)
1779336000
59 дн. тому
6.2.
1779422400
58 дн. тому
Глава 7. Кам’яне серце села (7.1)
1779505200
57 дн. тому
7.2.
1779591600
56 дн. тому
Глава 8. Вдома у Чортополохів (8.1)
1779678000
55 дн. тому
8.2.
1779764400
54 дн. тому
8.3.
1779850800
53 дн. тому
Глава 9. Стара Ганна рятує малого шляхтича (9.1)
1779937200
52 дн. тому
9.2.
1780023600
51 дн. тому
Глава 10. Марися починає згадувати (10.1)
1780110000
50 дн. тому
10.2.
1780196400
49 дн. тому
Глава 11. Сільський ярмарок на Спаса (11.1)
1780286400
48 дн. тому
11.2.
1780372800
47 дн. тому
Глава 12. Столичне життя (12.1)
1780459200
46 дн. тому
12.2.
1780545600
45 дн. тому
Глава 13. Гіркий присмак осени (13.1)
1780632000
44 дн. тому
13.2.
1780718400
43 дн. тому
Глава 14. Сліпий Ворон (14.1)
1780804800
42 дн. тому
14.2.
1780891200
41 дн. тому
Глава 15. За тиждень до весілля… (15.1)
1780999200
40 дн. тому
15.2.
1781064000
39 дн. тому
Глава 16. Тіні на жорнах (16.1)
1781150400
38 дн. тому
16.2.
1781236800
37 дн. тому
Глава 17. Розпач дівчини (17.1)
1781323200
36 дн. тому
17.2.
1781409600
35 дн. тому
Глава 18. Генетичний код шляхти (18.1)
1781496000
34 дн. тому
18.2.
1781582400
33 дн. тому
Глава 19. Що сказала стара відьма (19.1)
1781668800
32 дн. тому
19.2.
1781755200
31 дн. тому
Глава 20. Точка перетину (20.1)
1781865174
30 дн. тому
20.2.
1781924400
29 дн. тому
20.3.
1782010800
28 дн. тому
Глава 21. Маріка скаржиться Данилу… (21.1)
1782124786
27 дн. тому
21.2.
1782183600
26 дн. тому
Глава 22. Вільне місце біля прірви (22.1)
1782270000
25 дн. тому
22.2.
1782356400
24 дн. тому
22.3.
1782442800
23 дн. тому
Глава 23. Очікування хижака… (23.1)
1782529200
22 дн. тому
23.2.
1782615600
21 дн. тому
Глава 24. Оранжерея з таємницями (24.1)
1782702000
20 дн. тому
24.2.
1782788400
19 дн. тому
24.3.
1782874800
18 дн. тому
Глава 25. Рішення пана (25.1)
1782961200
17 дн. тому
25.2.
1780455600
46 дн. тому
Глава 26. Закони тяжіння й опору (26.1)
1783113487
15 дн. тому
26.2.
1783220400
14 дн. тому
26.3.
1783306800
13 дн. тому
Глава 27. Розмова з паном (27.1)
1783393200
12 дн. тому
27.2
1783479600
11 дн. тому
27.3.
1783566000
10 дн. тому
Глава 28. Скляна маска провидиці (28.1)
1783652400
9 дн. тому
28.2.
1783738800
8 дн. тому
Глава 29. “Хто отруїв мого коня?!” (29.1)
1783825200
7 дн. тому
29.2.
1783911600
6 дн. тому
Глава 30. “Крові можна наказати…” (30.1)
1783998000
5 дн. тому
30.2.
1784084400
4 дн. тому
30.3.
1784170800
3 дн. тому
30.4.
1784257200
2 дн. тому
Глава 31. Вінчання… (31.1)
1784343600
1 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!