Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Глава 17. Розпач дівчини (17.1)

Важка глуха ніч старою мокрою ковдрою, кинутою на розпечене вугілля, опустилася на стомлені довгим днем Кульчиївці. 

Маріка, хай як їй хотілося це зробити, не побігла сторчголов до Данила. Тільки намагалася приборкати серце, яке калатало так, що, здавалося, вискочить з грудей і впаде до ніг загнаним звіром. 

Ноги ж самі, не питаючи волі дівчини, винесли її на високу кручу над Смотричем. Там, де річка внизу видавалася чорною змією, що застигла в глибокому сні, а вітер не шелестів листям, а свистів у вухах, наче розгніваний дух каньйону.

Вона у розпачі стояла на самому краєчку, задихана, з розпатланою косою, бо стрічку, якою її розкішна чорна коса була зав’язана, Маріка згубила десь по дорозі, й дивилася в порожнечу ночі таким само порожнім поглядом. 

Весь її світ, такий затишний, вишитий червоними нитками сподівань, раптом розірвався на друзки. Подумати тільки! Ще якусь годину тому вона була нареченою, вільною пташкою, що лаштувала своє гніздо з коханим. А тепер вона перетворилася на здобич для хтивого пана. 

Того пана, чийого сина врятувала її баба Ганна від смерті… Який же невдячний!

«Бог на землі...» — гірко прошепотіла вона, згадуючи обличчя Яна. Його крижаний спокій, його абсолютну впевненість у тому, що він має право розпоряджатися її тілом так само, як деревами у своєму лісі чи волами на стайні. 

Він не бачив у ній людини. Для нього вона була дивним, красивим звіром, якого він вирішив присвоїти. Його «право першої ночі» було не законом — це був каприз розбещеного серця, яке давно забуло, що таке справжнє життя, де люди дихають в унісон, а не через чиюсь криваву забаганку. 

Маріка заплющила очі й спробувала викликати в уяві те майбутнє, про яке мріяла ще вранці. Вона бачила їхню з Данилом ще не збудовану хату за млином — невелику, але світлу, з вікнами, що дивляться на воду. Бачила, як Данило повертається з кузні, витираючи сажу з лоба, а вона виносить йому кухоль холодного молока. 

Вона чула сміх їхніх дітей, які бігають по траві, і відчувала запах свіжого хліба, який сама спекла у новій печі. Це майбутнє було таким реальним, таким теплим... воно пахло чесною працею і спокоєм. 

Воно пахло їхнім спільним щастям. Тим щастям, про яке вона мріяла з дитинства. 

А тепер над цим поки примарним щастям нависла тінь Яна Войцехівського. Шляхтича, який звик, що світ, принаймні у цьому конкретному селі, крутиться навколо його бажань. 

Маріка згадала його покійну дружину Терезу. Кажуть, вона була як лілея — ніжна й покірна. Але чи була вона щасливою у тих кам'яних стінах? Чи, може, вона згасла саме тому, що не змогла витримати холодного тягаря цієї «панської любові», що більше схожа на залізну клітку? 

Ян хотів і її перетворити на таку ж лілею — зірвати, потримати в руках, поки не зів'яне, і викинути, коли аромат набридне. 

«Чому світ такий кривий? — думала дівчина, рвучи на друзки руками якусь гілочку. — Чому один чоловік, лише тому, що народився в шовках, може зламати життя сотням інших? Хіба його кров червоніша? Хіба його душа важить більше перед Господом?» 

Душа важить перед Господом… 

Вона думала про долю таких самих дівчат, як вона сама. Про знахарок, жінок, що знають силу трави. Їх завжди боялися і завжди потребували їхньої допомоги. Баба Ганна все життя рятувала людей, але люди все одно хрестилися, коли вона проходила повз їхні дворища, і потайки називали її «чорною». 

Маріка завжди хотіла іншої долі. Вона хотіла бути просто дружиною коваля, просто матір'ю, просто людиною, якій не треба ховати свій дар у тіні лісу. Але тепер вона зрозуміла: її дар — це не тільки знання трав. Дар — це воля бути собою, коли весь світ вимагає стати покірною тінню, яка служитиме тому, хто народився паном.

Коли вона нарешті повернулася до хати, свічка вже догоряла, пускаючи по стінах довгі, покручені тіні. Орися сиділа в кутку, безладно перебираючи стрічки з посагу Маріки. Очі матері були червоними, а руки тремтіли так, що шовк вислизав із пальців.

— Ти повернулася... — тихо мовила Орися, не підводячи голови. — Марічко, доню, ти подумала? Ти ж бачиш — у нас нікого немає, хто б заступився. Данило... він же просто молодий хлопець. Пан зітре його в порох одним словом. Один наказ — і Данила заберуть у рекрути на двадцять років. Ти хочеш йому такої долі?


Лія ЛОРЕЛЯЙН
Чорна Марія

Зміст книги: 75 розділів

Спочатку:
Передмова
1777992900
75 дн. тому
Глава 0. Сповідь для себе…
1777992995
75 дн. тому
Глава 1. Баба Ганна Галаганиха(1.1)
1778038200
74 дн. тому
1.2.
1778122800
73 дн. тому
Глава 2. На дев’ятому місяці (2.1)
1778295600
71 дн. тому
2.2.
1778382000
70 дн. тому
2.3.
1778492357
69 дн. тому
Глава 3. Маріка (3.1)
1778554800
68 дн. тому
3.2.
1778641200
67 дн. тому
3.3.
1778727600
66 дн. тому
Глава 4. Народження Марисі (4.1.)
1778814300
65 дн. тому
4.2.
1778900400
64 дн. тому
4.3.
1778986800
63 дн. тому
Глава 5. Залізо і борошно (5.1)
1779073200
62 дн. тому
5.2.
1779159600
61 дн. тому
5.3.
1779246000
60 дн. тому
Глава 6. Династія Чортополохів (6.1)
1779336000
59 дн. тому
6.2.
1779422400
58 дн. тому
Глава 7. Кам’яне серце села (7.1)
1779505200
57 дн. тому
7.2.
1779591600
56 дн. тому
Глава 8. Вдома у Чортополохів (8.1)
1779678000
55 дн. тому
8.2.
1779764400
54 дн. тому
8.3.
1779850800
53 дн. тому
Глава 9. Стара Ганна рятує малого шляхтича (9.1)
1779937200
52 дн. тому
9.2.
1780023600
51 дн. тому
Глава 10. Марися починає згадувати (10.1)
1780110000
50 дн. тому
10.2.
1780196400
49 дн. тому
Глава 11. Сільський ярмарок на Спаса (11.1)
1780286400
48 дн. тому
11.2.
1780372800
47 дн. тому
Глава 12. Столичне життя (12.1)
1780459200
46 дн. тому
12.2.
1780545600
45 дн. тому
Глава 13. Гіркий присмак осени (13.1)
1780632000
44 дн. тому
13.2.
1780718400
43 дн. тому
Глава 14. Сліпий Ворон (14.1)
1780804800
42 дн. тому
14.2.
1780891200
41 дн. тому
Глава 15. За тиждень до весілля… (15.1)
1780999200
40 дн. тому
15.2.
1781064000
39 дн. тому
Глава 16. Тіні на жорнах (16.1)
1781150400
38 дн. тому
16.2.
1781236800
37 дн. тому
Глава 17. Розпач дівчини (17.1)
1781323200
36 дн. тому
17.2.
1781409600
35 дн. тому
Глава 18. Генетичний код шляхти (18.1)
1781496000
34 дн. тому
18.2.
1781582400
33 дн. тому
Глава 19. Що сказала стара відьма (19.1)
1781668800
32 дн. тому
19.2.
1781755200
31 дн. тому
Глава 20. Точка перетину (20.1)
1781865174
30 дн. тому
20.2.
1781924400
29 дн. тому
20.3.
1782010800
28 дн. тому
Глава 21. Маріка скаржиться Данилу… (21.1)
1782124786
27 дн. тому
21.2.
1782183600
26 дн. тому
Глава 22. Вільне місце біля прірви (22.1)
1782270000
25 дн. тому
22.2.
1782356400
24 дн. тому
22.3.
1782442800
23 дн. тому
Глава 23. Очікування хижака… (23.1)
1782529200
22 дн. тому
23.2.
1782615600
21 дн. тому
Глава 24. Оранжерея з таємницями (24.1)
1782702000
20 дн. тому
24.2.
1782788400
19 дн. тому
24.3.
1782874800
18 дн. тому
Глава 25. Рішення пана (25.1)
1782961200
17 дн. тому
25.2.
1780455600
46 дн. тому
Глава 26. Закони тяжіння й опору (26.1)
1783113487
15 дн. тому
26.2.
1783220400
14 дн. тому
26.3.
1783306800
13 дн. тому
Глава 27. Розмова з паном (27.1)
1783393200
12 дн. тому
27.2
1783479600
11 дн. тому
27.3.
1783566000
10 дн. тому
Глава 28. Скляна маска провидиці (28.1)
1783652400
9 дн. тому
28.2.
1783738800
8 дн. тому
Глава 29. “Хто отруїв мого коня?!” (29.1)
1783825200
7 дн. тому
29.2.
1783911600
6 дн. тому
Глава 30. “Крові можна наказати…” (30.1)
1783998000
5 дн. тому
30.2.
1784084400
4 дн. тому
30.3.
1784170800
3 дн. тому
30.4.
1784257200
2 дн. тому
Глава 31. Вінчання… (31.1)
1784343600
1 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!