Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Ясміна.
— Яка картина, — низький голос Макара. — На мене чекаєш, крихітко?
Я різко відскакую вбік кабінки, ледь не послизнувшись на мокрій підлозі.
— Відверни-и-ись! — перелякано тягну, прикриваючись руками. — Охрінів?!
Це ж повний пиздець. Я гола. Перед ним. І розділяє нас у кращому випадку кілька метрів і не до кінця запітнілі дверцята душової, які омиває струмінь води.
Макар стоїть по той бік скла, обпершися попереком об умивальник. Уже без куртки. У чорній футболці, вологе волосся трохи розтріпане після дощу. Очі блищать, ковзаючи по моєму тілу з голови до ніг — і назад. У животі все стискається від жадібності його погляду.
— Погано тебе видно, — ліниво каже. — Виходь.
— І не подумаю. Провалюй!
Макар всміхається уважно дивлячись мені в очі.
— Сам зайду, — і знімає взуття.
Блядь...
Мій погляд летить до рушника на сушарці. А Демидів стягує з себе футболку.
— От же… — шиплю й розчиняю дверцята, навіть не вимикаючи воду, у надії, що встигну, поки не підійшов.
Вилітаю з душової й тягнуся до рушника. Пальці торкаються тканини, але Макар швидко долає дистанцію і хапає мене за руку.
— Ти ослухалася, крихітко, — хрипко тягне. — А я люблю, коли мене слухаються.
Очі горять неприродно яскраво, хватка міцна.
Я ковтаю, дивлячись на нього, як кролик на удава. Він зараз у прямому сенсі — пережує мене й виплюне.
Демидів відпускає мою руку й напирає на мене, відтісняючи назад у кабінку. І кидає футболку на підлогу. Я навіть не впевнена, що дихаю, спостерігаючи, як він береться за ґудзик на джинсах.
Відступаю, шльопаючи по мокрій підлозі. Щоки палають, у вухах гул. Паніка клубком тисне в горлі. Погляд чіпляється за халат на вішалці. Ось він мені зараз дуже потрібен.
Різко смикаюся вліво, але послизаюся на мокрій плитці. Серце провалюється вниз — а я за ним. Заплющую очі, готуючись до удару. Але його немає. Талію міцно стискають руки Макара — обпікаюче гарячі, наче праска.
Я зависаю над підлогою.
Розплющую очі, груди різко здіймаються від глибокого вдиху, а руки мимоволі хапаються за його голі плечі.
— Куди зібралася, крихітко? — питає, дивлячись мені в очі.
— Макаре, відпусти… будь ласка, — жалібно тягну.
Моя паніка вже настільки велика, що я готова просити. Із «будь ласка».
— Звісно ні, Ясміно, — підіймає мене над підлогою, тримаючи за талію, і ставить у кабінку. — Ти мені секс винна.
Тільки в твоїй уяві я тобі щось винна!
Відпускає, а я швидко зсуваю дверцята. Точніше — намагаюся це зробити, але його рука влітає посередині. Удар припадає на зап’ястя.
— Ай, — видихає. — Знову мені травми наносиш?
— Так! — буркаю.
Він ковзає по мені поглядом, а я червонію ще сильніше.
— Навіть гола — така ж язиката, — усміхається.
Розстібає блискавку на джинсах, стягує їх, а слідом — шкарпетки. Але, слава богу, білизна ще на ньому. Щоправда… надовго чи?
Кручу головою в різні боки й не знаю, що придумати. Я реально в клітці, і вихід загороджує він.
Стою, прикриваючи себе руками. Хоча він уже все встиг роздивитися. Тремчу від сорому й страху. А Макар наближається.
Упираюся спиною в кран, вимикаючи воду. І єдине, що спадає на думку — окріп.
Упевнена — його це не вб’є, лише трохи покалічить. А от чи виживу я після такої витівки — не знаю. Але все ж таки спробувати варто.
Зміщуюся в куток і викручую воду на максимум. Краплі летять на мене — терпимо. А струмінь б’є Макару просто в груди.
Він матюкається, влітає всередину, лупить по крану. Важко дихає, груди червоніють. А очі — чистий Біс. Там злість змішалася з бажанням. Блищать так, ніби зараз у мені дірку пропалять.
— Не допомогло, — рявкає й підходить майже впритул.
Однією рукою впирається в стіну, другою ковзає по моєму боку. Мурашки миттєво розлітаються по шкірі.
Смикаюся від нього — а нікуди.
Демидів дивиться на моє стегно, куди його долоня лягла, проводить пальцями по шраму. А я вся стискаюся, відчуваючи, як тіло відгукується. Уже. На цього психопата.
— Звідки шрам?
Я мовчу. Лише сильніше притискаюся до стіни.
— Мовчиш, язво? — усміхається. — Зубки показувати не будеш?
Знущається, козлина татуйована.
— А в тебе звідки шрам? — шиплю, тицяючи пальцями йому в груди.
Широкий. Кривий. І прикритий татуюванням у вигляді химерного візерунка.
Тисну не ніжно, не обережно — а з усієї сили. М’язи в нього смикаються, але сам він навіть не зрушує з місця.
— Та ти лагідно не вмієш, крихітко, — майже муркоче, схиляючись ближче. — Так не тицяють пальчиками в чоловіка.
Зціплюю зуби від злості. Цього кретина хоч щось може відволікти від думок про інтим?
— Умію, — оманливо спокійно кажу.
Я вже прикидаю. Якщо врізати йому в пах, то встигну схопити рушник і добігти до ігрової. Там знайду, чим його вирубити. Треба якось вибиратися, а не дозволити йому задумане.
Макар трохи схиляє голову, дивлячись на мої губи.
— Покажи свою ніжність, Ясміно.
— Не дочекаєшся! — шиплю й згинаю ногу, різко піднімаючи її вгору.
Але в цього кретина, на жаль, реакція краща, ніж минулого разу. Він відскакує назад, і коліно лише ковзає по ідеальних кубиках преса.
Ну бляяяядь…
Макар підходить впритул, втискаючись ерекцією в мене. Хапає мої руки й стискає, притискаючи до стіни.
Бісить. Як же бісить те, що він сильніший за мене.
Смикаю руками, але роблю тільки гірше. Соски труться об його груди, розганяючи жар по тілу. Я ковтаю, голосно вдихаючи, а він дивиться саме туди.
— Чутливі соски? — хрипко запитує.
— Іди до чорта, — шиплю.
Один кутик його губ повзе в криву усмішку.
— Я зараз сам усе перевірю, крихітко.
