Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Перш ніж почати...

Ця історія містить відверті сцени інтиму і ненормативну лексику. Тут не буде правильних рішень. І не буде безпечного кохання. Герої робитимуть вибір, за який доведеться платити.

Усі події — художній вимисел!

Тільки 18+

Ясміна.

Музика гупає басами так сильно, що перехоплює подих. Пульс ритмічно відбиває у скронях, ніби танцює в такт.

Підпираю щоку рукою й дивлюся на подруг, що звиваються неподалік від столика. Крутять стегнами так, ніби вони зірки естради й на них спрямовані камери. А я вже мрію опинитися в тихому місці. Але піти не можу. День народження найкращої подруги — це святе, втекти не вийде. Вона ж мене знає як облуплену й у «головний біль» не повірить.

Причому жодна з них не повірить.

Помішую трубочкою коктейль і підношу до губ. Гірко-солодка рідина з полуничним смаком легко ковзає всередину, але саме тому треба бути обережною. Напитися так можна — на раз-два.

— Ясю, — кричить Настя, обіймаючи мене зі спини й цілуючи в щоку. — Не відсиджуйся. Пішли танцювати.

— Ні, — хитаю головою. — Мені тут добре.

Знову тягну коктейль через трубочку.

Настюха, вона ж іменинниця, сідає поруч, вихоплює мій коктейль і сама його п’є, піднявши брови в німому: «ну давай, обурюйся».

Я просто відкидаюся на спинку стільця й дивлюся на неї. Настрій у мене зовсім не для розмов.

— Солодкий, — бурчить і повертає мені.

А мені подобається. Облизую край келиха, де кисло-солодкий цукор, а вона нахиляється до мене ближче.

— Там хлопець дивиться на тебе. Красивий. Дуже.

— Нехай дивиться, — відгукуюсь, продовжуючи злизувати цукор.

— Ти глуха? — кричить майже у вухо. — Кра-си-вий хлопець.

Підіймаю голову.

— Настюх, я рада за нього. Значить, відбою в дівчат немає. Нудьгувати не буде.

Настя фиркає.

— Ти все ще сохнеш за Колькою?

У грудях йойкає.

Він мій перший. А таке просто так не забувається. Особливо — якщо стосунки тривали вісім місяців.

— Ні за ким я не сохну. Не говори дурниць, — втикаюся у келих.

Не хочу це обговорювати. Хочу забути. Усе.

— Ясю, він козел. Викресли й забудь.

— Я викреслила, — шепочу.

Але не забула. Таке забути неможливо.

Я під реанімацією сиділа, молилася всім святим, щоб мама вижила. Дзвонила Колі без кінця-краю. Він мені так сильно був потрібен. А мені відповіла якась дівка, захекана, зі смішком повідомляючи:

«Він у душі. Після сексу зі мною… Ясміна.»

Це був цвях у закохане серце. Але забив його глибше — лікар. За годину. Фразою:

«Мені дуже шкода, але травми надто серйозні. Врятувати не вдалося. Прийміть мої найщиріші співчуття.»

— Ясмінко… — починає Настя і замовкає.

Я вже було вирішила, що вона від мене відстала.

АЛЕ. НІ.

— Чорт, — вигукує.

Підіймаю на неї погляд.

— Не обертайся.

А я, звісно, обертаюся.

Перед очима миготять люди, прожектори б’ють у вічі — то засліплюючи, то осяюючи яскравим спалахом. Погляд чіпляється за… Колю. Він обіймає за талію руду дівчину. Усміхається їй.

У серці стискає так, що неможливо вдихнути. Очі зволожуються. Дивлюся на них і не можу відвести погляд. Як якась мазохістка.

Минуло три місяці. Рана ще надто жива.

— Ясю, — тягне мене за руку Настя. — Ясю.

Колю плескають по плечу, щось кажуть. І він повертається в мій бік. Погляд — очі в очі.

Ковтаю. Від сліз усе розпливається.

— Ясміно, бляха, — закриває собою огляд Люда. — Ти якого біса дивишся на того дегенерата?

Швидко витираю щоки.

— Розправ плечі. Усміхнися, — продовжує Людмила. — Нехай задихнеться від жалю, бачучи, кого він втратив.

— Так, — підхоплює Настя. — Або взагалі — підійди до того красеня, що поглядає на тебе.

Глибоко вдихаю, допиваю коктейль — залпом.

— Ніхто мені не потрібен, — вперто заявляю. — Нехай котяться всі шкереберть із високої гори.

— О-о... — радісно тягнуть дівчата в один голос.

— Наша Яся, — кричить Людка. — Усе правильно ти вирішила. Пішли танцювати. Відірвись на повну.

— І склей того красеня, що дивиться на тебе, — не відчеплюється Настюха.

Хапають мене за руки й стягують зі стільця.

Йду за ними, а всередині — боляче й порожньо. Музика чутна начебто крізь воду. Ноги — ніби підлоги не відчувають. Та я вперто підіймаю руки вгору й рухаюся в такт музиці. А пам’ять знову відправляє мене в той день, коли мій світ розвалився, засипавши все попелом мого кохання.

Джулія Блеквуд
Слабкість Біса

Зміст книги: 35 розділів

Спочатку:
Розділ 1
1783186385
15 дн. тому
Розділ 2
1783186426
15 дн. тому
Розділ 3
1783186461
15 дн. тому
Розділ 4
1783186495
15 дн. тому
Розділ 5
1783186539
15 дн. тому
Розділ 6
1783186585
15 дн. тому
Розділ 7
1783186641
15 дн. тому
Розділ 8
1783186677
15 дн. тому
Розділ 9
1783186729
15 дн. тому
Розділ 10
1783186782
15 дн. тому
Розділ 11
1783186847
15 дн. тому
Розділ 12
1783239063
14 дн. тому
Розділ 13
1783239109
14 дн. тому
Розділ 14
1783239197
14 дн. тому
Розділ 15
1783289895
13 дн. тому
Розділ 16
1783336316
13 дн. тому
Розділ 17
1783336361
13 дн. тому
Розділ 18
1783515036
11 дн. тому
Розділ 19
1783515076
11 дн. тому
Розділ 20
1783515184
11 дн. тому
Розділ 21
1783589385
10 дн. тому
Розділ 22
1783759284
8 дн. тому
Розділ 23
1783759322
8 дн. тому
Розділ 24
1783809144
7 дн. тому
Розділ 25
1783839791
7 дн. тому
Розділ 26
1783839938
7 дн. тому
Розділ 27
1783948194
6 дн. тому
Розділ 28
1783948241
6 дн. тому
Розділ 29
1784017709
5 дн. тому
Розділ 30
1784111511
4 дн. тому
Розділ 31
1784111552
4 дн. тому
Розділ 32
1784199693
3 дн. тому
Розділ 33
1784365535
1 дн. тому
Розділ 34
1784417182
0 дн. тому
Розділ 35
1784417241
0 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!