Спочатку:
На сторінку книги
*Новий світ. День 1. Ніч.*
Маленька дівоча ніжка обережно спустилася на грубу дошку. Тихий скрип — от і все, що свідчило про те, що в домівці ще не усі сплять. Слідом за першою, на підлогу ступила і друга нога. Легкий поштовх — і Лайла піднялась зі свого ліжка, що було на другому поверсі. Кинувши погляд на місце, де спали батьки, дівчина зрозуміла, що вже доволі пізня година — усе було настільки темним, що побачити, чи сплять батьки, чи ні — було неможливо.
Обережно, наче злочинець, вона прокралася до сходів. Сон не йшов до дівчини, тож та, втомившись крутитися у ліжку, вирішила спуститись на перший поверх. Туди, де лежав кошик з яблуками, які приніс Айвін. Кожна сходинка віддавалась тихим скрипом — Лайла міцно заплющувала очі на кожному кроці, боячись розбудити втомлених роботою батьків. Коли вони закінчились, дівчина трохи розслабилася. Скрип з першого поверху погано було чутно на другому. Дійшовши до того місця, де вона залишила кошик, Лайла придивилась. Місячне сяйво трохи пробивалося крізь зачинені вікна, тож вона могла побачити великі плоди.
— Тільки помий спочатку, або протри хоча б! — почулося позаду.
Від страху та несподіванки, Лайла ледь не застрибнула на стелю. Тільки згодом до неї дійшло, що це був голос Хельги. Її названа мати сиділа позаду, у темряві, й спостерігала за "донькою".
— Чого не спиш, дитино? — запитала м'яко жінка, коли Лайла заспокоїлась.
— Не знаю... — зам'ялася вона, протираючи власною нічною сорочкою обране яблуко. — Мамо, а як ти познайомилася зі своїм чоловіком? — спитала донька, сівши поруч з Хельгою.
Хруст посеред темряви — Лайла вкусила своє яблуко. Хруст поруч — Хельга надкусила своє. Дві посмішки, які навіть не потрібно було бачити — настільки явними вони були.
— Калеб проявляв до мене увагу, ще коли я була у твоєму віці, — почала жінка. — Але не подумай, він не чіплявся до мене, не приставав і не крутився. Його родина жила неподалік, буквально через кілька домівок звідси. Він приходив і допомагав моїй родині. Як він мені потім, після одруження, пояснив: так він задобрював мого батька!
Лайла тихо сиділа і, жуючи яблуко, уважно слухала. Не так вже й часто вона питала Хельгу та Калеба про їхнє минуле. Подружжя піклувалося про дівчину як про власну доньку, тож вона не бажала докучати їм ще й додатковими питаннями. Та зараз — була гарна атмосфера, наче Хельга дійсно була її мамою, що вчить доньку жіночим премудростям.
— Ну, так він доволі довго залицявся, обережно робив це... А потім прийшов і попросив у мого батька моєї руки! Я була не проти, тож там ми швидко домовились! — закінчила історію жінка. — А що?
— Та... так... — відвела погляд Лайла. — Нічого...
— Кажи, квітка моя, — ласкаво промовила Хельга. — Що в тебе сталося?
— Ну... Можливо ще рано щось казати... — почала потроху відкриватись дівчина. Навіть у повітрі відчувалася її невпевненість та обережність. Втім, Хельга мовчки сиділа і навіть на яблуко своє не дивилася! Історія її доньки йшла настільки тонкою стежкою, що навіть писк комара збив би її з розповіді! — Ну... Але я просто подумала, що... Можливо б я змогла скористатись твоїм досвідом... Але... Як виявилося, це не стільки від мене залежить...
— Тобі хтось сподобався? — ласкаво промовила Хельга, поклавши, щоб підтримати Лайлу, долоню на її тонку дівочу спину.
— Угу! — покивала донька.
— Айвін? — посміхнулася Хельга.
— Угу... — кивнула дівчина.
— І чого ти хвилюєшся? — посміхнулась Хельга. — Хочеш, я можу поговорити з чоловіком, він до нього придивиться. З'ясує, що він за людина і які в нього наміри!
— Я не! — випалила Лайла, але раптом зам'ялася, не знаючи що й відповісти. Їй би дуже хотілося якнайшвидше дізнатися про плани хлопця, але й кидатися різко і на усе одразу вона також не бажала. Страх того, що її очікування не співпадуть з реальністю лякали її. Але ще більше її лякало інше.
— Так? — м'яко промовила "мати", даючи "доньці" час щоб зібратись з думками. — Що тобі не дає спокою?
— Яшма... — промовила сором'язливо дівчина.
— Боїшся, що Айвін потягнеться до неї, а не до тебе? — запитала Хельга, бажаючи допомогти їй розкритися.
— Так... — кивнула Лайла. — Вона сьогодні такою активною була... Все намагалася йому догодити, хоча на озері вона була не в захваті, коли ти покликала Айвіна, — пригадала Лайла. — Але потім...
— Ну так, — погодилася Хельга. — Їй він, скоріш за все, також сподобався. От вона і намагається вхопити якнайшвидше "ласий шматочок"!
Стиснуте "У-у-у" — стало відповіддю. Лайла, вочевидь, не була рада це почути. Хельга, розуміючи почуття молодої дівчини, лише м'яко почала гладити її по спині й по голові.
— Але і Айвін не "десерт" для неї — він людина і щоб у Яшми усе спрацювало, вона і сама має сподобатись йому! — спробувала вона заспокоїти "доньку".
— А як вона йому не сподобається?! — трохи обурилась дівчина. — Яшма висока, вродлива, зріла, впевнена у собі... І груди у неї... Отакенні! —сказала вона і показала на собі. В простір, що був між її долонею та її грудьми могла б поміститися ще одна Лайла. — Мені до неї дуже далеко...
— Заспокойся, — м'яко промовила Хельга і поцілувала доньку в маківку. — Якщо Айвін обере Яшму тільки через розмір грудей — то він буде повним дурнем і тобі такий не потрібен!
— Але ж... — хотіла було обуритись дівчина, але Хельга, погладжуючи доньку, трохи натиснула на її голову — приглушила цю хвилю.
— У тебе є свої величезні переваги! — промовила Хельга. — І я не кажу зараз ані про груди, ані про минуле Яшми... Це усе не важливо!
— Які? — трохи засмутилась Лайла, не знаючи власних сильних сторін.
— Ти охайна, сором'язлива, чемна! — примовляла Хельга. — Знаєш, чоловіки іноді бувають такими... Впертими... І в ці моменти їм взагалі не потрібна жінка, що буде з ними сперечатися, що буде намагатися зробити усе по-своєму чи буде навіть переконувати чоловіка! Ти вмієш прислухатися і дослухатися, а це дуже важливо у сімейному житті! — говорила Хельга. — Згодна, Яшма, враховуючи її... досвід... Зможе дати Айвіну більше різнобарвних та яскравих емоцій. Але сім'я, родина — це не емоції. Це довга робота у тиші та спокої, коли результатів не видно одразу! А емоції — вони як швидко спалахнуть, там само швидко і згаснуть! І ти залишишся поруч з людиною, яку наче і не знаєш!
— Я не розумію... — чесно зізналася Лайла.
— А тобі зараз і не потрібно розуміти усе те, що я зрозуміла за життя! — посміхнулася у темряві Хельга і нарешті відкусила власне яблуко. Лайла зробила так само. — Тобі, на цьому етапі, потрібно лише подумати про те, як показати себе з найліпшого боку. Ти вправна господиня, завжди докладаєш усіх зусиль, бігаєш тут наче бджілка! Повір, це набагато цінніше, аніж будь-які груди!
— Чесно? — підняла очі дівчина. Навіть у темряві Хельга бачила ці, сповнені любові та надії, очі.
— Звичайно! — посміхнулася вона. — Не дай Яшмі перемогти себе у думках! Ти нічим не гірша за неї, частіше кажи це собі!
— Добре, — промовила Лайла. — Тоді, можливо, я завтра приготую пиріг з яблуками? — запропонувала дівчина. — Можливо Айвіну сподобається?
— Так, гарна справа! — кивнула Хельга. — Зроби це до обіду, запросимо усіх, а там, я тобі трохи допоможу! — посміхнулася жінка, вселяючи надію у Лайлу, яка, нарешті, змогла трохи заспокоїти стурбований розум.
— А Яшма, до речі, — промовила ще Хельга. — Коли постаріє, ще засмучуватися буде, що в неї такі груди великі!
— Чому?! — щиро здивувалась дівчина.
— Бо з віком вони обвиснуть і вона їх тільки як шарф зможе використовувати!
Тихий стиснутий сміх — ознака того, що у Лайли все ж таки піднявся настрій.
— Ну все, троянда моя, йди! — промовила Хельга.
Дівчина швидко догризла своє яблуко і пішла спати. Після розмови з мамою, Лайла повірила у себе, а також у те, що вона зможе скласти конкуренцію Яшмі. Хоч жінка і була набагато більш досвідченою, та Лайла повірила у слова матері, у те, що вона також вродлива і має свої переваги! Занурившись у м'яку постіль, дівчина прокручувала в думках те, що вона зможе зробити завтра, що вона скаже завтра, а також те, що вона приготує завтра. План із завоювання повільно зароджувався у її думках.
Тим часом, на першому поверсі стояла Хельга. Тримаючи у руці два качана від яблука, вона міркувала про те, що може зробити, аби допомогти доньці. Якщо Айвін дійсно так вже сильно сподобався Лайлі, то вона повинна була допомогти доньці, бо інакше — ризик того, що хлопця забере собі Яшма — збільшувався і ставав майже єдиним реальним варіантом. Кинувши погляд на стелю, у той бік, де на другому поверсі мало б стояти ліжко Лайли, Хельга лише хмикнула та викинула два качани на вулицю.
