Спочатку:
На сторінку книги
Тижневий звіт розвідки вперше за довгі місяці ліг на стіл першого принца без жодної позначки «критична загроза». Вежа Ваалзерона увійшла у фазу стабільного відновлення.
У центральному кабінеті, де вікна виходили на втихомирені Попелясті Землі, Вальтазар сидів над фінансовими та військовими відомостями. Проте його зосередженість більше не виглядала хворобливою. Віка стояла поруч, спираючись рукою на його плече — її пальці м'яко торкалися витонченого візерунка його нової мітки на зап'ясті. Через цей тактильний контакт «Якір крові» працював у фоновому, енергоощадному режимі, огортаючи кімнату затишним теплом.
— Якщо вірити цим цифрам, Мортімер закрив східне питання на три дні швидше, ніж передбачав мій найоптимістичніший графік, — Вальтазар відклав перо й потер перенісся. В його фіолетовому погляді проглядав щирий подив. — Його слідопити навіть не витратили бойовий контингент арбалетників. Біси просто склали зброю.
— Я ж казала тобі, що Зора бачить приховані змінні, — Віка посміхнулася, злегка стиснувши його плече. — Поки ти прораховував товщину обсидіанових стін на заставах, вона прорахувала рівень страху в головах відступників. Мортімер просто вчасно підкинув їм умови капітуляції.
— Це ірраціонально, але... ефективно, — визнав перший принц, схиляючи голову і торкаючись щокою її долоні. — Мені доведеться внести зміни до методології оцінки тактичних ризиків. Додати туди графу «інтуїтивний фактор».
У цей момент важкі двері кабінету без стуку розчинилися. Мортімер увійшов із широкою, задоволеною посмішкою правителя, який щойно виграв велику партію в кості. За ним, тримаючи невеликий стос перевірених відомостей, спокійно йшла Зора. Вона вже не виглядала тією виснаженою бібліотекаркою — у її постаті з'явилася впевненість людини, яка точно знає своє місце в цій ієрархії.
— Брате, леді Вікторіє, — другий принц невимушено віддав салют двома пальцями. — Можете офіційно привітати нас із завершенням зачистки. Східний контур повністю дезінфіковано від залишків ідей Малфаса.
— Я вже бачу це за відомостями, — Вальтазар випрямився, повертаючи обличчю звичну суворість, але в його очах більше не було колишньої підозри. Він подивився безпосередньо на дівчину. — Зоро. Твій аналіз психологічних маркерів виявився... корисним для королівства. Батько підписав указ про надання тобі статусу Головного Радника при управлінні розвідки. Твоя недоторканність тепер завірена королівською печаткою.
Зора злегка нахилила голову, і на її губах мигнула ледь помітна посмішка.
— Дякую, Ваша Високосте. Моя інтуїція завжди до ваших послуг, доки ваші формули не заважають бачити реальних людей.
— О, повір, тепер я особисто стежу за тим, щоб його формули залишалися в межах розумного, — підмигнула їй Віка.
Мортімер підійшов ближче до столу, кинувши швидкий, але проникливий погляд на зчеплені руки Вальтазара та Віки, де руни Істинних тихо пульсували золотим світлом. Його власна аура — зазвичай хаотична й рвана — поруч із Зорою здавалася дивно збалансованою. Вони не мали міток, завірених вівтарями хаосу, але той рівень взаєморозуміння, який читався в їхніх поглядах, не потребував додаткових магічних підтверджень. Це був союз, заснований на свідомому виборі двох найнебезпечніших розумів вежі.
— Ну що ж, — Мортімер повернувся до виходу, на ходу притримуючи Зору за лікоть, щоб допомогти їй зорієнтуватися серед високих порогів кабінету. — Якщо офіційні папери підписано, ми повертаємося до східного крила. У нас попереду перевірка архівів південного напрямку, а мій Головний Радник дуже прискіпливий до якості чорнила.
Коли за новим тандемом розвідки зачинилися двері, у кабінеті знову запанувала тиша, але тепер вона була спокійною і надійною.
Вальтазар підвівся з-за столу, розвернувся до Віки і міцно обхопив її за талію, притискаючи до себе. Його фіолетовий погляд вивчав її обличчя з тією глибокою, безмежною відданістю, яку не можна було вивести жодним математичним рівнянням.
— Система нарешті знайшла свій абсолютний баланс, Вікторіє, — тихо промовив він, торкаючись своїм чолом її чола. — І цей баланс тримається на тобі.
— На нас, Вальтазаре, — виправила його Віка, заплющуючи очі й дозволяючи «Якорю крові» повністю зафіксувати їхнє спільне, щасливе майбутнє у цій обсидіановій вежі.
