Спочатку:
На сторінку книги
Кабінет короля Ваалзерона був залитий червонуватим світлом призахідного сонця, що пробивалося крізь вузькі стрільчасті вікна. Повітря тут було густим від магії та запаху старого пергаменту.
Вальтазар стояв перед батьком, намагаючись зберігати незворушність. Поруч, спираючись на костур з черепом невідомої істоти, стояв верховний жрець Малфас. Його очі-щілинки були напівзакриті, а на губах грала ледь помітна, масляниста посмішка.
— Бал на честь повноліття мого молодшого сина, Мортімера, має бути бездоганним, — Ваалзерон постукав пальцями по масивному столу. — Це не просто свято, це великий день для нашого роду. Вальтазаре, ти приведеш свою пару. Я дав тобі шанс, але пам'ятай: якщо твоя пара зганьбить нас перед гостями, це кине тінь на всю родину в такий важливий для твого брата момент.
— Вона впорається, батьку, — коротко відповів Вальтазар, хоча всередині в нього все похололо при згадці про Віку та її шорти з фламінго.
— О, великий королю, — сказав Малфас, і його голос прозвучав як шурхіт сухого листя. — Бал на честь принца Мортімера стане знаменним не лише через його дорослішання. Сьогодні вночі Безодня розмовляла зі мною.
Ваалзерон підняв брову. Вальтазар напружився — видіння Малфаса ніколи не віщували нічого доброго для нього.
— У мене було видіння, — жрець зробив паузу, насолоджуючись увагою. — Світло істинності скоро осяє і молодшого принца. Прямо під час святкування його повноліття. Видіння вказало, що його справжня пара вже перебуває під цим дахом. Вона чиста, віддана нашим традиціям і належить до нашого світу. Це буде знамення, яке підтвердить силу вашої династії!
Король випрямився. Поява істинної пари у молодшого сина в день його повноліття — це неймовірний політичний успіх і благословення вищих сил.
— Хто вона? — прямо запитав Ваалзерон.
— Зірки ще туманні, мій господарю, — злукавив Малфас, хоча в його думках вже стояв образ його власної доньки, Селени. — Але серце Мортіана вже відчуває поклик. Це буде ідеальний союз, який зміцнить трон сильніше, ніж будь-які випадкові... телепортації.
Вальтазар відчув, як у грудях закипає гнів. Жрець не просто натякав — він відкрито бив по легітимності Віки.
— ...Магія вибере йому пару на очах у всіх гостей? Це буде справжній тріумф, — повільно промовив Ваалзерон, і в його голосі вперше почулося справжнє батьківське захоплення. — Малфасе, готуй усе для ритуалу підтвердження. Якщо Мортімер справді знайде істинну в день свого повноліття, це стане легендою нашого роду.
Вальтазар стояв нерухомо, відчуваючи, як усередині все кам’яніє. Він сподівався, що батько дасть йому час розібратися з Вікою, але тепер... Тепер він виглядав як повний невдаха. У молодшого брата — велике свято, визнання і, швидше за все, бездоганна демонічна наречена, яку благословила сама Безодня. А у нього, старшого спадкоємця — «помилка виклику», яка називає його Валіком і вимагає кави.
— Ти можеш іти, Вальтазаре, — кинув король, уже не дивлячись на старшого сина. Він почав обговорювати з жрецем деталі святкування.
Принц вийшов із кабінету, важко ступаючи по мармурових плитах. Він не підозрював жреця у брехні — у цьому світі слово Верховного Жреця було законом, а видіння вважалися істиною. Вальтазар просто відчував себе розчавленим. Все, у що він вірив, — правила, ритуали, право старшинства —руйнувалося.
Він йшов коридором до покоїв Віки, і кожна зустрічна тінь слуги здавалася йому насмішкою. «Бідний Вальтазар, — ніби шепотіли стіни, — його брат отримує все, а він — лише проблеми».
Він не знав, як про це сказати Віці. І, чесно кажучи, він навіть не знав, чи зрозуміє ця дівчина, наскільки все серйозно. Для неї це все було грою, а для нього — крахом усього життя.
