Спочатку:
На сторінку книги
Емілі.
Ми з Олівером обнявшись стоїмо посеред імпровізованого майданчика для танців. Однією рукою я гладжу його по голові, інша лежить на його напруженій спині. Він обома руками притиснув мене до себе й повільно водить носом по моїй шиї від вуха до ключиці й назад, немов обнюхуючи мене.
Не можу зрозуміти своїх відчуттів. Я знаю Олівера всього лише тиждень і вважаю його головним ворогом у моєму житті. Але зараз моє тіло вкотре зраджує мене. Близькість Олівера, його запах одночасно і заспокоюють мене, і глибинно хвилюють.
Схоже, що Олівер теж зараз відчуває щось подібне. Я помічаю, як його напружена спина поступово розслабляється під моєю рукою. Дихання стає повільнішим і глибшим, руки все сильніше притискають мене до себе, а пальці обережно малюють візерунки на моєму попереку.
Нарешті Олівер відриває від мене голову, злегка відсторонюється і довго, не відриваючись, дивиться на мене. Його карі очі зараз практично чорні: чи то від тьмяного вечірнього освітлення, чи то від адреналіну, який все ще кипить у його венах, а можливо, від близькості мого тіла.
У мене паморочиться в голові. І я не розумію, що тому виною: алкоголь у випитих мною коктейлях, чи саме Олівер.
— Скоро одинадцята, ось-ось почнеться фаєр-шоу, а потім салют. Треба б знайти Алішу та Ітана.
Здається, що Олівер не відразу розуміє сенс сказаного мною. Він ніяк не може відірвати погляду від моїх очей. Потім, кілька разів поспіль швидко моргнувши, він переводить очі на тупцюючи на місці Кейті та Тревіса, після чого обшарює поглядом околиці в пошуках Ітана з Алішею.
— Я зараз подзвоню Ітану. Вони мають бути десь у саду.
Через кілька хвилин до нашої маленької компанії приєднуються явно схвильована Аліша й натхненно усміхнений Ітан. Вони йдуть, тримаючись за руки, хоча при їхній різниці у зрості це, мабуть, не дуже зручно.
— Ви пропустили вигнання Олівером Кайла і мало не запізнилися на фаєр-шоу.
Ітан та Аліша переглядаються і загадково усміхаються. Мабуть, їх сьогодні не цікавить нічого, крім товариства одне одного. Якби не дзвінок Олівера — вони б блукали садом до світанку.
Фаєр-шоу видовищне й неймовірне, а від салюту, що почався після нього, просто захоплює дух! Ми періодично щиро охаємо від захвату й показуємо пальцями на небо при кожному черговому грандіозному залпі. Ця різнокольорова феєрія в небі доповнюється музикою, яку дуже вдало підібрав до салюту наш ді-джей. Глядачі просто в захваті, емоції зашкалюють, і ми не відразу опановуємо себе, коли шоу, на жаль, закінчується.
Вечірка добігає кінця. Ми з Олівером прощаємося з гостями. Ітан і Тревіс обіцяють доставити моїх подруг прямо до порогів їхніх будинків. Перед відходом Аліша шепоче мені на вухо:
— Я подзвоню тобі завтра!
О так, думаю, нам буде, що з нею обговорити. Судячи з її палаючих очей, розмова буде змістовною.
Я просто валюся з ніг від втоми. Це був божевільний день, і абсолютно весь він пройшов не так, як планувалося. Хіба що салют порадував і виправдав надії.
Ми з Олівером піднімаємося до нашої спальні.
— Я перша в душ. Ніг не відчуваю, так втомилася.
Навіщо я йому це кажу? Хіба йому не байдуже, як я почуваюся? Глядачів поруч уже немає, можна закінчувати спектакль і знову ставати ворогами.
Олівер киває головою й обережно потискає моє плече.
— Розумію. Я можу прийняти душ у гостьовій спальні. А тобі б зараз не завадило поніжитися в теплій ванні й розслабитися, день сьогодні був виснажливим. До речі, велике спасибі тобі за вечірку, ти чудово все організувала.
Олівер відпускає моє плече й віддаляється, а я залишаюся в розгубленому подиві: замість докорів у марній траті його грошей я чую від нього похвалу та подяку. Несподівано.
Я в безсиллі падаю спиною на широке м'яке ліжко. Опуститися б зараз у теплу пінну ванну й відчувати, як поступово розслабляються втомлені м'язи мого тіла, як мене охоплює нега й томна сонливість… Так, пропозиція Олівера до біса зваблива, але в мене зараз немає сил навіть дійти до ванної, щоб набрати воду.
Перед моїми заплющеними очима миготять події сьогоднішнього дня: довгоочікувана зустріч з моїми братиками, що перевернула з ніг на голову мої плани на цей вечір, потім вечірка, яка просто підірвала мені мозок. Аліша з її несподіваною закоханістю в Ітана, Кейті, що розмліла від залицянь противного Кайла. Епічне вигнання Олівером його зведеного брата. Наші з Олівером обійми… Що ж, вечірка дійсно вдалася на славу, як не крути.
Але чомусь найбільше мене зараз шкребе зсередини спогад про дихання Олівера на моїй шиї. Серце починає прискорено стукати від однієї лише думки про те, що він міг би зробити ще: наприклад, торкнутися до моєї шиї губами. А може, і не тільки до шиї…
Я різко сідаю на ліжку, судомно хапаючи повітря. Емілі Блант, грім тебе побий, про що це ти зараз думала?! Останніми днями хід твоїх думок стосовно твого небажаного нареченого часом украй неприпустимий! Складається враження, що він вже й не настільки небажаний, цей твій швидкоспілий наречений!
Саме в цей момент до кімнати заходить Олівер. Я намагаюся вирівняти дихання і надати обличчю максимально байдужого вигляду.
— Я набрав для тебе ванну, Емілі, додав у воду сіль і піну. Сподіваюся, ти так любиш.
Ну що за чергове свинство з його боку?! Щойно я намагаюся налаштуватися на те, щоб серйозно його зненавидіти, як Олівер мені підкидає свій новий хороший вчинок.
Ну ось і що мені тепер робити? Насправді мені жахливо хочеться влягтися в приготовану ним ванну! І, чесно кажучи, я не бачу приводу від цього відмовлятися.
— Дякую! — я хапаю свій халат і ховаюся у ванній настільки швидко, наскільки мені дозволяє моє втомлене тіло. Скидаю свій одяг і повільно занурююся в теплу воду з рожевою шапкою ароматної піни. Божечки, яке блаженство! Це, напевно, найкраще, що сталося з моїм тілом за сьогоднішній день. Ну, можливо, крім обіймів Олівера…
Цікаво, чому це ти вкотре вирішив про мене подбати, нареченько? Втираєшся до мене в довіру, притупляючи мою пильність? Я тебе наскрізь бачу, чортова рептиліє! Бачу твої хитрі плани, твої підступні наміри, довгі погляди твоїх карих очей, у яких я щоразу тону все глибше…
Ну ось, знову! Це стає просто нестерпним! Потрібно брати себе в руки, вмикати критичне мислення і думати про чортів контракт і моє спотворене життя, а не про губи та очі Олівера.
Та й взагалі: він абсолютно точно не в моєму смаку! Мені подобаються більш тонкі, чутливі, творчі натури, а не сухарі, у яких у голові тільки цифри та бізнес-звіти.
Девід, наприклад, вміє грати на гітарі й досить непогано співає, а ще ми з ним обоє любимо читати, у нас навіть є кілька спільних улюблених авторів. Нам було цікаво проводити час разом. Ми годинами могли балакати про все на світі, і в нас ніколи не закінчувалися теми для розмови.
А про що мені розмовляти з дволикою рептилією?! Про виробництво дитячого харчування? Я нічого в цьому не розумію. Про веб-дизайн? Йому ця тема абсолютно байдужа, як я думаю.
Що я взагалі встигла про нього дізнатися? Олівер готує сніданки для всіх домочадців. Що ж, кулінарія — точно не моє сильне місце, тут я скоріше дегустатор.
Ще, як кажуть, він доглядає за рослинами в саду. Теж мимо, у мене навіть домашні квіти в горщиках помирають з невідомих мені причин.
Вміє вибирати сукні для мене. Ну, тут я взагалі гублюся в здогадах. Звідки в людини, що одягається виключно в класичні ділові костюми, раптом з'являється такий тонкий смак, таке чуття при виборі ошатних жіночих суконь?! Ця дивовижна здатність Олівера просто ставить мене у глухий кут.
Так, що ж ще? Ах так, спорт. Олівер підтримує себе у формі, регулярно відвідує свій домашній тренажерний зал і плаває в басейні. Похвально, звісно. Плавати я теж люблю, але заради задоволення, а не для здоров'я чи фігури.
Тіло, звісно, в нього — закачаєшся. Аж так і хочеться пройтися долоньками по його плечах, грудях, торкнутися кінчиками пальців теплої шкіри його живота. Почути, як його дихання стає більш поверхневим та уривчастим, зазирнути в його потемнілі очі, а потім…
Я так різко випросталася у ванні, що вода пішла хвилями й стала вихлюпуватися на підлогу. Та що ж це зі мною відбувається?! Може, Олівер додав у мою ванну якісь афродизіаки?! Як ще пояснити мої божевільні фантазії?
Потрібно терміново згадати про нього щось погане. О, цього добра — хоч відбавляй!
По-перше, він міг відмовитися від нашого з ним контракту, але не зробив цього заради грошей. Отже, він — егоїст, що думає тільки про себе і свою вигоду.
По-друге, він психопат і соціопат (ну, я, звичайно, не фахівець у постановці подібних діагнозів, але думаю, що в чомусь я все ж права). Потайний, замкнутий, нелюдимий, насилу підпускає до себе більшість людей. Дивно, як він взагалі мене витримує поруч із собою. Хоча чого не зробиш заради мільярдного призу наприкінці забігу, правда, милий Олівере?
А він і справді іноді буває милим. Піклується про мене. Це все ж жахливо приємно — коли про тебе хтось піклується. Зі смерті мами ніхто не робив для мене такого. Навіть якщо його турбота нещира — іноді вона дійсно потрібна мені.
Бо, треба визнати хочаб перед собою: я втомилася. Я втратила життєвий орієнтир. Я більше не розумію, куди мені далі рухатися, чого хотіти, до чого прагнути, заради чого махати мечем, нищачи ворогів. Та й хто вони, мої нинішні вороги? Де вони? Що вони затівають, чим ще хочуть мені нашкодити?
І хто тепер мої друзі? На кого я можу спертися? Кому можу довіритися? Перед ким можу бути слабкою та вразливою, не боячись потім пошкодувати про те, що відкрила комусь свою душу?
Дивно, але чомусь виходить, що саме Олівер поступово стає тією самою моєю опорою. Незважаючи на всі свої дивацтва та прибабахи, він іноді не такий вже й поганий.
Звісно, було б набагато приємніше, якби він ставився до мене щиро, якби його добрі вчинки були продиктовані якоюсь особистою симпатією, а не тільки жагою наживи.
Розумію, коли йдеться про мільярдний статок — мало хто зможе встояти перед такою перспективою. Ось і Олівер не встояв. А мені тепер нічого не залишається, як зібратися в кулак і якось пережити ці три роки, прописані нам з ним разому контракті.
А потім ми розбіжимося в різні боки й залишимося кожен при своєму. Я сподіваюся повернути собі братиків і свій бізнес, а Олівер… Навіть і не знаю, чого він хоче від життя. Сподіваюся, підсумкова сума на його банківському рахунку його повністю задовольнить.
