Спочатку:
На сторінку книги
Емілі.
Ми з дівчатками домовились зустрітися об 11 ранку в кафе в центрі й вирушити до весільного салону. Мені довелося їх попередити, що я прийду з Олівером. Кейті зітхнула від розчулення, а Аліша, у властивій їй манері, нервово вилаялася. Хоча, можливо, в її випадку те, що Олівер сьогодні буде з нами, — це на краще, адже їй не завадить налагодити з Олівером попередній контакт перед його спокушанням.
Сьогодні я прокинулася близько восьмої ранку. У такий час я зазвичай вставала, коли потрібно було збирати братиків до школи. Судячи з тиші в гардеробній, Олівер уже пішов.
Я прийняла душ, одягла джинси й вільну футболку та спустилася вниз, прихопивши свій телефон. На кухні я застала кухарку Сесилію, зосереджено нарізаючу селеру, й Абі, яка вляглася грудьми на кухонний острів посередині кухні й щось емоційно розповідала Сесилії. Сесилія при цьому лише мовчки хмурила брови й явно не бажала підтримувати розмову.
З моєю появою вони обидві стрепенулися, Абі коротко зі мною привіталася і втекла з кухні. Сесилія так само мене привітала, відірвавшись від свого заняття.
— Доброго ранку, міс Емілі! Як вам спалося? Чи не хочете поснідати? Сьогодні містер Олівер приготував для нас вівсянку з фруктами і грінки з медом.
— Непогано. Містер Олівер справді готує сніданки для всіх домочадців щоранку?
— Так, так і є. Цю традицію він перейняв від матері. Вона була дивовижною жінкою, абсолютно до всіх доброю та уважною, завжди ставилася з повагою навіть до найпростішого бідняка. У кімнаті ніби ставало світліше з її появою, і всі, хто її знав, просто обожнювали її. Сад, що знаходиться біля будинку, теж створювала вона. Містер Олівер дуже трепетно до нього ставиться, сам доглядає за багатьма рослинами. Я багато років працюю в цьому домі й дуже добре пам'ятаю матір містера Олівера… — Сесилія зітхає, і здається, що їй стає трохи ніяково за свою надмірну відвертість і балакучість. Вона ставить переді мною мій сніданок і повертається до нарізки селери.
— Олівер доволі смачно готує. Це мати його навчила? — мені вже цікаво, що це за така дивовижна жінка — мати Олівера.
— На жаль, її не стало, коли містерові Оліверу ледь виповнилося сім років. Тож готувати його вчила я. В дитинстві він часто крутився то на кухні, то в саду. Був дуже спокійним і добрим хлопчиком. Таким він і залишився, коли виріс. Містер Олівер — чудова людина, гідний син своєї матері.
Напевно, ми говоримо про різних Оліверів?! Що вони всі знаходять у ньому такого чудового? Похмурий, потайний, замкнутий, нелюдимий, з явними психологічними проблемами. І це я ще не кажу про те, як він проявив себе в моїй історії: корисливий, хитрий, дволикий гад. Тож я точно не бачу приводу ним захоплюватися. Але я не стану озвучувати свої думки вголос, адже для всіх я повинна виглядати щасливою закоханою нареченою. А заради зустрічі з братиками, що наближається, я вже постараюся кілька днів побути паїнькою й не наразитися на штраф за порушення контракту.
Я доїдаю свій сніданок, коли на мій телефон приходить повідомлення від Олівера: «На який час призначена зустріч з твоїми подругами?»
«На 11 у центрі», — відповідаю я. Через кілька секунд екран знову загоряється. «Я заїду по тебе о 10:30. Приємного апетиту!»
Хмикаю в екран телефону. Тут уже «Дякую» ти від мене не дочекаєшся, ти готував на всіх, а не особисто для мене. Хоча було смачно.
Олівер приїжджає по мене рівно о 10:30, немов стояв під воротами й вичікував потрібний час, чортів педант! Я спускаюся до нього все в тих же джинсах і футболці. Цікаво, сьогодні він теж побіжить переодягати свій костюм, якщо той не підходить під колір моїх джинсів?
Я називаю Оліверу адресу кафе, де ми повинні зустрітися з дівчатками, і відкидаюся на спинку дивана заднього сидіння. Усю дорогу ми мовчимо. Говорити нам з ним немає про що, та й не хочеться. Так і їдемо в тиші. Іноді я ловлю на собі його погляди в дзеркало заднього виду, але що в нього в голові — не зрозуміти по холодних порожніх очах рептилії.
Мої подруги, особливо Кейті, зустрічають нас купою захоплених питань. Аліша вже встигла розповісти Кейті, що на суботу запланована вечірка з приводу наших з Олівером заручин, і Кейті просто щаслива від цієї новини. Вона сипле ідеями та пропозиціями, аж до факірів, дресированих собачок і стриптизерів-ліліпутів. Бачу, що обличчя Олівера кам'яніє, але він стійко витримує потік фантазії Кейті. Цікаво, якщо я затверджу всі ці варіанти — він теж погодиться?
— Давай прибережемо ці ідеї на день весілля, а вечірку проведемо в теплому дружньому колі, добре? — Аліша вирішила трохи вгамувати запал Кейті, бо її ідеї аж ніяк не підходять для нашого плану спокушання Олівера, — ми просто познайомимося з друзями Олівера, поспілкуємося і проведемо вечір у теплій, майже сімейній обстановці. Правда, Олівере? — Аліша посміхається йому однією зі своїх найспокусливіших посмішок. Схоже, вона вирішила не гаяти часу даремно і почати його зачаровувати вже сьогодні.
Олівер у відповідь лише киває. Не помітно, щоб він був у захваті від будь-якого з можливих варіантів вечірки, але подітися йому нікуди, і він, зціпивши зуби, налаштований стоїчно її пережити.
Аліша приводить нашу маленьку компанію до найдорожчого весільного салону міста. Тут надають широкий спектр послуг: беруть на себе повну організацію весілля та його проведення, а також оформлення, обслуговування банкету й запрошення музикантів. Навіть весільні вбрання для нареченого, нареченої та дружок нареченої у них можна підібрати.
Ми з Олівером робимо кілька селфі для щоденного фотозвіту, після чого всі розсідаються навколо великого столу одного зі спеціалістів салону, і ми приступаємо до підготовки урочистості.
З мого боку на весіллі будуть лише Аліша та Кейті. З боку Олівера — його друзі та зведений брат із матір'ю. Також у контракті прописаний цілий список бізнес-партнерів мого батька і навіть Олівера, а ще важливі та шановані в місті люди — політики, бізнесмени, діячи мистецтва та кілька дуже популярних акторів і музикантів. З більшістю з них я зустрічалася раніше на різних заходах, які відвідувала з батьком. Бачити їх знову в мене немає жодного бажання, до того ж я сподіваюся, що завдяки старанням Аліші це весілля взагалі не відбудеться. Але ми повинні скласти й затвердити список гостей, щоб агентство зайнялося запрошеннями та склало план розсадки гостей на банкеті, тому я беру список гостей, прописаний у контракті, вношу туди імена Аліші та Кейті й передаю його Оліверу, щоб він дописав гостей зі свого боку.
Мила дівчина, менеджер агентства, пропонує нам на вибір безліч концепцій проведення весілля. Є навіть такі екзотичні варіанти, як весілля в стилі Барбі та Кена, весілля в стилі принцеси Діани, у стилі героїв мультфільмів або блокбастерів, весілля в хмарах, під водою і навіть у космосі. Я категорично відкидаю ці варіанти. Олівер тихенько зітхає з полегшенням.
— Ми з моїм нареченим хотіли б максимально скромну, класичну церемонію, з мінімумом пафосу, тиху і швидку, якщо це можливо. Без усього ось цього ось, — я виразно махаю рукою в повітрі. Олівер кидає на мене короткий вдячний погляд. Аліша вигинає брову. Кейті розчаровано зітхає.
— Прекрасно вас розуміємо, міс Блант. Ми організуємо для Вас з містером Бішопом дуже красиву, зворушливу, емоційно наповнену церемонію в кращих класичних весільних традиціях. Усе буде гідно, але не химерно. Преса буде в захваті.
Ми з Олівером синхронно нервово зітхаємо. Чорт, там буде навіть преса. Аліша, врятуй мене від цього всього!
Після двох годин, витрачених на затвердження та узгодження основних пунктів весілля, таких як місце проведення церемонії та банкету, а також навіть таких дрібниць, як дизайн запрошень і вибір весільного торта, ми вирушаємо до сусіднього залу для вибору весільної сукні. За контрактом Олівер чомусь повинен брати участь навіть у цьому, тому моїм подругам не вдається його випровадити, посилаючись на те, що наречений не повинен бачити наречену в сукні до весілля.
Мої подруги з келихами шампанського всідаються в крісла, Олівер обмежується чашкою кави.
Відчуваю себе, наче безглуздий манекен. На мене надягають одну сукню за іншою, я виходжу з примірювальної до залу, показуюся з усіх боків і знову вирушаю до примірювальної переодягатися. Мені абсолютно байдуже, що на цьому весіллі на мені буде одягнено, аби цей наряд не мучив мене своєю незручністю. Майбутнє весілля — не той привід, для якого я підбиратиму сукню своєї мрії.
Усі приміряні мною сукні були категорично забраковані дівчатками та Олівером. Я думала, що він просто відбуде у весільному салоні належний час, нудьгуючи в очікуванні, коли ж усе, нарешті, закінчиться. Але, як не дивно, він брав участь в обговоренні всіх моментів майбутнього весілля, періодично вставляючи свої короткі, але вельми точні зауваження. Іноді я ловила себе на думці, що в нього непоганий смак.
Бачу, як Олівер вирушає до старшого продавця в залі й про щось з нею розмовляє, стримано жестикулюючи. Вона уважно слухає, потім підходить до довгих рядів вішалок із весільними сукнями й показує Оліверу одну за одною кілька варіантів. Він уважно їх розглядає і вибирає одну з них. Продавець посміхається, киває головою й несе цю сукню в мою примірювальну.
Одягнувши її, я підходжу до дзеркала і завмираю. У відображенні я бачу дівчину, схожу на лісову німфу. Я практично не відчуваю сукні, надягнутої на мене. Тканина ніжна і дуже приємна до тіла, тонкі сріблясті бретельки тримають на плечах білу приталену сукню з нисхідною сріблястою вишивкою, що прикрашає ліф і опускається на спідницю, доходячи до самого низу. Сукня приталена, вона ідеально підкреслює мою фігуру, але не сковує при цьому рухів. Вона доволі сексуальна, але не відкриває нічого зайвого. Я закушую губу: як Олівер примудряється щоразу знаходити для мене саме ТУ сукню?
Коли я виходжу з примірювальної, захоплені зітхання проносяться залом. Подруги підбігають до мене, торкаються, крутять на всі боки, не перестаючи милуватися моїм вбранням. За всією цією метушнею встигаю кинути погляд на Олівера. Він так само сидить у кріслі й злегка посміхається, спостерігаючи за мною.
— А він молодець, відмінний вибір! — неголосно говорить мені Аліша, впіймавши кинутий мною на Олівера погляд.
— Може, забереш його, такого чудового, собі? Буду тобі вкрай вдячна, — відповідаю так само тихо, щоб мене не почула Кейті.
— Він так дивиться на тебе… Може, незабаром ти й сама не захочеш його позбуватися?
— Захочу! І його, і цього шлюбу, і контракту. Давай будемо дотримуватися нашого плану, домовилися? І взагалі, може, тобі варто зараз розважати розмовами Олівера, а не мене?
Але Олівер уже був зайнятий тим, що оплачував рахунки за майбутнє весілля. Я бачила прайси з цінами за послуги агентства, думаю, підсумкова сума вийшла приголомшлива. Але, треба сказати, Олівер навіть бровою не повів, дивлячись на цифри. «Мабуть, після закінчення терміну контракту він сподівається отримати набагато більше тих грошей, що витратив сьогодні», — подумала я, «напевно, у своїх снах він уже бачить себе мільярдером»!
Від таких думок в мене чомусь впав настрій і розболілася голова. Я відмовилася від пропозиції дівчаток посидіти в кафе і попросила Олівера відвезти мене додому. Практично всю дорогу ми знову мовчали. Я відсторонено дивилася на вулиці міста, що пропливали за вікном. З задумливості мене вивів тихий голос Олівера:
— Мені шкода, Емілі. Ти заслуговуєш на те, щоб стояти перед вівтарем поруч з коханим чоловіком. Я впевнений, що в твоєму житті ще трапиться такий щасливий день.
Я спіймала його погляд у дзеркалі заднього виду і скривилася у відповідь. Який цинізм! Та краще б він уже мовчав, ніж намагався прикрити добрими словами свою жагу наживи!
Виходячи з машини, я щосили грюкнула дверима. Ненавиджу тебе, дволикий хамелеон! З усієї душі ненавиджу!
