Спочатку:
На сторінку книги
Олівер.
Ця новина сьогодні в усіх світових таблоїдах: широко відомий 60-річний мільярдер, тусовщик і любитель молоденьких красунь, учора одружився вшосте. Його дружиною цього разу стала 25-річна супермодель Анастейша Дабл. Медовий місяць закохана пара планує провести на Сейшельських островах.
Моя колишня наречена вийшла заміж. Цього разу їй пощастило набагато більше, ніж зі мною: її новоспечений чоловік — мільярдер і любитель світських вечірок. Я ж на його тлі явно не дотягував: до мільярдів мені поки далеко, а галасливі тусовки я на дух не переношу.
Анастейша отримала те, чого хотіла від життя: багатство і славу! Журналісти навіть щось пишуть про їхнє з чоловіком раптово спалахнувше кохання, але ось тут я глибоко сумніваюся: Анастейша непогано може зіграти почуття, але чи вміє вона любити? Боюся, це почуття їй невідоме.
Чи любив я її? Без сумніву. Вона була центром мого всесвіту, сенсом мого життя, моєю мрією та надією. Мені навіть дивно зараз: як я примудрився так у неї закохатися і чому так сліпо довіряв їй?! Вона природжена актриса, її вмінню зачарувати та захопити чоловіка можна лише позаздрити.
Можливо, я б досі жив сліпим закоханим цуценям, якби не Джейк Коннор Адамс. А можливо, Анастейша захопилася б уже кимось іншим і залишила мене заради цікавіших перспектив…
Чи люблю я Анастейшу досі? Складне питання. Любов для мене – не те почуття, яке можна вимкнути в собі одним поворотом тумблера. Коли з тріском руйнувалися повітряні замки моєї довіри до Анастейші, моїх надій і планів на майбутнє, моя до неї любов стояла поруч, та була згодна все пробачити і дати нам шанс на примирення. Можливо, я ідіот, але я справді був готовий пробачити Анастейші їй помилку і спробувати почати все спочатку. Зараз я бачу і розумію, що з її боку це не було просто помилкою. Вона ніколи не любила мене, зате завжди любила гроші. І чим більшою була сума цих грошей, тим сильнішою була її так звана любов.
Тепер, через кілька місяців після нашого розриву, мені поступово стає легше. Зараз я дивлюся на ситуацію, наче через замутнене скло: біль, ревнощі, образа з кожним днем слабшають, поступаючись місцем порожнечі та розчаруванню. Я вже не почуваюся розбитим і розчавленим, як ще кілька місяців тому, але й не можу сказати, що повністю відновився. І тим паче не відчуваю в собі готовності до нових стосунків.
Учорашня поява в моєму житті Емілі добряче струснула мій світ. Немов хтось із силою потряс новорічну скляну кулю, і сніжинки всередині неї, що довго і нерухомо лежачи на дні, знову закружляли в хаотичному ритмі, оживляючи собою замкнутий простір кулі.
За цю добу я відчув поряд з Емілі стільки емоцій, скільки не відчував за кілька останніх місяців, разом узятих. Багато з цих емоцій важко назвати позитивними або приємними, Емілі ненавидить мене, й іноді ця ненависть глибоко мене зачіпає.
Але є в цій дивовижній дівчині такі риси, які відгукуються в найдальших куточках мого серця. Вона буває такою милою, щирою, справжньою, що світ навколо неї немов починає світитися, ніби розсип світлячків.
Запах її волосся, відчуття її ніжної шкіри під моїми долонями змушують моє серце спочатку пропускати удар, а потім пускатися в божевільний галоп.
«Блакитноока колючка» — так я підписав контакт Емілі у своєму телефоні. Мені чомусь хочеться радувати її, бачити її усмішку і чути її веселий сміх. Але вона вважає мене чи не головним своїм ворогом і кидає в мій бік колкості та косі погляди.
Думаю, крім усього іншого, я здаюся Емілі дещо дивним. Я впорядкував своє життя певними правилами, звичками та ритуалами, так мені легше хоч трохи контролювати зовнішній хаос, що вибиває мене з колії. Можливо, витоки цього слід шукати в дитячих психологічних травмах, я не знаю, і розібратися в цьому, чесно кажучи, ніколи не намагався.
Сьогодні я витратив пів дня на пошуки братів Емілі, переговори з їхнім опікуном, а також містером Вортінгтоном (як я розумію, він далеко не такий простий у всій нашій історії, як хотів здатися вчора на оголошенні заповіту батька Емілі). Мені вдалося добитися для Емілі можливість побачення з братами.
Навіть не думав, що ця новина обрадує її настільки, що вона в пориві радості обійме мене. Це було несподівано і… приємно. Незважаючи на те, що мій сьогоднішній настрій сміливо можна назвати препаршивим, я встиг відчути тепло на серці від швидкоплинного дотику натхненної Емілі. Чомусь мені захотілося, щоб такі моменти траплялися частіше.
Емілі.
Він зробив це! Не знаю, як йому це вдалося, але Олівер зумів домогтися для мене побачення з братиками. І не через три місяці, а вже за чотири дні! Ми з ним зможемо поїхати до цієї закритої приватної школи, куди визначили Майка і Генрі, і я нарешті зможу їх обійняти!
Вечірка! Чорт забирай, я повинна була домовитися з Олівером про вечірку, на якій Аліша його спокусить. І відбутися ця вечірка має цими вихідними, бо наступними вихідними вже відбудеться наше з ним безглузде весілля, тож тягнути більше нікуди! Отже, в суботу вранці нам доведеться з'їздити на зустріч із братиками, а ввечері зібратися з друзями на вечірку. Так, ще один насичений буде деньок! Дуже сподіваюся, що все пройде так, як ми з Алішею задумали!
Олівер нарешті піднімається в спальню. Він перетинає кімнату, прямуючи у свою гардеробну, але я зупиняю його.
— Олівере, мені потрібно поговорити з тобою.
Він зупиняється, не наближаючись, і за інерцією продовжує розв'язувати вузол на своїй краватці. У мене чомусь мелькає думка, що в такому, менш офіційному, вигляді Олівер мені подобається більше. Жену цю дурну думку! Що за дурниці спливають у моїй голові?! Як він може мені взагалі хоч чимось подобатися, він же ворог і дурнувата рептилія?! Навіть попри те, що він іноді буває добрий до мене. Упевнена, що вся його уявна доброта – лише частина його хитрого підступного плану! А мені потрібно дотримуватися свого плану, якщо я хочу знову здобути свободу.
— Мої подруги… Вони ображаються на мене за те, що я нічого не розповідала їм про свого нареченого та майбутнє весілля. Було б добре влаштувати для них вечірку на честь наших з тобою заручин. Та й треба познайомитися з твоїми друзями та родичами, адже скоро весілля, сподіваюся, вони там теж будуть? Що ти скажеш щодо вечірки в цьому домі, наприклад, найближчої суботи?
Я буквально бачу, як в Олівері зараз бореться бажання послати все до біса і розуміння того, що в моїх словах є сенс. Наскільки я встигла його дізнатися, він, як би це м'якше сказати, зовсім не фанат вечірок. А тим паче у власному домі. Але ситуація зараз не типова, наближається наше весілля, і для всіх оточуючих, за правилами контракту, ми з ним – щаслива закохана пара. Тому він змушений погодитися, навіть попри те, що заради цього доведеться потурбувати його домашній спокій.
— Так, Емілі, я думаю, ти маєш рацію. Зробимо так, як ти говориш. Що від мене буде потрібно, щоб усе організувати?
— Я зроблю все сама, у нас з подругами непоганий досвід в організації веселих вечірок. Ти просто сповісти своїх друзів, що в суботу о 8 вечора ми їх чекаємо в гості, добре?
— Ітан зараз у Європі, але на весіллі він бути обіцяв. Тревіс, я думаю, прийде. Також у мене є зведений брат Кайл. Наші стосунки не назвеш теплими, але на весіллі він буде. Що до вечірки – сумніваюся, чи варто його запрошувати.
Я трохи зависаю від такої інформації. Виявляється, у рептилії є друзі та родичі, з якими він підтримує зв'язок. Абсолютно несподівано, але цілком на руку нашому з Алішею плану. Чим більше народу зберемо на вечірку, тим легше буде створити розслаблену атмосферу, а Аліші з Олівером – загубитися в натовпі.
— Обов'язково клич Кайла, я вже горю бажанням з ним познайомитися! — мій голос звучить весело, хоча я намагаюся не перегравати. Не можна викликати в Олівера якихось підозр, він хлопець розумний, може запідозрити мене в якойсь грі.
Олівер у сумніві мнеться кілька секунд, потім таки киває головою.
— Чудово, значить домовились! У суботу о восьмій. На цьому в мене все. А, так, ще… Дякую, що ти знайшов моїх братів і домовився про зустріч. Це дуже важливо для мене!
Очі Олівера теплішають, уперше за цей вечір. Щось на кшталт усмішки миготить на його втомленому обличчі.
— Був радий допомогти, — з цими словами він розвертається і йде в гардеробну. Я проводжаю його поглядом. З Олівером сьогодні щось однозначно не так. Але хто я така, щоб лізти до нього з розпитуваннями?
Мій телефон на ліжку дзенькає повідомленням, що надійшло на нього. Беру в руки й читаю. Це від Аліші.
«Привіт, красуне! Ми з Кейт вирішили, що час зайнятися організацією твого весілля. Раптом наш із тобою план не спрацює? Потрібно бути готовими до всього. Тож завтра зустрічаємося в центрі міста й чинемо набіг на весільні салони. До зв'язку, красуне, і вище ніс!»
Аліша… Мені й на думку не спало готуватися до весілля. Я всім серцем вірю, що його не буде! Але якщо випадає можливість зайвий раз провести час із подругами і витратити купу грошей Олівера, то чому б і ні?
Стукаю в двері гардеробної. Через кілька секунд вони відчиняються, на порозі стоїть Олівер у спортивних штанах і майці. Чорт! А ось це просто удар під дих! Його тіло… Він виглядає, як модель з реклами спортивного харчування. Я ловлю себе на тому, що мовчки його розглядаю, злегка відкривши рот.
— Ти щось хотіла? Я збирався піти в спортзал.
— Піти в зал? — повторюю я дурним відлунням.
— Так, у будинку на цокольному поверсі є невеликий тренажерний зал. До речі, ти можеш ним користуватися, коли забажаєш. Там же є критий зимовий басейн. Відкритий басейн у дворі ти вже бачила, я думаю.
— Так, дякую… — я намагаюся прийти до тями, перевести погляд з м'язів Олівера на його обличчя. Щоб тебе, і це я ще не бачила його косих м'язів живота! То що ж я від нього хотіла цього разу, не можу пригадати? А, точно, підготовка до весілля!
— Завтра ми з подругами йдемо до весільного салону, потрібно все підготувати до нашого весілля! — я тихо дивуюся сама собі. Збоку може здатися, що я повністю змирилася із ситуацією і навіть отримую від неї задоволення. Практично щаслива наречена, залишилося ще кинутися в обійми нареченого.
Олівер чухає перенісся.
— За контрактом ми зобов'язані вдвох брати участь у підготовці до весілля. Тож мені завтра доведеться звільнити першу половину дня і йти до весільного салону з тобою. Добре, думаю, у мене вийде це зробити.
Ого, ось це сюрприз. І не скажу, що приємний. Я сподівалася провести день із подругами, а доведеться скрізь тягатися з цією похмурою рептилією. Ті ще веселощі чекають на нас усіх! Одне тішить: я зможу бачити його круглі від жаху очі, коли він підписуватиме чеки за майбутню урочистість. А вже ми з дівчатками подбаємо, щоб ці чеки були максимально великими!
