Раді Вас бачити!

Оля сиділа на підвіконні, жуючи яблуко та махаючи ногою. В цей же час я намагалася зосередитися на творі та написати хоч одне речення. Але у голову абсолютно нічого не лізло.

 - Слухай, ти зробила класне інтерв'ю з Глібом. Його особистістю тепер всі цікавляться, ти збільшила кількість його шанувальниць. Він ще й красень, - я думала, що залишилася хоч одна дівчина у нашому університеті, яка вважає, що він звичайний хлопець, але Оля вирішила не відрізнятися та бути солідарною з усіма.

 - Можливо, він просто народжений для цієї ролі.

 - Так. Ну що, чай або кава? - Оля зістрибнула на підлогу та спитала.

 - Думаю, чорний чай, на ніч не хочу каву. Якщо є лимон, поклади, будь ласка. Я люблю чай з лимоном.

 - А я люблю каву з мандаринами.

 - Що, так п'ють? - я трохи розгубилася, - Ні, каву з лимоном я пила, але з мандаринами?

 - Е... я мала на увазі окремо. Кава і мандарини.

 - Зрозуміло.

 - Може ще щось з їжі тобі запропонувати? Бутерброди?

 - Та що ти, звичайно! Коли говорять слово «їжа» я просто не можу відмовитися! - ми засміялися.

 - Ти бачила, в групі розмістили твою статтю, ти тепер мега популярна, - Оля відволіклася на повідомлення у телефоні.

 - Невже всі забули про попередню мою славу? - трохи іронічно сказала я.

 - Повір, точно забули. І, до речі, Гліб-скалка зміг вплинути на те, щоб видалили ті всі безглузді пости з тобою.

 - Звідки ти знаєш?

 - Не можу сказати, але це точно він.

- Значить, він дотримав своєї обіцянки.

- Ти це про що?

 - Та так, теж не можу сказати.

Мені прийшло повідомлення від Гліба-красеня: «Цієї суботи о 16:00 чекаю біля кінотеатру. Це побачення ». Звісно так! Відповіла відразу ж. Я відразу застрибала на місці від радості і видала звуки, схожі на вереск, добре, що Оля не чула. Поки про це нікому не хотілося повідомляти, бо трохи забобонна.

 * * *

Це був той самий день, коли нічого не хотілося робити, окрім як повалятися на дивані і подивитися щось, що варте моєї уваги. І дуже часто буває, що настрій перебуває в дуже незрозумілому стані, складно визначити, що саме хочеться подивитися. Підбір фільму або серіалу в цей період надзвичайно важливий, оскільки неправильне визначення стану загрожує впаданням в апатичний стан, коли відчуваєш себе пригніченим, тривожним і стурбованим. У моєму понятті подивитися щось варте - це відволіктися від проблем, що дозволяє подивитися на проблему з іншого боку. Свого роду антидепресант. А ще важливо зручно влаштуватися. Я розташувалася на дивані у залі, хоча через деякий час почала про це шкодувати. Моє усамітнення порушила Маша, яка не змогла спокійно сидіти і дивитися на те, як я з серйозним виглядом шукаю щось особливе для перегляду.

 - Ти кокос, а треба бути персиком, - несподівано для мене вона порушила тишу.

 - Пробач, що? - Маша змусила мої очі округлитися від подиву, але я продовжувала зосереджено дивитися в екран ноутбука.

 - Ти сильна зовні і м'яка всередині, а потрібно навпаки: бути м'якою зовні і сильною всередині. Так ти хлопців відлякуєш, - і на завершення, дочекавшись моменту, коли я підняла на неї очі, вона схвально кивнула.

 - А, ти про це. Згодна, - отже, весь цей час вона аналізувала мій психотип або щось на зразок того, - Збираюся дивитися фільм або серіал з хлопцем, порадь гарного хлопця.

 - Ні. Ти сама його зустрінеш, коли будеш готова. Слухай, а давай я з тобою подивлюся дорамку.

 - Здивувала, - я вже не стала відповідати на її типову фразу про зустріч хлопця, відразу повернулася до пошуків гарної дорами, поки Маша не передумала.

- Просто хочу зробити щось нетипове, - загадково сказала Маша.

 - Гаразд, зараз пошукаю, щось легке і позитивне, - я поглибилася у пошуки.

При перегляді дорам, час швидко минає. Ми подивилися всі серії, перемотуючи тільки заставки. Здається, сьогодні на одного дорамщика стало більше.

 - Зітріть мені пам'ять я хочу це побачити ще раз! - Маша не переставала мене дивувати. - Ти мені напишеш список цікавих дорамок? Подібних до цієї.

 - Так. А може тобі відразу і декілька турецьких серіалів написати?

 - Ні, до них ще не готова.

 - Маша, ось тепер я стурбована твоєю поведінкою. У тебе все добре?

 - Так. Ми ще з тобою сьогодні підемо у караоке співати.

 - Ем... У мене немає музичного ні слуху, ні голосу. До того ж мені наступив не один ведмідь на вухо, а мінімум три.

 - Будеш відкривати рота та вимовляти цифру двадцять три, як роблять співаки під фанеру.

 - Хіба що так, - я натягла посмішку, вважаючи, як і раніше, цю ідею безглуздою.

 * * *

Я підстрибнула. Мене розбудив докучливий дзвінок у двері. Навіть трохи подрімати не вдалося. Проводячи ночами час за підготовкою до іспитів, почала шукати будь-яку можливість спати вдень. Але мабуть, така моя затія здалася повним абсурдом. Повільно пішла відчиняти, сподіваючись, що поки я дійду, людина, яка стоїть за дверима піде геть.

 - Привіт, - Гліб дивився на мене, вивчаючи. - Ти не зробила макіяж і на голові у тебе щось незрозуміле.

 - Дякую, я знаю, - сказала стримано, щоб не вліпити йому за такий дивовижний комплімент. - Чого треба? Насті немає вдома, та й взагалі, крім мене нікого немає. - відразу випалила всю можливо потрібну йому інформацію і вже мала намір зачинити двері.

- Я до тебе. Потрібно поговорити, - ще не бачила його таким серйозним.

 - Гаразд. Проходь, але спочатку я зроблю собі каву.

 - Можна і мені?

 - Добре, зроблю і тобі.

Коли ми увійшли, я залишила його в залі, а сама пішла на кухню. Через декілька хвилин він теж прийшов, сів на стілець біля столу. Ніхто нічого не говорив. Про що це він хоче зі мною говорити? Губилася в здогадах. Я мовчки дивилася на нього, поки він залипав у телефоні.

 - Ось, - протягнула йому чашку. Він почав пильно вдивлятися в неї.

- У чому справа?

 - Так тут і до ворожки не ходи, ти точно туди плюнула.

 - Ні, ти краще піди, щоб вона запевнила тебе у зворотному, - пожартувала я. - Про що хотів поговорити?

 - Хотів сказати, що в кафе я не стежив за тобою. Це збіг. Та й взагалі, хотів переконатися, що ти на мене не сердишся.

 - Відколи ти за мене так переживаєш?

 - З деяких пір.

 - Може, розкажеш мені що сталося між тобою і Глібом?

 - Ні, це так нудно, ніби пережовувати холодну вівсянку.

 - Я готова пережувати це.

 - Ха-ха! Добре, сама напросилася.

 - Хоча ні, я йду з цією людиною на побачення і не хочу псувати про нього свою думку.

 - О, ну тоді це все міняє. Сам не буду тобі розповідати.

 - І навіщо я тобі це кажу. У нас з тобою якась напівдружба.

 - Чи напіввідносини.

 - Ні, точно не те, що ти сказав. Стривай, це та важлива розмова через яку мені не вдалося виспатися?

 - Я тебе розбудив? Вибач.

- Так, треба ж хоч трохи висипатися. Ти не сидиш ночами?

 - Ні, навіщо?

 - Ти все встигаєш? Чи хвилюєшся через навчання?

 - Ні.

 - Гаразд, навіть Волан-де-Морт чекав кінця навчального року, щоб напасти на Гаррі Поттера, хвилювався за його навчання.

 - Я маю на увазі, що легко все схоплюю. Не потрібно сидіти і зубрити, як це робиш ти, - я почула, як величезний камінь закинули до мого городу.

На кухню увійшла Настя.

 - О, привіт, братику! Вона налетіла на нього з обіймами.

 - Гаразд, ви тут спілкуйтеся, а я пішла сидіти і зубрити.

 - Ой, тільки без образ.

 - Я не ображаюся, а роблю висновки, - не обертаючись відповіла йому.