Раді Вас бачити!

Коли я вибігла на кухню, то перше, що я відчула, це ваблячий аромат кави. Дві чашки стояли на столі і з неймовірною силою притягували до себе. Значить, Гліб уже встиг зварити каву собі і, гадаю, мені. Я ледве відірвала погляд від чорного напою і відразу спитала:

 - Між нами ж нічого не було? - я схрестила позаду пальці, як у дитинстві, ніби це могло на щось вплинути.

 - Ні. - Гліб навіть не подивився на мене, продовжуючи розглядати продукти у холодильнику.

 - Значить було? - мене відразу кинуло у жар, і я відчула, як горить моє обличчя.

 - Ні, не було. Завжди плутаюся, як відповідати на такі питання, з «не», - він продовжив монотонним голосом.

 - А ти б хотіла? - він спокійно витягнув з холодильника тарілку з бутербродами і зараз наші погляди зустрілися. Я трохи заметушилася, але зібравшись з думками відповіла:

 - Що за питання? Звичайно, ж ні!

 - Ти не відразу відповіла «ні».

 - Я не очікувала такого питання, - я переступила з ноги на ногу, - Щодо сьогоднішньої ночі. Ти тепер будеш мене шантажувати?

Він зареготав, але заспокоївшись, продовжив:

 - Ні, навіщо ж. Ти сама вчора досить наламала дров.

 - Тепер зрозуміло, чому ти такий спокійний, - я примружила очі, стулила губи і пронизливо на нього подивилася, - Зітри вже цю єхидну посмішку зі свого обличчя. Яких ще дров?

 - Тоді слухай. Є дві новини: погана і дуже погана. З якою почати? - він дивився на мене пильним поглядом, а мені хотілося швидше про все дізнатися, хоч і знала, що швидше за все засмучусь ще більше. А коли надмірне вживання алкоголю призводило до чогось хорошого?

 - З поганої, - я засумнівалася, - Ні! З дуже поганої.

 - Ти вислала наше спільне фото Глібу, президенту студентського парламенту університету, замість мене.

Що я зробила?! Повний провал. Напевно, я забула, що підписала цього Гліба як «Скалка». Якщо врахувати, що цей хлопець мені подобається, це було не дуже хорошою ідеєю. Жахливо! Як я йому буду дивитися в очі? Так, якщо мислити більш позитивно, то він дізнався про моє існування, нехай і таким способом. Я зробила глибокий вдих і видих і постаралася якомога спокійніше відповісти Глібу, оскільки він чекав від мене негативної реакції:

 - Е... Фух, а то я вже такого надумала... - він подивився на мене і посміхнувся. зразу відвела погляд і не дала йому можливість себе підколоти, - А погана?

 - Також ти вислала наше спільне фото колишньому і написала, що я твій хлопець.

Тепер зрозуміло, чого колишній надіслав того листа, почуття власності спрацювало. А от з приводу Гліба шкода... тепер він взагалі не подивиться в мій бік. Таки наламала дров.

 - Ось тепер ти розумієш, що сама собі створюєш проблеми.

 - До зустрічі з тобою зі мною такого не відбувалося.

 - Так, звісно. Звинувачуй у всьому мене. Щоб трохи тебе підбадьорити, скажу, що я знаю про цукерки. Знаю, що ти не винна.

 - Дякую, полегшало.

 - Давай, швидко поїмо, а то тебе ще очікують розбірки з двома хлопцями.

 - Знаєш, не лізь у моє особисте життя! Сама розберуся у всьому. Краще зі своїм виріши щось, ділите з Глібом Яну.

 - Так, ми довго вибудовували стратегію, щоб всі у це повірили.

 - Повірили у що? - я присіла на стілець і взяла чашку з кавою.

 - У те, що між мною і Яною або між Яною і Глібом щось є.

 - Це ти зараз серйозно? - я навіть не встигла зробити ковток, поставила чашку, щоб випадково не розлити.

 - Так.

 - Але навіщо? - не те, щоб мені було це все цікаво, але все ж.

 - Яна мій друг, точніше подруга. Гліб теж її друг. Але ми з Глібом ніколи не були друзями. Яна зустріла хлопця, батьки у неї суворі, не дозволили з ним зустрічатися, ось вона попросила у мене допомоги. Але одного разу її батьки побачили мене з дівчиною, довелося швидко міняти стратегію і попросили Гліба допомогти.

- Ось це поворот!

 - Значить, дівчина у тебе все ж є.

 - Уже немає. Вона поїхала до іншого міста.

 - Це все мені нагадує події якогось серіалу, - я зробила ковток, потім ще, закрила очі і на мить уявила себе на березі моря, безлюдний пляж, теплий пісок, приємний подих вітру.

 - На жаль, це реальність, - голос Гліба повернув мене в тут і зараз.

Що ж, чужі таємниці зберігати вмію, але ось навіщо мені це треба було знати? Зайва інформація. Як же хотілося швидше піти, але Гліб так старався, не можна ж нешанобливо ставитися до гостинності.

* * *

Коли я повернулася додому, на мене дивилися дві пари зацікавлених очей. Трохи забарилася, чого вони раптом? Вони знають те, чого не знаю я?

 - Лера, ти так рано прокинулася. Куди ти ходила? - Маша почала допит, і це мене зовсім не порадувало.

Дівчата не помітили моєї відсутності вночі, тому мені не треба було вигадувати дурниць з приводу того, де я ночувала.

 - За смачним латте.

 - А де латте?

 - Випила по дорозі.

 - Як тобі взагалі продали каву? - Настя від подиву підняла брови.

 - Не зрозуміла? - мене це обурило не на жарт.

 - Ти, напевно, в дзеркало, не дивилася?

І тут я зрозуміла, що ні. Я роззулась і підскочила до дзеркала. Ну чому панди такі милі тварини, а ось коли туш тече і виходить у тебе «ефект панди» це зовсім погано виглядає.

- Сьогодні вихідний, тому можна продовжити святкування мого Дня Народження. Як вам ідея?

 - Сьогодні я пас, - впевнено сказала, я ще не відійшла від попередніх подій.

Мені потрібно було приділити час роздумам з приводу Гліба. Уже не перший раз ловила себе на думці, що він мені починає подобатися. Але розуміючи, що це абсурд, подумки уявляла, як всі ці безглуздості засмоктує чорна діра.

 - Гаразд, тоді з Макаром.

 - Що? - запитали в один голос з Машею.

 - Зі своїм новим хлопцем.

 - Вибач, ще не звикли.

* * *

Ми з Олею вже хвилин п'ять мовчали, тому, що були зайняті поїданням штруделя. Мені здається, була б я кішкою, то мурчала б від задоволення. Звичайно не варіант заїдати стрес смаколиком, але це дарує відчуття радості і ненадовго відволікає від проблем, що турбують.

 - І як ти будеш все вирішувати? - Оля промовила питання, яке вже цілий день не залишало мою голову та обтяжувало думки.

 - Спочатку треба розібратися з Глібом. Андрій далеко, та й взагалі, можу нічого не відповідати йому.

 - Ти порушила ваш договір: ніколи, ні за яких обставин не виходити на зв'язок один з одним.

 - Треба було дописати, як виняток, дії під алкоголем не враховуються.

 - Або знати дозу і не перевищувати.

 - Це ти зараз серйозно?

 - Так жартую. Не можеш змінити ситуацію, поміняй ставлення до неї.

 - Ще краще. Як?

 - По-перше, ти побачила, що Андрій тебе ще не забув. По-друге, Гліб дізнався про твоє існування. По-третє, ти зрозуміла, що Гліб-скалка, не така вже і погана людина.

 - Дуже вагомі аргументи, але в усьому цьому є безліч нюансів. Може, просто відпустити ситуацію і все.

 - Навряд чи ситуація тебе мене відпустить.

 - Знаєш, вже кілька днів затишшя, буду думати позитивно.

 - Затишшя буває перед бурею.

 - Давай не будемо про сумне. Що там з Матвієм? Ви перейшли до стадії знайомства з батьками?

 - Ще ні, зарано. Не хочу його пускати до своєї кімнати. Поки в ній має право знаходиться лише один чоловік - мольберт.

Ми засміялися, одне з Олених хобі - малювання. Власне, завдяки йому вона і познайомилася з Матвієм. Коли він помітив, що Оля його малює, почав вимагати гроші за те, що надихнув і став її моделлю. Насправді він давно запримітив її і спеціально приходив у те ж саме кафе, де Олі подобалось робити замальовки.

***

Значення Олених слів я відчула через кілька днів. Вона що підробляє віщункою? По-перше, мене взяли в студентську газету без моєї участі: всі члени парламенту проголосували за мою кандидатуру. Вони про мене знають тільки з постів в нашій групі у соціальній мережі, причому не з дуже хорошого боку. Може, вони вирішили, що саме таким і повинен бути справжній журналіст, який не боїться публічних засуджень. Також довірили колонку про спортивне життя нашого університету. Напевно, всі інші відмовилися.

 - Стій! Зупинись! - за спиною почула голос Гліба.

 - Вибач, але я дуже поспішаю, - не повертаючись і йдучи в тому ж напрямку, але вже з прискоренням, випалила я.

 - Я дам своє інтерв'ю для студентської газети.

Це моя перша стаття і це буде цікаво, оскільки він популярний. Ще тираж газети просто розлетиться. Я зупинилася і повернулася.

 - Слухаю тебе, - я поправила спадаючу з плеча лямку рюкзака.

 - Ось, я надрукував можливі питання і дав розгорнуті відповіді, - він простягнув мені два аркуші формату А4.

 - Дякую, - взяла файл, який простягнув мені Гліб і збиралася йти далі.

 - А тепер довірся мені. Уточню, я стовідсотково тобі не подобаюся, так?

 - Так, - не могла зрозуміти до чого він веде.

 - Ти точно впевнена?

 - На всі сто.

 - Тоді закрий очі.

Я і закрила очі. Хто ж знав, що він підійде ближче до мене і поцілує. Розплющивши очі, я інстинктивно його відштовхнула.

 - Почекай. Ти повинна відповісти на мій поцілунок.

 - Навіщо?

 - Так треба, довірся. Можеш уявляти когось іншого під час поцілунку, мені все одно.

 - Я що, тобі подобаюся?

 - Ні, але в тобі щось є. Так, давай швидше, інакше не вийде.

Він знову наблизився до мого обличчя і поцілував, на цей раз я вирішила не закривати очей, я відповіла на його поцілунок. Він відірвав свої губи від моїх і трохи відсторонився, я продовжувала на нього здивовано дивитися.

 - Здається, ти Лера, - ми з Глібом-скалкою одночасно подивилися на людину, яка звільнила на деякий час від відповідей на безліч питань хлопця, який щойно поцілував мене. Поруч з нами стояв Гліб, той самий, в якого я вже давно була закохана.

 - Так, - я кивнула, у мене прослизнула думка, може, він мене з кимось переплутав. Лер в нашому університеті дуже багато.

 - Вибачте, що завадив. Можна дати інтерв'ю для твоєї колонки?

Ю-ху! Може, ще не все втрачено.

 - Так, звичайно. Коли тобі зручно?

 - Можна завтра після пар. Твій номер у мене є, я наберу тебе.