Спочатку:
На сторінку книги
Офелія Ельдер
“Але якщо чесно, краще не лізь туди, це не варте твоїх зусиль і енергії”
Ох, Джен, навіщо ж ти сказала ці свої слова в кінці. Якби не вони я б справді могла спокійно робити усе те, що ти сказала перед тим. Але так, ти оголосила мені вирок.
“Після закінчення поточного квесту, ви отримаєте основний” – співчутливо відповіла Ліза.
Вибач, що не зможу не лізти у це. Але я постараюся зробити усе, щоб з мінімальними стиканням з ними досягти потрібного результату. Я повинна підійти до справи елегантно і як справжня аристократка.
Не хвилюйся, ніхто з нас не буде змушений витрачати свій час, зусилля і енергію. Усе ж, побачивши деякі твої спогади під час медитацій я зрозуміла що й сама не бажаю знайомитися з ними.
Так само як ти не можеш сидіти без діла, так само й я звикла робити усе належне, Джен.
Взявши телефон з тумбочки я відкрила контакти і з деяким хвилюванням натиснула на номер пана Рю.
– Леді Офеліє, не очікував, що ви зателефонуєте так швидко, – приязно відповів він.
А враження склалося, наче усе навпаки.
– Пане Рю, у мене є одне прохання до вас, – почала я, роздумуючи на тим як правильно все сказати.
– Звичайно, кажіть, – приготувався слухати він.
– Чи не могли б ви перевірити у…– я спробувала правильно згадати поняття, – у базі даних інформацію про Кесседі Амфро.
На декілька митей він замовк.
– Чекай вона про ту саму Кесседі Амфро, легенду магічного світу, – почула на задньому плані вражений жіночий голос.
Можливо це була та сама Клементина про яку згадувала Джен у листі.
– А ми знаємо ще якусь, Клемо, – прошепотів він і підтвердив мої здогадки.
– І що ж такого легендарного вона зробила, – не поділила їхню думку я, – окрім того, що змушує людей підписувати дивні договори, – протягнула з краплею сарказму.
– Давай я поясню, – почула я дещо невдоволений голос Клеми.
– Авжеж, ти в цьому точно розумієшся краще, – передав він телефон їй.
– Вітаю, я Клементина Вейліар, рада знайомству, – сказала вона.
– Офелія Ельдер, навзаєм.
– Отже, Кесседі Амфро, була другою, хто заснувала систему. І базується вона на договорі “Досягни або помри”, – почала вона, наче розповідала щось заборонене, і продовжила схвильовано. – Про цю жінку складають найнезвичніші історії і навіть пісні, нею захоплюються і її проклинають. Вона відома у багатьох магічних системах, хоч не всі знають її справжнє ім'я.
“А я бачила і говорила з нею в живу”
Якби знала, що вона настільки відома, то б попросила автограф. Але з усього цього мене насправді зацікавили дві речі. Вона була друга і власне договір.
– А ви…зустрічали її колись? – запитала натомість зовсім інше.
– Працюючи потраплянкою, а зараз просто в бюро, я познайомилася з багатьма людьми, – її тон був таким, наче вона тягнула для себе час, щоб згадати, – і справді зустріла Кесседі одного разу.
– І якою вона була? – запитала, не до кінця будучи впевнена чи потрібне мені її минуле.
– Втомленою, – коротко відповіла вона, – виглядала як і всі до і після неї – не розуміла, чому опинилася в моєму офісі і куди їй далі йти. Знаєш, працівники бюро це також психологи, які окрім того, що відправляють потраплянців мають допомогти їм, – пояснила вона.
– І що ж сталося далі? – запитала зацікавившись цією історією.
– Думаю, тоді я зробила свою найбільшу помилку. Можливо сама й підштовхнула її до створення цієї системи, – з деяким сумом зазначила Клементина.
– Що ж ви їй сказали? – мій тон став більш стривоженим.
Це ж яка фраза змусила її стати такою? Чи може я хочу знайти світло там де його й бути не могло? Вона ж божевільна психопатка?
– Нічого такого насправді, – думаю вона знизала плечима і буденним тоном продовжила. – Стандартну фразу, щось у стилі “ Йди за покликом серця” Її відповіддю було “ У мене є його не має. У мене немає нічого, окрім бажання зробити світ кращим”. А потім вона зникла, наче й не приходила ніколи.
Я вражено завмерла. Можливо я щось неправильно почула.
Тесс. Можливо я щось неправильно написала.
Кесседі. Яка синхронність. І ти теж, Тесс? Вважаєш мене настільки поганою?
Тесс. Саме тому я й лізу у твою історію Кесс. Щоб спробувати зрозуміти…І коли я знайду відповідь на це питання, ти почуєш її першою.
Кесседі. Чекаю з нетерпінням!
Тесс. Але це не означає, що я повірю в те, що ти біла і пухнаста. Не зазнавайся, Кессі.
– У сенсі зробити світ крашим? Ми, мабуть, про різних Кесседі говоримо, – не втрималася я.
– Я теж здивувалася, коли дізналася, що у іншій реальності було створено нову систему, але це правда, – відповіла вона ствердно. – Справжня причина чому вона це робить – це бажання, щоб люди довели свою цінність і можливість втримати свою світлу сторону попри все. Тому що, сама вона не змогла, – закінчила Клементина, тихо.
То ось як все було. І ось, що насправді стоїть за цим договором. І все ж, щось не давало мені спокою.
Кесседі. Думаю цього досить, чи не так, моя дорога Тесс, яка дозволяє собі надто багато?
Тесс. Та де там?
Кесседі. А як на мене ти лізеш зовсім не у свою справу.
Тесс. Помиляєшся. Як ти використовуєш мене в боротьбі з Вер’ятою, так і я використовую тебе, щоб дізнатися більше про твою історію.
Кесседі. Ти чудово вивчила це правило. Якщо використовують тебе, завжди скористайся тою людиною у відповідь. Вітаю!
Тесс. Дякую, леді Кесседі Амфро.
– А зовсім нещодавно вона знову навідалася сюди, спочатку я навіть не впізнала в ній ту, кого я бачила вперше. Наче дві абсолютно різні людини, – я відчула як її голос затремтів, а тон стишився, – це була справжня Кесседі Амфро, яку ми знаємо зараз.
– І чому вона прийшла? – продовжила розпитування я.
– Тому що їй потрібна була допомога з Вер’ятою, першою з системних засновниць. І у неї вона найбільш глобальна. Ну і у них вічна війна між собою. Тому цього разу під руку потрапила ваша історія від Кесседі. – дещо холодно сказала вона.
– Отже нас просто використовують, – нарешті почула те, що хотіла.
Це все було лише заради того, щоб досягти вигоди. Хоча це було зрозуміло ще від початку знайомства.
– На жаль так, – важко зітхнувши сказала вона.
– Але що не так з першою системою?
Не просто ж так, Кесседі, яку здається єдине, що цікавило в житті були її договори, так зненавиділа ту Вер’яту. Хоча, навіть ім'я вказувало на те, що вона навіть гірша за Кесседі.
– Якщо Кесседі любить тишу, то Вер’ята шоу. Саме вона з тих, хто створює канали для перегляду, – глухо відповіла Клементина.
– Але ж, – заперечила я, – про нас же зараз пишеться книга, хіба Кесседі теж не робить щось подібне? – не зрозуміла, згадавши про цей майже невловимий факт.
– Ти про Тесс? – фиркнула вона, – це наша людина, їй часто персонажі дають сюжети і вона знайома з багатьма людьми з магічного об'єднання. Навіть про мене мала писати, але щиро їй вдячна, за те що не зробила цього.
Я дещо заспокоїлася. Чи значить це, що я можу їй довіряти?
Тесс. Ну автори книг це останні люди, яким персонажі повинні довіряти.
– Тоді як так вийшло, що вона пише книгу про нас з Джен. Чи не означає це, що вона також робить це через договір? – занепокоєно запитала.
– У її реальності неможливий такий договір, – терпляче пояснила Клема, – тому у них звичайний договір про співпрацю. Кесседі постачає її ідеями, а Тесс, як завжди пише книги.
– О зрозуміло, – кивнула, відчувши полегшення, – тоді останнє на сьогодні. Як вони взагалі знайомі, та й Тесс видалася мені не тією людиною, яка так добре ставилася до такої людини як Кесседі, – виважено сказала.
Клементина на мить задумалася, а тоді легко ухилилася від відповіді.
– Їх пов'язує минуле. Більше запитай у них самих, – але сказала таким тоном, що я зрозуміла – це останнє, що я повинна робити.
Подякувала за розмову і попрощалася.
Дзвінок завершився, а мені був потрібен час, щоб все обдумати.
Тесс. Усе, це точно найдивніше, що я писала. Цікаво це уже який рівень ламання четвертої стіни буде?
Клементина. І як відчуття?
Тесс. Те саме, коли про тебе говорять, знаходячись в одному приміщенні. Не впевнена, що ще колись зроблю. А і дякую.
Клементина. Завжди звертайся.
Тесс. А якщо серйозно. Чому ти не хотіла, щоб ця книга вийшла?
Клементина. Бо там показаний той мій бік, який я б хотіла приховати. Слабкість і вразливість. Краще напиши про мене як ідеальну працівницю Бюро.
Тесс. Обов'язково. Про тебе і Рю Йон Су. Від знайомства і до наших днів.
Клементина. А можна без твого звичного сарказму?
Я сиділа на одному місці і не знала, як це все сприймати. Не потрібно було просити так багато всього за один раз. Я ж можу коли завгодно зателефонувати комусь з них і вони мені все розкажуть.
Але ж ні.
І тепер я відчувала себе ще більш напружено і розгублено. Тепер мені теж потрібно дати собі відповідь. Хто така Кесседі Амфро насправді? Де закінчується правда і починається її обман?
Ні, потрібно зупинитися.
Я вирішила дослухатися до поради Джен і зосередилася на тому, щоб розібратися як працює її ноутбук і що це взагалі таке. Як виявилося достатньо корисний пристрій, але усе ж телефон кращий, бо його можна скрізь взяти з собою.
Зайшовши на сайт на якому Джен дивилася дорами, я втратила весь день через те, що не відривалася від екрану так було цікаво чим завершиться наступна серія.
Тільки переривалася на їжу, яку принесла Тіфф, щоб подивитися разом зі мною і взяти у тій кімнаті якусь мангу і балкон, щоб подихати свіжим повітрям.
Але ввечері мене чекала ще одна несподіванка. Телефонувала сестра Джен. Я довго стояла і думала чи повинна відповідати чи усе ж не зважати на договір.
І все ж натиснула зелене.
“Квест офіційно розпочався” – подумала відчуваючи як ступила крок у абсолютну невідомість.
Я точно буду шкодувати про це пізніше.
