Раді Вас бачити!

Минув насичений щастям і наполегливою роботою рік. Та ми не жалілися й проживали кожен день цікаво як тоді, коли вперше зустрілися з моїм судженим на Хрещатику.

Наша синьоока красуня заговорила і вже весело тупцяла своїми крихітними ніжками, пізнаючи світ. А горда й розумна татова копія, Мірчик, почав читати відразу трьома мовами.

Можливо в його віці це й забагато, але воно саме так тягнулося до знань, що зупиняти я просто не мала права. Звичайно англійська й українська вважалися розмовними, а щодо французької – нас звабила няня. Вона добре знала мову та якось підказала хлопчикові кілька фраз. Звісно він вчепився в ту справу з натхненням Шереметів.

Ми з Богданом поміркували трохи й погодилися. Замріяно прикидали, як син виросте, закохається й помандрує зі своєю дівчиною до країни Кохання. Ось тоді мова й згодиться... Виходить і серед мрій ми з чоловіком однакові безнадійні романтики. Та повернемося до дійсності.

А вона наступна. В нашому маєтку гарно квітнуть троянди і їх пахощі просто змушують виходити ввечері до басейну й за столом смакувати чимось або просто слухати птахів.

Інколи мої чоловіки влаштовують змагання в басейні. Богдан навчив Мірчика гарно плавати й тепер вони ганяють у воді наввипередки, все як бажав колись. Мені ж залишається обійматися зі своєю синьоокою копією та милуюся навколишнім світом.

– Богдане, ну навіщо ви плаваєте так швидко? Нам і дивитися страшно, правда крихітко? – цілую доні пухнасті п’яточки, а вона заливається сміхом та намагається їх приховати від мене.

– Мій син повинен засвоїти азарт! – чіпляється за бордюр басейну Богдан. – Інакше в цьому житті нічого не добитись. Не шалений, а здоровий азарт, на шляху до окремо взятої мрії. Саме цьому я його навчаю. Нехай пливе до мети впевнено й цілеспрямовано.

– Ой, ти ж мій філософе! – не можу чинити спротиву, бо знаходжуся в меншості, а тому прошу донечку: – Нікусю, допомагай мамі, бачиш вони нас переважають...

– Мама! Мамоцка... – киває золотими кучерями наша красуня і я забуваю про азарт та продовжую гратися з нею.

Богдан краєчком ока милується своїми жінками і його хижацький погляд наразі схожий на теплий вогонь. Він вилазить з басейну весь обсипаний крапельками води і я вже тихенько сподіваюся отримати шматочок Його азарту вночі.

– Бачиш, Златко, я виконав і цю обіцянку. Пам’ятаєш, як ти образилася на Мірчика за перше іноземне слово? Що я тоді пообіцяв?

– Що наша донечка перше слово скаже про мене. Дякую, коханий! За донечку і за те, що завжди виконуєш свої обіцянки. А пам’ятаєш, як на Гончара я просила мене «забути»? Що ти тоді сказав? – хтиво прикусила губу й натякнула на перший гарячий момент, коли Він палав, а я відмовила.

– Ні за що у світі! Я зроблю все, аби завжди з тобою бути. І нікуди ти від мене не втечеш... – зарозуміло скинув вгору Шеремет свою красиву брівку і я все впевненіше відчувала необхідність «тісного» спілкування, а ще була в захваті від його феноменальної пам’яті. Та це в Шереметів у крові!

Забринів телефон Богдана.

– Слухаю? Так, я пам’ятаю. Але згоди поки не давав, ще зважую всі «за» і «проти». Залиште контракт у мого помічника. Я завтра почитаю. Дякую, гарного вечора!

– Богдане, хто це й чого хотіли? – миттю цікавлюся тим, що пройшло повз мене.

– Та то відносно репортажу про наш бізнес, – відмахнувся він.

– Тобто? А навіщо про це писати? У нас буклетів та журналів регулярно виходить більше, ніж у будь-якої мережі, – дивуюся новині.

– Ну, добре розповім. Ти ж успадкувала від моєї тещі рентгенівські промені й мені все одно не сховати правди. Одне телешоу запросило мене до участі в черговій передачі, щоб я розповів про свій шлях в Inwey. Навіть гарним гонораром зманюють. Та до нього мені байдуже, а от додаткова реклама точно не зашкодить, – приголомшив мене розповіддю Шеремет.

– Богданчику, а зі мною порадитися у тебе думка не виникала? Я, наприклад, категорично проти виносити на люди наше особисте, – навіть не думала про дебати я й відразу заборонила цей непотрібний родині крок. Навіть крихітка-Ніка насупила брівки й замахала на тата рученятами.

– Ого! Тепер я бачу, що з жіночою половиною родини мені не справитись. Тому частенько думаю про збільшення голосів, задля чесних результатів, – закрутив мій хитрий бізнесмен, але я тільки посміхнулася й миттю відповіла:

– Бачиш, доню, який у нас тато хитромудрий! Це він так натякає, щоб ми зробили тобі ще братика або сестричку... Я правильно Вас зрозуміла, містере Шеремет?

Від цих моїх слів Богдан щиро розсміявся й відповів:

– Саме так, моя неймовірна леді! Від тебе нічого не сховаєш. Як би я не замаскував думку, ти все одно розгадаєш. А щодо передачі? Я напишу тобі детальний сценарій і ти сама його затвердиш. Тоді на зйомках я зайвого слова не скажу. О’кей?

– Нє-є! Тата, нє... – невдоволено надула губки Ніка.

– Ти дивись: які ви одностайні! Добре, я скажу лише кілька слів і в усьому буду вас слухатися, – запевнив Шеремет.

– Богдане, будь ласка, не треба, – просила я свого впертого боса.

– Мамо, що тато вже не так зробив? Ти тільки скажи й ми його в куток поставимо... – повернувся з планшетом у руці мій юний захисник, а татко лише руками розвів:

– Ну все, я прийняв рішення. Будемо невідкладно працювати над якістю кворуму, – це так мій коханий анонсував, що знову хоче зробити мене вагітною. А я ж тільки почала ходити без ліфчика для мам-годувальниць!

– Матусю, дивись, це я сам сконструював, – гордо демонстрував мені Мірчик якогось робота та мені зараз було до його винаходів.

І де взялися ті телевізійники? Адже, якщо Богдан Шеремет щось забрав до своєї голови, то повторюсь, обов’язково виконає. Й підтвердження цих слів сиділо в мене на руках та стояло поруч з кріслом. От що мені тепер робити?

– Все, мої рідні! Наплавалися, насміялись, тепер смаколик за бажанням - і в ліжечка. Щодо шоу я подумаю. Та й про іншу справу питання залишаю відкритим, – зачаровано дивлюся йому в очі, а Богдан розквітає блаженною посмішкою й говорить:

– Значить, маленькому диву бути! Дякую Вам, пані Шеремет!

Наступний день почався зі звичного сценарію. Богдан помчав у справах та пообіцяв уважно почитати Угоду телевізійників. Тільки все одно це не опускало завісу над особистим життя і тому моя душа геть не лежала до того шоу!

Хотіла я чи ні, але Шеремет прийняв запрошення від телеканалу та через кілька днів побував на зйомках. Я дивилася пізніше, в запису. Все було пристойно, насичено й цікаво. Нічого зайвого мій талановитий бізнесмен не розповідав спочатку. Але ж і репортерка виявилася зубастою. Вона миттю розкрутила Богдана на розповідь про нашу романтичну зустріч та хвастощі про нащадків...

Чому Він не послухався мене? Адже Богдан Шеремет ніколи не був хвалькуватим. А тут аж так відверто змалював наш щасливий світ! І чому я від тієї дурниці розум втрачаю? Може одну з мільйонів телепередач ніхто й не побачить? Залишалося вірити в це!

А Він примчав додому, після інтерв'ю, піднесений і веселий. Подарував мені квіти й привіз з магазинів багато потрібних для дому речей. Входить я дійсно дуже щаслива жінка, бо мені не треба писати довгий список, а потім лаяти за те, що неуважний господар чогось не купив. Це не про нас! Може, тому й бізнес у Богдана тримався купи, бо він господарював у всьому та скрізь.

День добігав кінця і мій нестримний хижак вже планував залицятися до мене. Діточки спали у своїй дитячій кімнаті, а ми могли трішки відірватися від щоденних турбот і проблем. Звісно це вже був не той божевільний секс, як до народження Мірчика, але нарікати на незадоволення чи відсутність екстриму – нам точно гріх.