Раді Вас бачити!

Ніла Сахно прокинулася у своєму бунгало доволі рано. Спати серед цих потвор не дуже виходило, а ще вона завжди тримала під подушкою надійну зброю, улюблений ніж, яким вміла користуватися краще за багатьох чоловіків.

Спеціаліст з роботи під прикриттям, капітан Карімова, звикла входити в роль повноцінно й досконало так, аби ніхто не запідозрив в ній чужу. Від цього залежало її життя і звісно якісне виконання поставлених завдань. Тобто навіть якщо у флігелі й начіпляти прихованих камер, аби підглядати за Пумою, нічого нового окрім прекрасної зовнішності не побачили б.

Її природна поведінка й краса зводили з розуму всіх місцевих горил і навіть самого господаря. Та коли Підгрушний запрошував її до себе фінансовим аналітиком, у них була одна залізобетонна домовленість.

Пума прийняла пропозицію непомітно дурити державу й правоохоронні органи, на користь цього павука, але ніхто й ніколи не мав торкатися до неї. Навіть хтиві погляди чи слова були під забороною. Саме про факт залицяння і йшла напередодні мова між охоронцем та господарем.

Допоки її вимоги чітко виконувалися. Олігофрени захоплювалися тим, як гнучка кішка драйвує на мотоциклі, а ще вона не приховувала своїх бійцівських здібностей. Інколи Пума спускалася до тренувальної зали маєтку й там давала жару крутим охоронцям, у поєдинку на ножах. А що такого? Повинна ж дівчина захищати якось свою гідність. За це оточення Підгрушного її щиро поважало.

Ось Ніла привела себе до ладу, скрутила у вузол пухнасте волосся та вдягла зранку геть закритий діловий костюм. Сьогодні передбачалося попрацювати з паперами «бізнес-магната», в його кабінеті.

Ясно ж, як білий день, що свою надприбуткову діяльність Вілен Підгрушний не афішував, а на показ тримав кілька доволі безневинних підприємств. Подібна практика існує в цілому світі й не треба нічого вигадувати. Так, офіційно у володінні доброго пана була пекарня, кілька невеличких супермаркетів з тренувальними залами для молоді на другому поверсі, а ще він частенько допомагав дитсадкам... Ну, просто хоч зараз живцем на покуття вішай!

Як не дивно, але Вілен також уже не спав. Він посмакував першою затяжкою з кальяну, попив кави й був готовий до продовження підприємницької діяльності. Але насправді цей виродок втратив сон напередодні запланованої доставки. Ось і тягався просторами маєтку в костюмі, на який для понту накинув довгий турецький халат.

– Вітаю чарівну помічницю! – приязно вимовив Підгрушний.

– Доброго ранку, пане! – суворо відповіла Ніла й уточнила:

– Все, як учора запланували? Я піду попрацюю з паперами чи будуть інші накази?

– Ні-ні! Змін не буде. Йди працюй, Пумо, бо мені скоро податкова геть на шию сяде. Якісь нагадування надіслали? Чи то хтось інший був? Подивись, будь ласка, своїм розумним поглядом, – не відмовився від компліменту паскудник.

– Добре, вже пішла, – трішки схилила голову дівчина. А її фантастичний вигляд і легка покора збурили в поганцеві вранішній тестостерон. Підгрушний відчув себе катастрофічно збудженим і мало не кинувся на кішку, прямо серед пишної алеї.

Вілен знав, що не можна, але ж так хочеться й тому обережно доторкнувся на мить до її руки. Ніла висмикнула пальці й блискавки з очей дикого створіння додали злочинцю ще більшої жаги.

З яким задоволенням він схопив би її наразі до рук та відтрахав прямо посеред газону з квітами. Ну й що такого, що навколо охоронці? Він тут головний і може робити, що заманеться. Адже заборонений плід найсмачніший у світі. А він з такою зроду не був! Все якісь розбещені тварюки з борделів приходять й лише відпрацьовують гроші. Навіть ті шльондри, що мають власних чоловіків і статки, все одно не такі ласі й жадані...

– Пане, Ви наразі порушили нашу домовленість, – якимось загробним голосом тихо промовила Пума. – Я нагадую, що в контракті подібні виклики чітко обумовлені.

Вілен не дуже зрозумів всю фразу повністю, а тому гучно проковтнув слину й відповів:

– Та пам’ятаю я про домовленість, але ж ти неймовірна. Ніколи в житті не стрічав таких жінок. Я перепрошую й більше не буду докучати тобі своєю старістю, але скажи заради Бога: чому ти так ненавидиш чоловіків? У тебе є кохана жінка?

– Це справи не стосується. Я можу йти? – перетворилася на залізного робота Пума й тупому володарю наркомережі нічого не залишалося, як спасувати перед її характером. А ще на кону стояли величезні гроші й він почекає, доки розумна кішка закінчить роботу і вже потім награється суперлялькою, як захоче.

Тим часом Ніла поринула до своїх безвідмовних друзів й відтанула серед цифр. Далі відзвітувала паскуднику, перевдяглася в костюм байкерки, щоб прямувати до міста. Їй необхідно побувати в деяких установах особисто, аби підтвердити фінансову звітність.

А ще відважному капітану вкрай необхідно (також особисто) передати співробітнику зібрані за деякий час неспростовні докази протиправної діяльності Підгрушного. І вона, обганяючи вітер, помчала до столиці.

Коли Ніла вийшла з держадміністрації, то побачила горезвісну Хонду. З неї стирчали дві невдоволені пики її набридливого супроводу. Про цей недоречний факт вона вже говорила з роботодавцем, але той сказав, що хлопці їздять за нею виключно заради безпеки. Тільки що то за безпека, як їм і близько не зрівнятися зі стрімким польотом дівчини на мотоциклі?

Пума вдала, що їх не бачить і пішла через дорогу, де на розі вулиці стояла мобільна кав'ярня. Прикольна букашка на колесах була Нілі добре знайома. Молодий барист готував там чарівну каву і з'являвся поруч саме в той момент, коли поблизу ширяла гнучка байкерка.

Він привітно посміхнувся, а сам у глибині погляду занепокоєно питав у співробітниці: чи все з нею добре?

– Вітаю, шановна! Вам як завжди з кардамоном, без цукру? – почав готувати напій він, а Ніла тяжко зітхнула й повторила за ним:

– Як завжди... Дякую!

Вона ввічливо відповіла на посмішку й ніхто, навіть зовсім поруч не помітив би, що обидва талановиті гравці вже робили важливу справу. Замовниця напою потягнулася за серветкою та вправно залишила на дні коробки аж дві флешки, з такими необхідними для департаменту боротьби з наркоторгівлею матеріалами.

– Бувайте здорові й хорошого Вам дня, пані, – хвацько, наче все життя це робив, протер невеличку стійку своєї кав'ярні старший лейтенант, а далі спритні пальці підняли комірець куртки й перемістили до потаємної кишені дуже важливі й тяжко зібрані Нілою дані.

Як добре тут, на волі! І як же нестерпно хочеться піймати на собі блаженний погляд Коханого... Та Пума допила каву, кинула стаканчик до сміттєвого бака й осідлала свого сталевого коня. Вона поверталася до пекла, аби продовжити службу там, де це необхідно державі.