Спочатку:
На сторінку книги
Міст завмер.
Вітер більше не свистів між скелями. Навіть річка внизу ніби стихла, наче й вона чекала, хто зробить перший крок.
Каель мовчки стояв попереду Ліри. Його рука міцно стискала руків'я меча. Полум'я на клинку горіло рівно, без жодного пориву. Так було завжди перед найважчими битвами.
Троє вершників не рухалися.
Вони просто дивилися.
Їхні чорні коні були неприродно худими, із довгими гривами, схожими на клуби диму. З-під копит не летіли уламки каменю — вони залишали після себе лише темний туман.
Ліра відчула, як по спині пробіг холод.
— Вони люди? — ледве чутно запитала вона.
Каель не поспішав відповідати.
— Колись були.
Його слова прозвучали тихо.
— Тепер вони служать тому, хто давно перестав бути людиною.
Найвищий вершник повільно нахилив голову.
— Каелю...
Мисливець здригнувся.
Він не пам'ятав, щоб називав своє ім'я.
— Ми чекали на тебе.
— Я вас не знаю.
— Ні...
Голос вершника був спокійним.
Майже людяним.
— Але ми знаємо тебе дуже давно.
Каель відчув, як усередині щось стислося.
Таке вже було.
Спочатку темна постать у руїнах згадала його батька.
Тепер ці істоти знали його ім'я.
Збігів ставало забагато.
— Чого ви хочете?
Вершник повільно підняв спис.
— Віддати тобі те, що належить.
— Мені нічого від вас не потрібно.
— Помиляєшся.
Запала тиша.
Потім вершник промовив слова, від яких кров у жилах Каеля ніби стала кригою.
— Твій батько не загинув.
Ліра різко повернулася до нього.
Каель навіть не ворухнувся.
Лише пальці ще сильніше стиснули руків'я меча.
— Замовкни.
— Він живий.
— Замовкни!
Голос Каеля вперше зірвався.
Вершник не злякався.
— Він досі служить Королю Тіней.
Усе сталося миттєво.
Каель кинувся вперед.
Не думаючи.
Не слухаючи.
Лише бажаючи змусити того замовкнути.
Меч описав яскраву синю дугу.
Вершник легко прийняв удар древком списа.
Метал ударився об метал.
Іскри розлетілися в різні боки.
Сила зіткнення була такою, що міст затремтів.
Каель відступив лише на пів кроку.
Вершник не зрушив із місця.
— Бачиш? — спокійно сказав він. — Гнів робить тебе слабшим.
Каель знову атакував.
Другий удар.
Третій.
Четвертий.
Він рухався швидко, майже бездоганно, але щоразу спис вершника знаходив його меч.
Наче той знав кожен його наступний рух.
Ліра дивилася на бій і раптом зрозуміла дивну річ.
Вершник не намагався вбити Каеля.
Він лише захищався.
Наче перевіряв його.
Двоє інших теж не втручалися.
Вони мовчки спостерігали.
— Каелю! — гукнула вона.
Він не почув.
У його очах палав гнів.
— Каелю, зупинися!
Ще один удар.
І цього разу вершник різко повернув спис.
Каель втратив рівновагу.
Меч вислизнув із рук і з гуркотом упав на кам'яний міст.
Запала тиша.
Клинок лежав за кілька кроків.
Каель дивився на нього, не вірячи.
За багато років він жодного разу не випускав меч із рук.
Вершник міг убити його.
Одним рухом.
Але не зробив цього.
Він опустив спис.
— Ось у чому твоя слабкість.
Каель повільно підвів очі.
— Ти дозволяєш болю керувати собою.
Ліра швидко підійшла до Каеля.
Вона мовчки поклала руку йому на плече.
Невеликий жест.
Але його вистачило.
Дихання мисливця поступово вирівнялося.
Він більше не дивився на вершника з ненавистю.
Лише уважно.
— Якщо хотіли нас убити, то вже зробили б це, — тихо сказала Ліра.
Каель мовчки кивнув.
Вершник уперше ледь помітно всміхнувся.
— Нарешті вона зрозуміла.
— Хто ви? — запитала Ліра.
Кілька секунд він мовчав.
Потім повільно відповів:
— Нас називають Вартовими Межі.
Ми не служимо ні світлу, ні темряві.
Ми стежимо за тими, хто здатен змінити долю цього світу.
— То чому ви напали?
— Бо лише в бою людина показує своє справжнє обличчя.
Каель підняв меч із каменю.
Він більше не поспішав атакувати.
— І що тепер?
Вершник подивився кудись за їхні спини.
— Тепер...
Його голос став тихішим.
— Біжіть.
Ліра насупилася.
— Чому?
У відповідь вершник лише повільно підняв голову до неба.
І тієї ж миті над каньйоном пролунав оглушливий рев.
Такий гучний, що здригнулися скелі.
З густого чорного туману виринула величезна крилата тінь.
Її розмах крил закрив місяць.
Дві бурштинові зіниці спалахнули в темряві.
Вартові не зрушили з місця.
А Каель уперше за багато років відчув справжній страх.
