Спочатку:
На сторінку книги
Ейріш розташувався на чималому півострові. З імперією Амарканд його пов'язувала вузька смужка землі на північному сході. Містечко Хелібек знаходилося на південному заході. Таким чином, мандрівникам по діагоналі потрібно було перетнути всю країну. Якщо зупинятися в заїздах на ночівлю, то за два тижні цілком можливо дістатися до кордону.
Перший привал змовники вирішили зробити серед лісу. Вони помітили невеликий струмок і поповнили запаси води. Обоє були втомлені, адже безсонна ніч та напружені події забрали чимало сил.
Ларс запропонував Рамії трохи подрімати, поки він розсідлає коней, розіб'є табір і приготує вечерю. Дівчину не потрібно було вмовляти. Вона дістала з дорожнього мішка підстилку, ковдру, збила під могутнім дубом листя і вклалася спати.
Під час їхньої недовгої подорожі Ларсові не давало спокою те, що Рамія погодилася на його авантюру і навіть не поцікавилася деталями плану. Тим більше вона чітко дала зрозуміти, що знає про артефакт і місце, де він зберігався. А якщо так, то має усвідомлювати, що дістатися до нього неможливо. Майже неможливо… Ларс перебрав безліч варіантів, і тільки один спосіб був більш-менш прийнятний. Саме для його реалізації потрібна була дівчина, і не аби яка. І ось вона мирно спить на підстилці з дубового листя. Обличчя її уві сні розгладилося, набуло ніжності і якоїсь чистої краси. Такій би ходити в ошатних сукнях, носити діамантові прикраси, танцювати на балах і приймати компліменти від залицяльників, а не спати просто неба в брудному одязі. Ларс посміхнувся своїм думкам: «Сама ніжність, поки не встромить тобі кинджал в серце чи не зламає шию!»
Чим більше Ларс думав, тим рішучішим ставав його намір все з'ясувати у розмові з Рамією. Він не мав права на помилку.
Яскраво палахкотіло багаття, в казанку булькав куліш, стоячи дрімали втомлені коні. Вечірнє сонце скромно зазирало через гілля дерев, ліниво ковзаючи промінням по рудій пожухлій траві.
Ларс легенько збудив дівчину. Час було вечеряти. Рамія протерла очі, підвелася, мов і не лягала спати. Чоловік відмітив, що цей короткий перепочинок пішов дівчині на користь, тож можна і поговорити.
Ситно повечерявши, мандрівники ще якийсь час сиділи і вдивлялися в жовто-червоне полум'я, наче шукаючи там відповіді на бентежні питання. Чоловік вирішив почати розмову здалека, щоб створити необхідний настрій.
— Раміє, я прошу вибачення, що трохи притруїв тебе, — порушив мовчанку Ларс. — Я знав, що цей трунок для тебе лиш снодійне.
Дівчина здивовано підняла брову — чи то від того, що чоловік вибачився, чи від того, що він здогадався про її походження. Тим часом Ларс продовжив:
— Я довгий час спостерігав за тобою, щоб дійти висновку, що ти не зовсім людина. Двічі тобі за моєю вказівкою підсипали дозовано андраганську отруту, але це ніяк на тебе не вплинуло. Це ще раз підтвердило мою здогадку, що ти нащадок драконів. Ти нічого не хочеш мені розповісти?!?
Ларс допитливо вдивлявся в обличчя дівчини, але на її лиці не здригнувся жоден м'яз. Рамія загадково всміхнулася і знизала плечима.
— Вибачення прийняті! Хоча вибачаєшся ти так собі! А з приводу твого запитання то що я маю тобі розповісти? Ти ж вже зробив з мене піддослідного кролика і дійшов певних висновків, чи не так? Мені, щоб зрозуміти, що ти такий самий, як я, не потрібно було тебе труїти! — найманиця скривилася. — Якісь дикі методи! Б-р-р!
Ларс закотив очі і застогнав.
— Раміє, ти мене зараз доконаєш! Гаразд, спитаю по-іншому, хто ти? І звідки родом?
Дівчина зухвало подивилася на співрозмовника. Зіщуривши очі, схрестила на грудях руки і запитала:
— Ого, це що допит?
— Вважай, що так! — не здавався Ларс.
— Ну, якщо так, то ти трішки спізнився! Ми пов'язані клятвою! — найманиця витримала паузу і додала: — Ти дав замовлення, я його прийняла, а свою біографію тобі розповідати я не зобов'язана!
Сказала як відрізала.
— Добре…, гаразд! — намагаючись взяти себе в руки, промовив Ларс. — Я знав, що розмова з тобою буде нелегкою, але і ти зрозумій: мені потрібен стовідсотково позитивний результат. Я не буду стояти осторонь, повністю віддавши тобі контроль над ситуацією. У мене є план і ти в ньому головна учасниця! І я б не хотів з твого боку імпровізації!
Вислухавши цю тираду, найманиця скопіювала Ларса, так само застогнала і закотила очі.
— Знаєш, милий, я працюю одна! До цього часу тебе все влаштовувало! — підвищила голос Рамія.
В цю мить риси її обличчя зробилися хижими, в очах промайнув небезпечний блиск.
— До цього часу це не стосувалося безпосередньо моїх інтересів! — прогарчав у відповідь чоловік.
Молоді люди якусь мить дивилися один на одного так, що аж іскри летіли. Рамія відвела погляд першою, вскочила на ноги і пішла до Сніжки. Але Ларс не відступився, він рушив слідом за дівчиною. Наздогнавши, схопив її за руку.
— Послухай, Раміє, просто послухай, що я пропоную, я вже тривалий час працюю над цим проєктом!
Найманиця хотіла вивільнитися, але Ларс міцно стискав її долоню. Злість в його очах розтанула, мов весняний сніг. Замість неї там було лише благання вислухати.
— Добре, розказуй, що ти там придумав! — буркнула дівчина.
Ларс запропонував повернутися до табору, оскільки розмова не на п'ять хвилин. Чоловік заварив на двох ароматного чаю, розлив у кухлі і простягнув один Рамії. Вечір був прохолодним, найманиця з вдячністю прийняла зігрівальний напій. Тепло чашки приємно пестило руки. Спільники присіли біля вогнища і Ларс поділився своїм планом дій.
— Як ти вже знаєш «Серце дракона» знаходиться в імператорській скарбниці. Місце її розташування в палаці відоме тільки імператорській сім'ї і декільком наближеним особам. Захист складається з ланцюга пасток. На перших рівнях є добре натаскані охоронники, але вони не знають, що охороняють. Та все це не є основною проблемою. Смарагдовий перстень, що носить імператор — ось що нам потрібно! Саме він є ключем до скарбниці. Основне твоє завдання — дістати каблучку.
Найманиця слухала не перебиваючи і занотовувала про себе необхідні деталі.
Ларс також розповів, що імператор Ксавій щовесни, п'ять років поспіль, влаштовує відбір наречених. Наступного року будуть шості оглядини. Більшість зі знаті вже не вірить, що монарх одружиться. Бентежить всіх і те, що дівчата з відбору не повертаються. Рідним відправляють багаті дари і попередження, щоб вони не показували свого невдоволення. Для замилювання очей батькам надсилають листи, що їхні доньки залишилися при дворі. Хоча тих дівчат більше ніхто вже не бачив.
Незважаючи на всю цю неприглядну ситуацію, ще є охочі стати нареченою Ксавія. Кожна знатна дурочка вважає себе тією єдиною, що підкорить льодяне серце імператора.
Чоловік також показав дівчині план палацу і місце розташування скарбниці. Був в нього і список всіх пасток з їхньою деактивацією. Години чергування охорони теж відомі. Ларс добре підготувався.
— Пф! — важко видихнула Рамія. — Оце то ситуація! Але відбір? Серйозно! Як ти собі це уявляєш? Я ж тобі не якась юнка, мені добряче за двадцять, да і ні роду, ні племені! Щось такий план в тебе — шалено закручений! Може, простіше зробимо: десь підстережемо цього вінценосця, вирубимо і стягнемо перстень?
Ларс розсміявся, уявивши собі цю картину. Він розумів, що Рамія жартує, прикриваючи своє занепокоєння. Насправді, її мозок вже працює зі швидкістю звуку, аналізує інформацію і прораховує варіанти.
— Щодо роду — є в мене одна знайома сім'я. Років п'ятнадцять тому в них зникла донька. Нянька не догледіла, а дитина тим часом забрела в ліс, що ріс на межі маєтку, і зникла. Шукали її декілька тижнів. Думали, може, втопилася в озері. Його навіть спустили, зазирнули в кожну шпарину, але тіло так і не знайшли. Так от, ти будеш їхньою знайденою донькою. Вони достатньо знатні, щоб представляти тебе на відборі. За п'ятнадцять років ніхто і не згадає, як виглядала маленька Айрін.
Змовники до глибокої ночі обговорювали деталі своєї авантюри. В чомусь погоджувалися один з одним, в чомусь сперечалися. Незважаючи на Ларсову підготовку, було ще багато білих плям. Вирішивши, що скорегують все в процесі, мандрівники почали готуватися до ночівлі. Ларс підкинув дров до багаття, дістав додаткові ковдри і намостив імпровізоване ліжко. Одне.
Чоловік влігся на підстилку. З насолодою витягнувся, розправляючи натомлене тіло.
— Кхм! — привернула до себе увагу Рамія. — А нічого так, що я теж тут є? — зухвало запитала дівчина.
— Нічого, — Ларс посміхнувся. — Лягай поруч! — і поплескав по підстилці долонею. — Ніч холодна, а вдвох значно тепліше. На світанку рушимо в дорогу.
Чоловік повернувся обличчям до Рамії, заплющив очі, роблячи вигляд, що спить. Дівчині нічого не залишилося, як вмоститися біля Ларса. Якийсь час вона лежала на спині і вдивлялася в нічне небо. Різні думки роїлися в її голові. Місяць ліниво котився між рваними хмарами, де-не-де виблискували скупі зорі. Поблизу ухала одинока сова, шаруділи в траві дрібні звірі. Рамія перевернулась на бік спиною до чоловіка і не помітила, як задрімала. Десь крізь сон їй здалося, що Ларс пригорнув її до себе за талію. Було тепло і затишно...
