Раді Вас бачити!

Локація: Сан-Франциско, Каліфорнія. Квартира Натаніеля.

Час: 04:02 ранку (безсоння).

POV: Натаніель

Безсоння — це професійна хвороба. А іпотека за квартиру з видом на туманний міст — це покарання за те, що я вижив там, де інші здохли.

Я лежав на дивані, підсвічуючи своє невиспане обличчя екраном смартфона. На столику стояла банка дешевого пива.

Я скролив ефіри у одній з популярних соцмереж. Це моє збочене задоволення — дивитися на деградацію людства, поки мої власні демони гризуть мене зсередини.

Свайп. Кіт, що блює на килим.

Свайп. Якась інста-діва вчить "дихати маткою" для залучення мільйонерів.

Я дивився на це і думав: якщо Земля — це живий організм, то ми — його діагноз. Некроз. Ми перестали виробляти сенси. Ми виробляємо тільки шум і сміття. Ми споживаємо ресурси планети, як вірус, і виділяємо токсини марнославства. Система не може терпіти це вічно. Імунна відповідь неминуча. Я просто ще не знав, що антитіла будуть виглядати як імітація людей в дорогих костюмах. Але дивлячись на цей парад ідіотизму, я розумів: Жнива — це не жорстокість, а робота антивірусу чи імунної системи. Це гігієна.

Свайп. Прямий ефір.

Я пригальмував.

Алгоритм, знаючи мою любов до трешу, підсунув трансляцію з хештегами: #TelAviv #RichDrama.

Картинка тремтіла — хтось знімав нишком, ховаючись за вішаками. Локація: бутик. Дорогий. Стерильний.

На екрані розгорталася драма. Жінка в червоній сукні — така, що за неї можна або вбити, або сісти довічно, — наїжджала на високого брюнета. У хлопця-азіата був такий прес, що об нього можна було точити ножі, і він стояв напівголий посеред магазину. Може, пранк з акторами?

Я хмикнув, відкриваючи пиво.

— Ну давай, — прокоментував я вголос. — Чергова багата стерва купила собі ідеальну іграшку і тепер біситься, що іграшка привертає забагато уваги. Класика.

Я глянув на чат трансляції, що біг збоку екрана швидше, ніж я встигав читати:

user98765:ОМГ, цей торс законний взагалі? ????????????

marry_me_jin85: Дівчата, подивіться на його руки. Він навіть не чинить опір. Це ідеальний чоловік чи що? ????

pixel_hunter96: Зробіть скрін на 03:45, там світло впало на спину... це просто мармур, а не шкіра. ✨

kitty_kat84:Вона скажена! Відійдіть, жінко, дайте подивитися!

slayer_99:Чувак терпила. Заради бабок терпить цю істеричку.

rich_88:Хочу його собі! За будь-які гроші!

real_lady_91: Червона сукня в бутику вранці? Дуже «стильно» (ні). Манери взагалі як на базарі. Бідний хлопець. ????

billionaire: Це найдорожча прелюдія, яку я бачив. Хтось знає бренд її сукні? Не для себе, для коханки питаю????

rich_hater89: Ще одна вискочка дресирує свого альфонса на публіці. Огидно дивитися. ????

На екрані жінка буквально тицьнула йому сорочку в груди. Грубо. Владно.

— О, пішов характер, — схвалив я. — Не любить, коли чіпають її річ.

Вона почала запихати його руки в рукави, смикала манжети. А потім вчепилася в лацкани й притягнула його до себе. Її обличчя було червоним від злості, але очі... Очі горіли.

— Жорстко, — оцінив я. — Ненавиджу слабаків. А ця жінка явно звикла командувати. З такою не забалуєш. 

Вона почала застібати йому ґудзики. Її пальці рухалися швидко, нервово, майже агресивно. Вона не одягала його — вона його запаковувала. Ховала від зайвих очей.

А потім хлопець щось сказав (звуку не було чутно через фоновий шум ТЦ) і простягнув їй ремінь.

Я аж присвиснув.

— Оу. Ставки зростають. Давай, альфонс, покажи, хто тут насправді альфа.

Жінка завмерла. Потім вихопила ремінь.

Вона підійшла впритул. Камера (оператор явно знав свою справу) наїхала ближче.

Щоб просунути ремінь, їй довелося обійняти його. Вона буквально притиснулася до нього, вовтузячись руками за його спиною, а потім біля ширінки.

Чат вибухнув:

bad_boy05:Заздрю чуваку. Я б дав їй свій ремінь... ????

princess_lea2003:Це виглядає як прелюдія…

fans_girl88: Боже, я хочу бачити, як він знімає ту сорочку, а не як вона його застібає! Вона псує нам увесь контент! ????????

troll_face101:Вона його зараз вдарить? А Ви на що ставите?

wait_for_it6: Ставлю 100 баксів, що через 5 хвилин приїде поліція або його колишня. ????

sexiledy053:Ставлю на те, що істеричка його покусає ????

urban_monk: Дивіться, як вона мітить територію. Типовий аб’юз, але оскільки вона красуня, то всім ок. ????

lawyer_cat: Ставлю на те, що після ефіру вона закриє його в підвалі. Подивіться на її погляд — вона його не віддасть. ⛓️

kolobok_system_error: Чому камера так тремтить? Оператор, у тебе що, теж прес звело від переляку? ????Руки на стіл????

troll_control:Дайте їй мотузки, думаю, вона знайде їм застосування ????????

diana24/7:Не можу на це дивитись ????, хочу його… пожмакати, дівчата, хто за — кидайте вогники????????????

no_logic_only_vibe: Чому я бачу тут контент 18+, хоча вони просто застібають ґудзики? Це законно взагалі так порушувати мою психіку? ????????

Fiona365: А я теж якимось дивом бачу тут контент 18+, хоча довести це неможливо. Як вони це роблять?! ????????

shrek94: Тут напруги більше, ніж у моєму шлюбі за останні 10 років. Вони зараз або вб’ють одне одного, або рознесуть цей бутик...або… ????

dunkan—mclaud:Ну, в принципі, я сам винен, що плачу за інтернет ????‍????

— Ви нічого не розумієте, діти, — пробурмотів я, роблячи ковток. — Вона не істеричка. Вона — власниця.

Вона була зла, як чорт. Вона ненавиділа те, що робить, але робила це.

І тут вона різко затягнула пряжку. Ривком. З усієї сили.

Хлопець навіть не здригнувся.

— Садистка, — з повагою констатував я, відчуваючи легкий укол інтересу. — Обожнюю таких. Вона не просить, вона карає. Затягни тугіше, люба. Нехай знає своє місце.

Вона схопила краватку. Накинула на шию. Затягнула вузол так, ніби це був зашморг. Вона щось випалила йому в обличчя з такою люттю, що я майже почув це через екран: "Ти мій, і ти будеш страждати".

— Я б з нею випив, — резюмував я. — Вона конкретно мій типаж: красива, зла і з проблемами з контролем агресії.

Хлопець, нарешті запакований у піджак, підійшов до дзеркала.

— Ну, красунчику, — звернувся я до екрана. — Ти виглядаєш на мільйон, але чи вартий ти його? Покажи, за що ця левиця тебе годує.

І тут він зробив це.

Короткий випад. Удар ліктем назад. Розворот. Блок.

Це тривало 0.4 секунди.

Я подавився пивом. Банка стукнула об стіл, розплескуючи піну.

— Стоп.

Я схопив телефон двома руками. Перемотав назад. І ще раз.

Посмішка сповзла з мого обличчя. Весь гумор зник.

— Це не модельна проходка, — прошепотів я, вдивляючись у розмиті пікселі.

Центр ваги не змістився ні на міліметр. Плечі розслаблені до моменту удару. Траєкторія ідеальна. Економія рухів — абсолютна. Піджак навіть не зім'явся.

Це не спортзал. Це м'язова пам'ять вбивці. Рибак рибака бачить здалеку.

— Хто ж ти такий, "альфонсе"? — пробурмотів я, відчуваючи професійний свербіж. — Фітнес-тренери так не б'ють. Так б'ють ті, хто ламає трахеї на сніданок.

Я знав цей стиль. Спецназ. Або експериментальні військові програми.

Цей хлопець — не іграшка. Він — заряджена зброя. А ця "садистка" в червоному... вона щойно власноруч зняла його із запобіжника, думаючи, що одягає повідець.

— Дівчинко, ти навіть не уявляєш, з чим граєшся, — тихо сказав я.

Відео закінчилося тим, що він заплатив та замовив щось на касі (доставку, лінивий виродок) і повів її під руку. Причому тримав її жорстко, фіксуючи корпус. Як VIP-персону в зоні ризику. Або як заручницю, яка ще про це не знає.

Екран погас.

Я сидів у темряві, слухаючи гул міста.

— Весело в них там, — хмикнув я, але вже без веселощів. — Красуня-домінантка і її ручний монстр. Це вже не мелодрама. Це соціальний трилер. Хоча за кількістю переглядів скоро обжене будь-який хайповий пранк.

У цей момент зверху екрана виплило сіре, сухе повідомлення.

[НОВІ ЗАВДАННЯ: СПИСОК ПРІОРИТЕТІВ]

[ВІД: МАРК ЛЮТИЙ]

Я закотив очі.

— Марку, 4 ранку. Май совість. Або хоча б надішли грошей на закриття іпотеки, жмот.

Я відкрив список, просто за інерцією.

• Гонконг... (Нудно)
• Нюрнберг... (Холодно)
• Єрусалим, Ізраїль. (Рівень загрози: ЧЕРВОНИЙ. Прототип поза контролем. Необхідна ліквідація… а це вже цікаво).

Я подивився на третій пункт. Відкрив дані, подивився фото прототипу 734 і у голові склався пазл. "Альфонс" з ударом спецназівця виявився наступною жертвою корпорації.

— Бінго, — видихнув я. — Так ось ти який, "збій системи".

Я подивився на напівпорожню банку пива. На свій зручний диван.

Марк чекає, що я зараз підірвуся, як вірний пес, і побіжу рятувати репутацію компанії та збирати «залізних покемонів» для нього.

— Пішов ти, Марку, — сказав я екрану. — У мене законна відпустка. Нехай весь світ зачекає.

Я свайпнув повідомлення вліво. "Ігнорувати".

— Нехай ця парочка поки розважається. Вони варті одне одного. Садистка і Термінатор.

Я відкинув телефон і закрив очі.

Але перед внутрішнім зором все ще стояла та жінка в червоному, яка з такою пристрастю затягувала петлю на шиї смерті.

— Сподіваюся, ти виживеш, крихітко, — пробурмотів я, засинаючи. — Я хочу побачити тебе наживо. Може, сходимо на побачення. Треба приготувати мій найкращий костюм.