Раді Вас бачити!

 14 років тому

Минув цілий рік, як я активно вливалась в Дубайське життя. Ввечері я танцювала в клубі і продавала випивку товстосумам, отримуючи за це відсоток. А вдень я могла займатися тим, чим хочу. Катя активно шукала мені клієнтів із іноземців, що приїхали в відпустку і дурила їх на те, що я нібито продаю їм свою квіточку. Дай бог здоровʼя тим людям, що придумав капсули для підробки цноти, а ще моїй фізіології, що створювала для чоловіків віру в те, що вони в мене перші. Я не пишалась цим, але і не вірила в те, що комусь дійсно є до того справа. Вважаючи, що нікому не було діла, що 19-річна дівчина заробляє таким шляхом. Тебе всі в житті хочуть просто трахнути. Так чи інакше. Фізично чи метафорично – не важливо, і чим швидше це усвідомлюєш, тим легше стає жити. 

В вільні хвилини я займалась спортом і вправами, які допомагали зробити мої мʼязи більш пружними “там”, бо відчувати, як чоловіки муркочуть і стогнуть, мене збуджувало. 

Катя була права, з часом, я почала насолоджуватись сексом, особливо, якщо з клієнтів траплялись дійсно вправні керувати власним агрегатор чоловіки. Часом, мені доводилось кусати губи до крові, уявляти смерть матері чи непомітно щипати себе аби зображувати біль чи розчарування замість насолоди. Особливо, коли хотілося стогнати від того, як чоловіки старались для мене. Не можу сказати, що я набралась досвіду, але в якийсь момент, я вирішила, що більше не хочу обманювати. Тим паче, був ризик двічі натрапити на того ж самого любителя “цнотливих”. За кілька місяців таких ігор, я сказала Каті, що планую таки перейти в лігу звичайних ескортниць та й по всьому. Відвідувати цікаві заходи, пити дороге шампанське (половину якого я виливала в ставчики з квітами чи деревами, аби надто багато не напиватись), а потім за додаткову плату, якщо мені сподобався чоловік, іти з ним в номер. 

– Слухай, з твоїм бейбі фейсом можна ще трошки і подурити тих німців. Чому ти відмовляєшся? 

– А ти чула історію Іри? Яка таким чином надурила одного з клієнтів і ледь лишилась жива? – застережливо спитала я подругу. – Знаходитись самотньою газеллю в савані серед великої кількості левів – це самогубство. І ти чудово розумієш, які бувають наслідки, якщо переоцінити власні сили, знаходячись в місці, де твоє життя не важить і грама. – Я склала на грудях руки і спопеляла Катю поглядом, допоки вона не здалась. 

– Ну, не знаю. Гроші були чудові. 

Я розуміла її мотивацію, але чомусь в мене завжди був стоп кран. Деякі речі не коштували тих проблем, які тягнуться за ними слідом, якщо вчасно не припнути язика чи не покинути справу. Я була юна молода дівчина, можливо, занадто добра і часом наївна, але я точно не була дурна. Моє бажання вилізти з цієї системи було однозначно сильним. Але тут уже питання зовсім в іншому: як вийти з цього з мінімальними втратами і максимальними прибутками? Для таких махінацій треба було думати головою. Дякувати Богу, я її мала. 

– До певного часу все добре, але не мені тобі розповідати, що часто такі історії закінчуються погано. Тим паче, цікаво, чому ти не займаєшся проституцією, а просто береш частину моїх грошей, м? – спитала я Катю, яка вже занадто знахабніла.

– Ну, ти подивись на себе і на мене. Я вже не така “свіженька” і гарненька, як ти. 

– Тобі двадцять два. Не така стара, як давняшня. – Я хмикнула собі під носа. – Не памʼятаю, щоб ти колись взагалі була в чиємусь ліжку, окрім того, де хочеш опинитись сама, – все одно я стояла і різала її очима, очікуючи на відповідь. 

– Я б сказала, що в мене значно краще виходить займатися адміністративною роботою і логістикою, ніж тим, чим займаєшся там ти. – завуальвано відгризалась від моїх нападок Катя. – Чого ти взагалі не задоволена? Я знаходжу для тебе ідіотів, які вірять, що вони в тебе перші, ти косиш солідні гроші, я забираю собі частину за проведену роботу. 

– Так, трахатись з мужиками і натиснути кілька кнопок в телефоні – це рівноцінно пророблена робота, Кать.

– О, наша принцеса вділа собі корону на голову? Аби не я, ти б не продала свою цноту за двадцять штук! – зірвалося з рота в Каті.

– В сенсі двадцять? Я продала її за десять! Чи я чогось не знаю? 

– Так, точно. То я щось плутаю, – відповіла Катя і почала ховати руки за спину в кишені і опускати очі додолу. Ще з дитинства вона так себе поводила, коли брехала своїй матері. 

– Почекай но. Ти реально забрала половину? Половину? І в наступні дні теж? Я чогось гадала, що нахабніти ти почала тоді, коли я знала реальні розценки, а виходить, що ти весь час заробляла на мені стільки ж, скільки і я? То он звідки всі ті брендові шмотки, телефони, прикраси. Ти просто використала мене! 

– Ти сама цього хотіла, памʼятаєш? Ти просила про це! Плюс, я ж тоді з тобою домовилась, чувак плате вісім штук, ти отримуєш половину. Для не дурної дівки, що вивчила англійську до розмовної за рік, ти надто херово умієш рахувати власні гроші, Віка. 

– А ти змушувала мене трахатись з чоловіками тричі за перші дні після втрати цноти, поки в мене все там вогнем пекло і підкладала мене чоловікам, бо гребла з мене бабки. – Я була злюща, але розуміла, що ця розмова так і лишиться розмовою. Ми хіба шо випустимо одна на одну пару, виливши місяці втоми у власні слова. 

– Ти хотіла заробити грошей, я тобі допомогла. Які тепер ти маєш претензії? Ти знаєш, що більшість дівчат отримують і того менший відсоток від своїх сутенерів!

– То ти моя “мамка”? “Сутенерша”? Клас! Просто чудово.

– Віка, спустись з небес на землю. От правда. Краще це буду я, ніж якийсь мужик, що поставить тебе на конвеєр, змусивши трахатись 24 на 7, з якимись потними арабами, не встигаючи витерти з губ сперму, між клієнтами. То б ти заспівала! 

– Вау! Ніби ті араби, з якими я трахалась не були потними і не ляпали мені на обличчя своїм жиром? Я не можу в це повірити. То ти хочеш викрутитись з цієї ситуації лише вказавши мені на дві крайнощі. А я маю обрати що гірше?

– Слухай, я розумію, що це не приємно чути, але правда така, як вона є. Ми не вдома. Ми тут взагалі ніхто і тобі дуже пощастило, що ти маєш мене поруч, бо інакше ти б давним давно тут загинула, або тебе викрали. Ти ж не знаєш, що частину грошей я плачу за охорону, яка стоїть під дверима, поки ти там розважаєшся на дорогих простирадлах. 

Я сіла і обхопила голову руками. Так. Всі хочуть тебе трахнути. Навіть подруги, які заробляють гарну суму з твоїх власних страждань. Не лишилося більше людей, яким би я могла довіряти. Тільки взаємовигідно співіснувати. 

– За цей рік ти дофіга грошей відправила матері. Вона зможе забезпечити малому життя, про яке він мріє. – знову почала співати свої пісні Катя.

– Не вплітай сюди мою родину. Ти чхати на це хотіла. Правда ж? 

– Насправді, так, – промовила Катя, роздивляючись свій свіжий манікюр. 

– Дякую за щирість, – процідила крізь зуби не маючи бажання більше бачити її обличчя.

– Слухай, памʼятаєш, як ми були в селі з тобою останній раз? Ти пречудово знаєш, що там робилося і робиться. Ти завжди можеш повернутися туди і жити там з коровʼячими кізяками і свинями. То точно буде життя твоєї мрії.

– Та звідки тобі знати, про що я мрію. – огризалась я. – Ти взагалі щось чула про людяність, співчуття, совість, дружбу врешті решт? 

– Не сміши мене, Віка! – обізвалась Катя і сіла навпроти мене. – Ти не в тому місці, де треба думати про такі речі і де це працює. Цей світ жорстокий, складний і дуже непередбачуваний. Нам тут треба виживати. Виживати, Віка. А без зубів і кігтів ти, – вона обвела мене поглядом з ніг до голови. – Ти і твоє миле личко – не справляться з задачею. Правда. Тож на твоєму місці, я не було б такою сердитою і трималась би разом із своїми. Окей? 

Не знаю, що я відчувала зараз… Наче по мені пройшлися катком з принижень, а в той же час і лагідно погладити по голові. Такий собі кисло-солодкий соус від якого наче і солодко, але пече горло. Та Катя так чи інакше, мала рацію і мені треба було визнати, що сама я тут ніяк не виживу, бо якщо тут свої кидають своїх, що з тобою зроблять незнайомці. 

– Добре, а що ти скажеш з приводу того, що дівчат викрадають? 

– Я думаю, що треба для цього прийняти міри. Ти молода, красива, і чиста. Час тебе трошки зіпсувати, як товар. Говорять, що це рятує багатьом дівчатам життя…

Здається, знак питання на моєму обличчі заміняв всі слова, та все ж я спитала: 

– Що?

– Вдягайся, ходімо. Все зрозумієш сама.

Я прискіпливо подивилась на Катю, але знову послухалась. Вона була острівком безпеки в цьому великому і чужому місті. А я й справді, не мала більше вибору. Хоч вона і збрехала про гроші, та Катя єдина, хто робив все, щоб мене захистити…