Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.
Всі сповіщення

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

imageВіталій Соул
avatar
Відстежує - 15

Віталій Соул

avatar

18 липня, 2026

Аферисти чи ні

#історія_злати_котаро
Новий дім зустрів їх несподіваною гостинністю. Двоповерхова будівля з міцним дахом і чистими вікнами виглядала куди краще, ніж вони собі уявляли. Коли Інарі провела пальцем по відполірованому столу, вона не знайшла й порошинки.— Нічого не розумію. Ми точно будинки не переплутали? — здивовано промовила Злата, розглядаючи затишну вітальню. — Котаро, дай мені мою сумку.Хлопець, чия увага була прикута до витонченого різьблення на стінах, не дивлячись, простягнув руку з багажем. Він чітко відчув, як лямки ковзнули з його пальців, ніби хтось їх підхопив.— Ну, значить, нам менше роботи, — радісно вигукнув Оні, вже передчуваючи солодке безгіддя. — Можна нарешті пообідати та завалитися відпочивати!— Котаро, дай мою сумку, — терпляче повторила Злата, стоячи з порожніми руками.— Та я ж щойно її віддав! — Котаро різко розвернувся і нахмурився. Сумки біля дівчини не було. — Я... я готовий закластися, що ти її забрала.— Ти мені нічого не давав, — заперечила вона, починаючи нервово озиратися.— Прокляття, — вимовив Сузако, і в його голосі прозвучало не роздратування, а скоріше втомлене впізнання. — Знову він.— Хто «він»? — Інарі миттю напружилася, її ніздрі затріпотіли, вловлюючи ледь помітний, чужий запах.Екзорцист мовчки вказав рукою вгору, на темні балки стелі.— Той Ногіцуне тут. Він вважає цей дім своїм.Над їхніми головами прокотився знайомий зухвалий смішок. У тіні між балками майнув пухнастий пісочний хвіст, а потім з’явилося й усміхнене обличчя світловолосого пройдисвіта. Він зручно вмостився на висоті, дивлячись на них.— Ой, які люди! — промурчав Владічок,— А я дивлюсь, якісь обличчя знайомі.— Ану спускайся сюди, білява шельмо! — проричав Котаро, чиї кулаки миттю стислися. — Я тобі зараз вуха так накручу, що станеш схожим на зайця!— Ой-ой, як грубо, — Владічок театрально зітхнув, розглядаючи свої нігті. — Я тут, можна сказати, затишок створював. Пил витирав, павуків ганяв... Кетічка каже, що за такий сервіс треба платити. - Платити?!- Злата відчула, як її щоки починають палахкотіти від люті. — Владічок, віддай сумку по-хорошому, — спокійно, але загрозливо промовила вона, і під її ногами почав розповзатися тонкий шар інею. — Бо цього разу поруч немає охоронців, яким ти зможеш поскаржитися на «жорстоких крадіїв». — Ой, та годі вам. Ви справді готові влаштувати тут погром, намагаючись мене впіймати? — Владічок ліниво позіхнув, балансуючи на балці під стелею. — А хто потім буде все це прибирати? Краще просто оплатіть послуги готелю.— Який ще готель?! — Злата відчула, як її праве око почало ледь помітно сіпатися. — Тут ніколи не було ніякого готелю!— Ми щойно відкрилися! — з сусідньої кімнати діловито вийшла Кетічка. Вона поправила свою хакаму і глянула на гостей з виглядом досвідченого адміністратора. — Першим клієнтам — знижка.Котаро, якому перспектива махати ганчіркою подобалася ще менше, ніж перспектива платити, повільно опустив кулаки. Лінь перемогла бойовий дух.— Поверни сумку! — грізно наказала Злата.Владічок одним легким рухом скинув сумку вниз. Дівчина миттю зазирнула всередину, перевірила речі, банку з павучихою, а потім знову звела сердитий погляд на Ногіцуне. Той, зітхнувши, дістав із рукава її гаманець і теж кинув його власниці.— І скільки коштує... сервіс? — запитала Інарі, ледь стримуючи сміх від цієї сюрреалістичної картини.— П’ять золотих на місяць з людини. З Оні три золотих, — так само серйозно відчеканила Кетічка.— А чому з Котаро менше? — здивувався Сузако.— Він мені подобається. Такий атлетичний блондинчик, — мала кілька разів швидко заблимала очима, дивлячись на розгубленого Котаро.Сузако, не вагаючись, дістав із гаманця десять золотих і простягнув дівчинці.— Сподіваюсь, сервіс буде на висоті.— Серйозно? Ти справді будеш їм платити? — Злата від подиву ледь не випустила гаманець.— Це цілком людські ціни, — Сузако знизав плечима, наче мова йшла про купівлю хліба. — У готелях дорожче. Якщо вони стежитимуть за порядком та чистотою, то чому б і ні? Я втомився після битви з Дайтенгу. Якщо ви хочете ганятися за Ногіцуне, трощити меблі й потім самі все лагодити, то вперед. Але без нас.— Вибач, подруго, але у фінансових питаннях у нас головний Сузако, — Інарі підморгнула Златі й схопила екзорциста за руку. — Пішли обирати кімнату, поки атлетичні блондинчики рахують монети.Злата глянула на Котаро. Оні вже стояв спиною до Владічка, приречено відраховуючи три золотих.— Аферисти! — пробубніла Злата, віддаючи свої п'ять монет.— З повагою до персоналу, будь ласка! У нас тут система штрафів за грубість, — попередила Кетічка, згрібаючи гроші в маленьку торбинку.Котаро передав малій золоті.— Тримай... бізнес-леді.— Дякую, красунчик! — Кетічка знову заблимала очима, викликавши у Котаро нервовий кашель.
Читати блог
avatar

13 липня, 2026

Майстер Шінкей, ще є порох)

#історія_злати_котаро
Вона влетіла до кабінету прикликання, який знову зустрів її порожнечею, і взялася до справ. Схопивши стілець вчителя, вона відставила його в дальній кут, а свій учнівський стіл присунула впритул до масивного столу майстра.«Тепер він точно мене не проігнорує!» — думала вона, вмощуючись на передовій.Майстер Шінкей з’явився на порозі повільно, тримаючи в руках горнятко з трав’яним чаєм. Пряний, заспокійливий аромат миттєво заповнив кабінет.— Доброго дня, майстре Шінкей! — випалила Злата так гучно, що в тиші класу власний голос здався їй криком.— Не кричи, наче торгашка на ринку, — втомлено прохрипів старий. Він поставив чай на стіл і відчинив вікно, впускаючи прохолодне весняне повітря.— Вибачте... — вже тихіше додала дівчина.Шінкей зробив повільний ковток, дивлячись на обрій.— Впертості тобі не позичати. Визнаю. Але чому ти вирішила, Злато, що прикликання — це твоє?— Мені це цікаво... — вже менш впевнено відповіла вона.— «Цікаво»?! Хм... Мені от цікаво читати еротичні романи, але це не означає, що я у свої дев'яносто три роки побіжу залицятися до дівчат чи хлопців, — хмикнув Шінкей
Читати блог
avatar

27 травня, 2026

Візуал до книги «Спадок Темного Лісу

#фентезі
— Жреці храму богині сонця Айни вважають, що перші звіролюди з'явилися внаслідок війни з ельфами. Зазнавши у війні поразки та опинившись на межі зникнення, ельфи прокляли людей. І ті, хто не вклонявся богині Айні й не був під її захистом, у кого була жорстока, як у звіра, сутність, — ті й перетворювалися на звіролюдів. Звіролюди нищили цілі поселення, викрадали дітей та перетворювали їх на подібних до себе. Тоді, двісті років тому, лорд Грегор зібрав могутнє військо і винищив майже всіх потвор. І народ Крайна був... — Повна, цілковита маячня, — Морган тяжко зітхнув. — Перепрошую, що саме «маячня»? — старий сивий Крон похмуро глянув на сімнадцятирічного хлопця своїм єдиним оком, яке ще бачило. Гарне з аристократичними рисами обличчя юнака було блідим, як у людини, яка мало спить і забагато думає. Його волосся — густе, вугільно-чорне — лише підкреслювало цю блідість. Але найбільше в ньому притягувала увагу та крихка, нерозкрита сила, що ховалася у погляді. Очі були темними, сфокусованими, і в них відчувалася гаряча суміш: нетерпіння молодості й глибока обережність, яку йому прищепило оточення. Він не був злим чи жорстоким, але його холодний погляд міг легко ввести в оману. Здавалося, він постійно прораховує кроки, яких дорослі чекають від нього, водночас мріючи про власні. — Вся ця... історія. У світі повно жорстоких злочинців, які точно не вклоняються богам. Але вони не перетворюються на звіролюдів. Вважаю, що всю цю легенду вигадали жреці, щоб мати більше впливу, влади... і, звісно, грошей, — відповів хлопець. — А насправді ніхто й уявлення не має, звідки вони з'явилися.
Читати блог
Головна Знижки Бонус Історія
18+ Увага! Сайт може містити публікації, не призначені для перегляду особами, молодше 18 років!
© 2025 – 2026 BookTons / Всі права захищені.