Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги

Глава 10. Кохання попри кордони

Дніпро, Україна

Вечір наближався, коли в двері квартири Лідії постукали. Вона не очікувала гостей, але постукування було настільки наполегливим, що врешті-решт відкрила. На порозі стояла її кума, хрещена Світлани.

— Ти до мене? — недовірливо запитала Лідія, злегка нахмуривши брови.

— До тебе, до тебе, Лідіє, — серйозно відповіла хрещена, злегка зітхаючи.

Лідія схрестила руки на грудях, розуміючи, що розмова буде не з легких.

— А що ти хотіла, кума? Не знаєш, де Світлана?

— Вона гуляє, я бачила її сьогодні, — спокійно сказала жінка.

Лідія різко зреагувала, її голос став гостріше:

— Ах, ось як… Замість того, щоб працювати!

Хрещена склала руки перед собою, її погляд став серйозним.

— Я прийшла поговорити з тобою, Лідіє. Це серйозно.

Лідія зітхнула, вже здогадуючись, про що піде мова.

— Я знаю, про що ти хочеш поговорити. Я знаю все.

Хрещена не відступала:

— Тому я і прийшла. Лідіє, я до тебе з добром. Я хрестила твою Світлану, я її друга мати за вірою. Ми з тобою не чужі.

Лідія гірко усміхнулася.

— Ага, та, що толком не давала мудрі поради хрещениці. Така добренька! А я? Я її виростила, я її годувала. І що вона мені за це дала?..

Хрещена підняла брову, трохи похитала головою.

— Світлана й так працювала. Ти змушувала її, вона старалася… Але тебе не влаштовувало жодне її зусилля. Годувала, поїла… А я знаю, що вона їсть на обід. Чудова, мабуть, кормежка, раз вона так легко вирішила втекти в Туреччину.

Лідія обурено повернулася до куми, її голос наповнився роздратуванням.

— Я її не просила їхати туди! Вона сама лізла, куди не треба! Якийсь турок… ще й дитину вона народить! І хто її годуватиме, а? Мені й так двоє дочок проблеми зробили – з якимись принцами зв’язалися. Настю я мусила відпустити, нехай влаштовує своє життя, я їй не указ.

Вона зробила паузу, а потім голосно видихнула:

— А ось Світлану… Так, я вижену її. Вона і так сидить на моїй шиї!

Хрещена мовчки слухала. Вона знала, що Лідія говорить з болю, з втоми, але її слова все одно різали гостро, як лезо.

Хрещена, скрестивши руки на грудях, не відступала. Її погляд був гострим, а голос твердим:

— Не чіпай Світку, Лідіє. Вона і так страждає від долі! Куди ти її виженеш? Безсовісна! Забула, що вона вагітна? Це буде на твоїй совісті!

Лідія спалахнула від злості, її очі блиснули:

— Не тобі мною керувати! Краще за своїм чоловіком прослідкуй! Він бабник, він жодної жінки не пропустить без уваги!

Хрещена лише похитала головою, її голос став холодним:

— Я все сказала, Лідіє.

Лідія зірвалася, махнувши рукою:

— А я на це тьфу плювала! Іди звідси!

Вона різко зачинила двері перед хрещеною, та лише ухмильнулася, дивлячись на зачинену дерев’яну поверхню.

— Ну що ж, Лідіє, це буде на твоїй совісті, якщо ти образиш Світку. Готуйся, приймай відповідальність. Я тебе попередила.

Вона розвернулася і пішла геть, її обличчя залишалося напруженим.

А Лідія, побачивши, що кума пішла, знову різко відчинила двері, вигукнувши:

— Ось іди, захисниця кума! Ми самі без тебе розберемося!

Вона грюкнула дверима, залишивши після себе важку тишу, що зависла у квартирі.

 

Катар, Доха

Кемаль стояв перед Наре, його погляд був напруженим, але рішучим. Він намагався підібрати слова, щоб пом’якшити удар, але розумів, що в будь-якому випадку завдасть їй болю.

— Наре, я повинен сказати тобі правду… Я не можу продовжувати ці заручини. Це неправильне рішення для нас обох, — промовив він, стискаючи руки в кулаки.

У кімнаті настала гнітюча тиша. Наре дивилася на нього, ніби не розуміючи сенсу сказаного. Її серце завмерло на мить, а потім розбилося на сотні осколків.

— Що ти сказав?.. — її голос затремтів, і раптом у ньому з’явилася гострота.

Кемаль спробував наблизитися до неї, але вона відступила. Її обличчя почервоніло, а руки дрібно тремтіли від люті та розчарування.

— Ти хочеш сказати, що просто знищуєш усе? Всі наші плани? Всі обіцянки?!

Відчуваючи, як її світ руйнується, Наре різко повернулася і вдарила рукою по скляній вітрині свого магазину. Дзвінкий звук розбитого скла прорізав простір, а її відчай застиг у повітрі.

Сигналізація завила на всю вулицю. Кемаль застиг, а потім кинувся до Наре, але вона відштовхнула його, її очі блищали від сліз і гніву.

— Йди геть, Кемале! — закричала вона, відчуваючи, як у грудях розпирає незрозумілу пустоту.

Прямо перед магазином зупинилася чорна машина. Картал, який вже чув про сварку, вийшов з авто, його погляд ковзнув по розбитому склу, по зламаній дівчині.

Не чекаючи, поки прибуде поліція, він швидко підійшов до Наре, заговорив неголосно, але владно:

— Ти маєш зупинитися, Наре. Я владнаю це питання.

Вона важко дихала, але голос Картала, його впевненість, трохи повернули її до реальності.

Поліцейські під’їхали до магазину, але Картал вже встиг поговорити з ними. Він знав, як залагодити ситуацію, перш ніж все вийде з-під контролю.

Кемаль ще стояв неподалік, дивлячись на дівчину, яку не кохав, але якій завдав болю. А Наре більше не дивилася на нього — її світ змінився назавжди.

Принц Кемаль сидів на краю ліжка у своїх просторих апартаментах у палаці, задумливо потираючи пальцями скроні. Йому належало серйозно поговорити з батьками, і він більше не міг відкладати цю розмову.

Коли він увійшов до головної зали, емір Ібрагім уже чекав на нього з холодним виразом обличчя, а королева Кесем, хоча й намагалася зберегти нейтральність, не приховувала тривоги у своїх очах.

— Мені потрібно сказати вам дещо, — почав Кемаль, дивлячись прямо на батька. — Я їду до України. До Світлани.

Королева Кесем зітхнула, її руки нервово стиснулися на підлокітниках трону.

— Кемале, ти маєш розуміти, що цей вибір тобі не підходить, — сказала вона обережно.

Емір Ібрагім був не таким дипломатичним.

— Ти принц, Кемале. Ти не можеш приймати такі рішення імпульсивно. Ця дівчина не з нашого світу, і вона ніколи не стане його частиною.

Кемаль стиснув кулаки.

— Світлана — мій вибір. Я знаю, чого хочу, і не дозволю нікому вирішувати за мене.

Кесем подивилася на сина м’якше, намагаючись достукатися до його розуму.

— Але подумай про наслідки. Ти готовий відмовитися від свого життя тут? Від усього, що маєш?

Кемаль підняв голову.

— Якщо буде потрібно — так.

Емір встав, його погляд став жорсткішим.

— Якщо ти підеш, дороги назад уже не буде.

Кемаль лише кивнув, розвертаючись на підборах та залишаючи залу. Він уже зробив свій вибір. І назад шляху справді не було.

У просторому кабінеті посла Туреччини панувала важка атмосфера. Наре сиділа перед батьком, її руки нервово стискали краєчок сукні. Вона знала, що його гнів буде некерованим, але брехня була її єдиним захистом.

— Він змусив мене, батьку… Я не хотіла… Кемаль схилив мене до цього, — її голос зламався, а очі блищали від напруження.

Посол Ібрагім, її батько, застиг на місці. Він різко підвівся з крісла, його погляд наповнився холодною рішучістю.

— Що ти сказала?..

Його голос був тихим, але в ньому звучала загроза.

Наре схлипнула, відвівши погляд.

— Я не хотіла цього, але він… він не залишив мені вибору, — її слова вдаряли в самісіньке серце батька, розпалюючи неконтрольовану лють.

Посол пройшовся кімнатою, зупинившись біля широкого вікна. Його дихання стало глибшим, його кулаки стиснулися.

— Кемаль заплатить за це. Я не дозволю, щоб він залишився безкарним!

Він різко розвернувся, його очі палали ненавистю.

— Я поклявся захищати свою сім’ю, і якщо він завдав тобі болю… я покінчу з ним!

Наре опустила голову, її серце гупало у грудях. Вона знала, що запустила механізм, який вже не можна було зупинити.

Світлана зайшла в дім, відчуваючи, що щось не так. Лідія стояла біля дверей, а поруч лежала сумка з акуратно складеними речами.

— Що це, мамо? — спитала вона, вже передчуваючи відповідь.

Лідія глянула на доньку з холодною суворістю.

— Ти їдеш, Світлано. Тут тобі більше немає місця.

Дівчина застигла. Її руки затремтіли.

— Але я не хочу йти…

— Ти посміла залетіти від турка, без обручки? — голос матері різко лунав у порожньому коридорі. — Не з'являйся тут без кільця! Мені соромно за тебе!

Світлана відчула, як земля йде з-під ніг. Вона впала на коліна перед матір’ю, її сльози текли неконтрольовано.

— Мамо, я благаю тебе… Не виганяй мене!

Але Лідія вже прийняла своє рішення. Вона різко відштовхнула доньку, і та схопилася за дверний поріг, щоб не впасти.

— Іди геть! — крикнула вона. — Не повертайся без обручки!

Лідія викинула її речі за двері, а потім голосно її зачинила.

Світлана залишилася сидіти на порозі, її плечі здригалися від плачу. Вона була одна. Її сестри займалися своїм життям—Настя поїхала в Катар, щоб стати дружиною принца Аміра, Віра зустрічалася з принцем Вахітом. А Світлана...

Вагітна. Самотня. Відкинула Кемаля, якого любила все життя.

Але якщо мати не хоче бачити її без кільця—Світлана вирішила виправити все.

Вона піднялася, витираючи сльози. Взяла сумку з речами.

Вона знайде Кемаля.

Вона боротиметься за своє щастя.

І навіть якщо мати заборонила їй бачитися з турком—Світлана купить квиток до Катару.

Кемаль сидів в аеропорту Катару, поглядаючи на табло з рейсами. Його пальці нервово ковзали по телефону, але він знав, що потрібно просто чекати.

І тоді він побачив її.

Светлана ступила у зал прильотів, тримаючи валізу, її очі бігали по натовпу, шукаючи лише одне обличчя.

Кемаль підвівся, його серце калатало.

— Світлано!

Дівчина завмерла, а потім, побачивши його, розгублено видихнула.

— Кемале…

Він швидко підійшов до неї, дивлячись прямо у її очі.

— Я відмовився від помолвки. Батьки з часом приймуть тебе, я впевнений. Але зараз я готовий залишитися тут, у Катарі, боротися за тебе.

Светлана відчула хвилю емоцій.

— Ти правда це зробиш?

Кемаль усміхнувся, легенько торкнувшись її руки.

— Заради тебе — так.

І цього разу вони були разом. Без страху, без сумнівів.

Літак плавно приземлився в київському аеропорту, і Світлана з принцом Кемалем вийшли в зону паспортного контролю. Дівчина була у передчутті нового етапу життя, а Кемаль — впевнений, що нарешті привіз кохану до її батьківщини.

Проте вже за кілька хвилин усе змінилося. Співробітник прикордонної служби суворо поглянув на Кемаля і, перевіривши його документи, похитав головою.

— Вибачте, але в’їзд в Україну вам заборонений.

Светлана застигла, її серце закалатало.

— Що?! Але чому?

Офіцер спокійно пояснив:

— Через давній інцидент із громадянином України Ігорем ваш супутник перебуває в чорному списку. Йому не дозволено в’їзд до країни.

Кемаль напружився, його обличчя потемніло.

— Це було давно. Я більше не маю нічого спільного з тим конфліктом!

— Вибачте, але це рішення не підлягає перегляду, — офіцер залишався непохитним.

Світлана розгублено подивилася на Кемаля.

— Що нам тепер робити?

Принц узяв її руки у свої.

— Світлано, якщо я не можу бути з тобою в Україні, тоді ти поїдеш зі мною в Катар.

Дівчина вагалася. Вона хотіла повернутися додому, до своєї сім’ї, але перед нею стояв чоловік, якого вона кохала, який готовий боротися за неї.

Кемаль продовжив, його голос був м’яким, але впевненим:

— Я не покину тебе. Ми знайдемо вихід. Просто довірся мені.

Відчуваючи його тепло і рішучість, Светлана зробила глибокий вдих.

— Добре. Я поїду з тобою.

І з цими словами вони вирушили в нову подорож, яка назавжди змінить їхню долю.

 

Дніпро, Україна

Лідія стояла біля дверей аптеки, задумливо дивлячись на перехожих. Вперше за довгий час вона відчувала себе по-справжньому самотньою. Її доньки пішли своїм шляхом, а вдома панувала порожнеча.

Раптом до неї підійшла хрещена Світлани. Вона одразу помітила пригнічений стан Лідії.

— Що з тобою, Лідіє? — запитала вона, уважно вдивляючись у її обличчя.

Лідія відвела погляд, але хрещена вже все розуміла.

— Ти вигнала Світлану, чи не так?

Лідія мовчала, а хрещена раптом вибухнула емоціями.

— Ось дрянь! Як можна виганяти вагітну? Тобі не соромно?!

Її голос лунав суворо, без жодного жалю.

— Я тебе ненавиджу, Лідіє. Просто ненавиджу!

Вона презирливо плюнула в бік Лідії і, розвернувшись, пішла геть.

Лідія лишилася стояти на місці. Їй було соромно. Їй справді було соромно.

Що вона скаже Вірі? Що пояснить Насті, коли вони приїдуть у гості і запитають, де Світлана?

Віккі Грант
Східна троянда. Вогонь і пісок

Зміст книги: 40 розділів

Спочатку:
Пролог
1778224680
72 дн. тому
Глава 1. Палаюче пробудження
1778224703
72 дн. тому
Глава 2. В очікуванні Дем’яна та його принцеси Вікторії
1778224725
72 дн. тому
Глава 3. Грецька весілля та заручення Вікторії
1778249800
72 дн. тому
Глава 4. Знахідка в пустелі: Принц Руслан у Мустанзі
1778249833
72 дн. тому
Глава 5. Тривога в Катарі: Бунт проти рабства
1778249899
72 дн. тому
Глава 6. Таємний шлюб Жасмін та Орхана
1778249922
72 дн. тому
Глава 7. Тіні минулого Янніса та Нью-Йоркська місія
1778249983
72 дн. тому
Глава 8. Східна казка з гірким присмаком
1778250086
72 дн. тому
Глава 9. Спокуса та обурення у Дніпрі
1778250538
72 дн. тому
Глава 10. Кохання попри кордони
1778250563
72 дн. тому
Глава 11. Тінь над троном
1778250687
72 дн. тому
Глава 12. Слово матері
1778250963
72 дн. тому
Глава 13. Серце імперії
1778251558
72 дн. тому
Глава 14. Коли серце не мовчить
1778251588
72 дн. тому
Глава 15. Сватання у кримських татар
1778251619
72 дн. тому
Глава 16. Право на другий шанс
1778403595
70 дн. тому
Глава 17. Тінь зниклого принца
1778403633
70 дн. тому
Глава 18. Трон і тіні обману
1778403665
70 дн. тому
Глава 19. Пиріг, що печеться з серця
1778403703
70 дн. тому
Глава 20. Честь і зрада
1778403762
70 дн. тому
Глава 21. Сімейні драми
1778403809
70 дн. тому
Глава 22. Піски долі та ім’я забуття
1778403850
70 дн. тому
Глава 23. Заложниця корони
1778403891
70 дн. тому
Глава 24. Мій білий тигр
1778403933
70 дн. тому
Глава 25. Тіні за вітриною
1778403972
70 дн. тому
Глава 26. Велич і ревнощі
1778404005
70 дн. тому
Глава 27. Три весілля — три долі
1778404058
70 дн. тому
Глава 28. Золота чаша і камінь Егейського моря
1778404100
70 дн. тому
Глава 29. Коли мовчання стає голосом
1778404139
70 дн. тому
Глава 30. Сад, де проростає надія
1778404189
70 дн. тому
Глава 31. Внутрішня боротьба і втрата віри
1778404247
70 дн. тому
Глава 32. Велике кохання між Кейлі та Омаром
1778404283
70 дн. тому
Глава 33. Сімейний суд
1778404334
70 дн. тому
Глава 34. Викрадення Омара
1778404379
70 дн. тому
Глава 35. Приємні новини
1778404426
70 дн. тому
Глава 36. Важливі події
1778404460
70 дн. тому
Глава 37. Вихід із кризи
1778404528
70 дн. тому
Глава 38. Настали погані події...
1778404683
70 дн. тому
Епілог
1778404765
70 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!