Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Вона цього так давно чекала! Сіара стільки часу була замкнена у містечку, де знаходилася штаб-квартира угрупування Райана, а тепер раділа, що їй випала нагода покинути місце, яке вона називає своїм домом. Дівчина з босом їхала на зустріч, щоб домовитися про деталі, які придумала Сі для своїх перших жертв. Райан їхав за адресою, яку дала Сіара і нічого не розумів. Чоловік намагався випити у неї якусь інформацію, але вона категорично відмовлялася щось розповідати.
-Сіаро, те, що я зробив тобі поступку, не означає, що я буду пробачати тобі всі промахи. - чоловік поглянув на дівчину, яка дивилася у вікно та була зайнята своїми думками. Вона не могла дочекатися цієї зустрічі!
-Якби я тобі сказала про своє рішення раніше, то ти би не дозволив. - пара під'їхала до ресторану, де на них вже чекала людина.
-Сі, зізнавайся! Що ти задумала? - Райан не впустив можливості взяти дівчину за руку, коли вона виходила з машини. Масивний незнайомець підійшов до гостей, посміхнувся Сіарі, але підозріло поглянув на Райана, який ще більше насторожився. - Ти хто?! - бос став збоку біля дівчини і побачив, як охоронець трохи нахилив голову. Райану здавалося, що цей чоловік і Сі спілкуються без слів, адже його власне запитання залишилося без відповіді.
-Сіаро, ти не говорила, що будеш не сама. - чоловік ігнорував Райана, а бос не звик такої реакції, тому вирішив привернути до себе увагу.
-Ти глухий? Не чув мого запитання? - чоловік простягнув руку до охоронця, але Сі її перехопила.
-Він не створить проблем. - дівчина з докором поглянула на боса, а він не мав, що їй відповісти. - Гаррі нас чекає.
-Бос сумував за тобою. - чоловік розвернувся та задав їм маршрут. Вони не пішли головним входом, а їх повели через чорний хід. Навіть не чорний, а потаємний. Ці двері були заховані у стіні і те, що охоронець без страху показує його, означало, що він довіряє Сіарі і це геть не сподобалося чоловікові.
-Він занадто вільно веде себе з нами. Ти з ним вже колись бачилася?! Чи ти бувала тут, Сіаро? - хоча Райан не вірив, що дівчина могла сама покидати його територію, але тепер він усвідомив, що мусить пильніше за нею слідкувати.
-Коли? Я весь час перебувала у нашому містечку, тренуючись. - Райан розумів, що Сі говорить правду, але йому не подобалося ставлення цього чоловіка до Сіари, ніби він знає її занадто добре.
-Тоді, чому він тобі так довіряє? - Райана цікавило ще одне питання. - А головне, чому ти йому довіряєш?
-Таке враження, що ти чогось боїшся. - чоловік посміхнувся на ці слова, бо немає у світі моментів, коли він може боятися.
-Сіаро, ти знаєш, що це не так. - дівчина помітила легеньку посмішку на обличчі боса і хмикнула на його слова.
-Саме тому, Райане, ти так стис мою руку і не відпускаєш? - дівчина підняла їхні переплетені руки. Так, Райан боявся її відпустити, щоб вона не постраждала. Тим більше, він нічого не знає про людину і місце, куди вони зараз ідуть.
-Це твоя вина! Ти мені не дала абсолютно ніякої інформації про твого друга. - Сі помітила, як рот Райана скривився при слові 'друг', але він не знає, що саме цей чоловік допоміг їй втекти - це їхня таємниця, і вона буде берегти її, щоб не підставляти його і хоче, по-своєму, відплатити йому за доброту.
-Ти зараз усе дізнаєшся сам. - пара пройшла вузенький коридор, в кінці якого були броньовані двері. Райан зауважив цю деталь і запереживав, що це може бути пасткою для них.
-Ти впевнена у цій людині, Сіаро? Мене турбує... - та дівчина різко зупинилася.
-Райане! - Сіара підняла на нього голос, а йому хотілося одного - притиснути її до стінки та покарати цей ротик, який так часто перечить йому.
-Що? - чоловік підійшов до дівчини ближче та прошепотів на вухо. - Ти, напевно, забула, що я головний, а не ти. - Райан відчув, як Сіара стисла його руку та проковтнула слину. Вона хотіла щось сказати, але їх перебили.
-Сіаро, шеф тебе чекає. Він дуже чекав на зустріч з тобою. - охоронець вів код і відкрив перед парою двері.
-Дуже чекав? - єхидно перепитав Райан. Його починала бісити вся ця ситуація. - Можливо, я вам сьогодні буду заважати, а, Сіаро? - чоловіка розривали ревнощі. Дівчина поглянула на нього і її брови полізли догори від здивування. Вона усвідомила, на що натякає бос, але не розуміла причину його такої поведінки. Він що, ревнує?
-Ти зараз все дізнаєшся. - дівчина забрала свою руку та пройшла першою, адже вона не попереджала Гаррі, що буде не сама. Його кабінет виглядав саме так, як він про нього розповідав - це просто суцільна шоколадка! Стіни, підлога, стеля, меблі, килими... Все, що є у кімнаті - коричневе, а саме головне, що тут відчувався запах гіркого шоколаду. Дівчина пройшла вглиб і побачила свого давнього знайомого. Він дивився у їхню сторону, а коли побачив Сі, то різко піднявся та кинувся до неї. Сіара побігла назустріч Гаррі та міцно обійняла його за талію, а він її за плечі.
-Зіронько моя! Я такий радий знову тебе побачити! - та тут він помітив Райана та заховав дівчину за себе. Її бос не розумів теперішньої ситуації. Сіара довіряє цьому чоловікові! Вона! Довіряє! Чоловікові! Йому стало образливо, адже вони вже два роки разом, але вона ніколи не посміхалася йому так, як цьому. Сіара прилипла до його тіла і було помітно, що вона відчуває себе комфортно біля нього.
-Ти помилився адресою! - руки Гаррі потягнулися до зброї, але дівчина встала перед Райаном.
-Гаррі, він зі мною! Це мій бос. - чоловік схопив Сіару за плечі та легенько струсив.
-Бос?! - Гаррі помітив, як Райан смикнувся в їхню сторону, але, помітивши, що Сіарі не шкодять, зупинився. - Ти втекла, щоб знову попасти у проблеми?
-Все не так. - Сі взяла друга за руку. - Райан допоміг мені у втечі, як і... - вона затихла, щоб не сказати лишнього.
-Сіаро... - Гаррі нахилився та тихо промовив на вухо дівчині. - Ти довіряєш йому? - і чоловік відчув легенький кивок Сі, а його очі свердлили непроханого гостя. - Якщо так, то ласкаво прошу. - Гаррі показав рукою на стіл, де їх чекали частування. Райан сів на іншому кінці дивану, чекаючи, що дівчина сяде поруч, але Гаррі спеціально сів між Сіарою та її новим босом, коли продовжив розмову. - Для чого ти мене шукала? Ти зникла на два роки! Ніякої звісточки від тебе! - Сі чула біль у голосі друга. - Я не знав, що і думати! Тебе шукали мої люди, але ніяких зачіпок. Якби не знав, що це було насправді, то подумав би, що ти була моєю галюцинацією. - і чоловік покрутив пальцем біля голови, а дівчина посміялася на цей жест, але коли звернула увагу на боса, то вся легкість зникла - Райан дірявив її своїми очима.
-Вибач, Гаррі, але я не могла з тобою зв'язатися раніше. - Сіара не хотіла так зникати, але це була ще одна умова Райана, на яку вона підписалася. - Я навчалася, а тепер я його солдат. - дівчина кивнула у бік боса. Гаррі чув, з якою гордістю Сі говорила про це.
-Ні! - друг міцно стис руки Сіари. - Тільки не його! - Гаррі поглянув на боса, який почувався вільно тут. Хоча, це була, лише зовнішня картинка - чоловік чекав помилки зі сторони Гаррі, щоб мати змогу вбити його. - Я знаю тебе, Райане! І знаю твої методи! - бос, лише підняв брову на цю заяву.
-Сіара сама погодилась на мої умови. - Гаррі нахилився корпусом до боса, і Райан розумів, що чоловік буде захищати Сіару до останнього.
-У неї не було вибору! Її силою зробили повією! - тепер до боса дійшло.
-Ти її колишній клієнт? - Райан поглянув на дівчину. Невже Сіара обманула його?! Вони домовилися почати з трійки, що згвалтували її ще до борделю. - Він - твоя перша жертва?
-Я?! Її жертва?! - Гаррі не розумів, що відбувається. - Сіаро, що за нісенітниці він говорить? - дівчина знала, що друг не підтримає її.
-Я хочу покарати деяких своїх клієнтів. - прошепотіла Сі. - Я не зможу жити спокійно, знаючи, що вони ходять по одній землі зі мною. - Гаррі бачив біль у очах Зіроньки, але ще у них горів вогник, який міг спалити Сіару, тому чоловік хотів допомогти їй вижити.
-Стоп! А я тут до чого? Я твій клієнт, але... - Райана зірвало після цих слів. Він кинувся на чоловіка, що сидів поруч та вдарив по обличчю. Сіара боялася гніву Гаррі і не хотіла, щоб дружня зустріч переросла у проблему. Дівчина відтягувала боса, але не змогла повністю впоратися з ним. Райан поривався для наступного удару, але допоміг Гаррі, який вдарив боса у відповідь і це трохи остудило його запал. Але, тільки крик дівчини зміг запобігти кривавим побоям.
-Райане! - Сіара стояла між чоловіками, намагаючись стримати їхні емоції. - Ти не так зрозумів! Гаррі немає у списку моєї помсти!
-Тоді, чому ми тут, Сіаро?! - бос був розлючений. Райан хотів знищити чоловіка перед собою, бо він колись мав доступ до тіла Сі. Але бос не розумів, чому дівчина поводила себе з ним дружелюбно і, навіть захищала.
-Він... - Сіара замовкла, бо не знала, як все правильно пояснити. - Гаррі... - чоловік вирішив допомогти Сі та сам відкрив усю правду.
-Я допоміг їй втекти з борделю. - до Райана дійшла суть всього, що відбулося, але від нього не приховалося, з якою ніжністю дівчина дивилася на друга. Невже вона має до нього почуття?!
-Саме тому ми сьогодні прийшли до нього. Я хочу подякувати Гаррі за допомогу та захист. - радісно промовила Сі. Вона була рада, зробити приємно другові.
-Ти про що, Зіронько? - чоловік досі не міг зрозуміти, про що саме говорить дівчина, а Райана зацікавив один момент.
-А чому 'Зіронька'? - погляд боса блукав між ними. Сіара приховала свої очі, а на обличчі Гаррі розцвіла хитра посмішка.
-Райане, ти не знаєш? - Гаррі спеціально тягнув з відповіддю, щоб більше понервувати чоловіка. - Зіронько! - Сіара хотіла зупинити друга від подальших слів, але не встигла. - Він тебе не бачив оголеною?! А, як ви тоді трахаєтеся?
-Ми не спимо. - чітко промовила Сі, але Гаррі помітив вагання у її очах. - Він - мій бос, а я - його солдат.
-Райане... - чоловік вирішив допомогти Сі у цьому питанні. - Ти сліпий або дурний, якщо ще не затягнув Зіроньку у ліжко, або... - він хитро посміхнувся та наблизився на крок до боса. - Ти такий, як і я?
-Що означає 'такий'? - Райан не відійшов від чоловіка, але йому не подобалася така близькість.
-Ти йому не розповіла? Тепер я розумію, чому ви досі не спали. - Сіарі було важко це все слухати, і вона сіла назад на диван, щоб тіло не видало її знервованого стану - її ноги почали труситися, а це відбувалося вже дуже давно.
-Слухай, Гаррі! Не говори загадками. - Райан присів біля Сі. Він помітив, що тіло підводило її, але не знав, що призвело до цього стану. Це страх з минулого? Чи щось інше?
-Зіронька не довіряє тобі. - Райан поглянув на дівчину, що ховала від нього свої очі. Значить, Гаррі правий. - Якщо вона змінить своє ставлення до тебе, тоді і дізнаєшся, чому 'Зіронька'. - Гаррі підійшов до боса. - Але, якщо ти наважишся образити її, то тобі кінець! Те, що я гей, не означає...
-Ти гей?! - Райан не вірив у почуте. Перед ним стояв негр, два метри зросту. Райан, навіть нижчий за нього, але тіло у боса мускулистіше.
-Чому це тебе дивує? Так, я - гей. - Гаррі поглянув на Сіару. - І саме тому ти прийшла до мене?
-Так. - дівчина змогла себе опанувати та поглянула на друга. - В мене буде подарунок для тебе за три дні. Але мені необхідно знати адресу доставки.
-Що це за подарунок? - Гаррі підійшов до Сіари та обійняв її. - Зіронько, ти знаєш, що я обожнюю сюрпризи, але я не хочу, щоб ти постраждала! Я здогадуюся, що ти задумала, але...
-І ти туди ж?! - дівчина скинула з себе руки друга. Райан не міг втратити можливості, щоб переконати Сі відмовитися.
-Сіаро, ти Гаррі більше довіряєш, ніж мені. Можливо, хоча б до нього прислухаєшся? - інший чоловік поглянув на Райана. Гаррі був впевнений, що бос має почуття до Сі, але його щось зупиняло від дій. Це обов'язок? Чи щось інше? Поки він цього не дізнається, то не заспокоїться. Сіара врятувала його від проблем, і він зобов'язаний її вберегти.
