Спочатку:
На сторінку книги
Глава 31. Перед бурею
Палац аль-Шаф, Доха, Катар
Час змінив еміра Руслана. Його обличчя стало мужнішим, а досвід, здобутий завдяки батькові Ібрагиму, братам і матері Олені, зробив його мудрішим і сильнішим.
Раптом у його кабінет увійшов телохранитель Бурзак, який вірно служив емиру багато років. Він схилив голову й промовив:
— Ваше Величність, надвигається війна між Об’єднаними Арабськими Еміратами та Саудівською Аравією. Причина — доходи від нафти й газу, територіальні суперечки.
Руслан підняв очі на слугу. Його погляд був холодним і рішучим — він уже не той юнак, яким був колись. Його син Манао досягнув повноліття, і тепер на плечах еміра лежала ще більша відповідальність.
— Збирайте армію, — наказав він суворо. — Ми станемо на боці Саудівської Аравії. Їхній король Абдулла — наш союзник і друг. А Об’єднані Арабські Емірати давно стали нашими ворогами, жадібними й безжальними.
Бурзак поклонився й вийшов, але перед цим отримав ще один наказ:
— Покличте принца Акрама.
Акрам увійшов до кабінету. Його роки теж змінили: він став мужнім і впевненим. Тепер він був радником еміра Руслана — після того, як одинадцять років тому врятував його сім’ю. З того часу він більше не мав справ із інтригами бабусі Зубейди.
Проте брати Руслана — шейхи Тимофій, Діма й Саїд — були обурені вибором радника. Вони вирішили таємно діяти проти Акрама, адже пам’ятали його давнє прагнення до трону.
У цей час принц Акрам проводив вечір із своєю першою дружиною Мейрі. Вона стала ще красивішою й мудрішою, а її руде волосся лише більше приваблювало чоловіка. Тепер у палаці її називали Хафізою — «мудрою», як колись назвала її королева Олена. Хафіза керувала гаремом разом із шейхою Моанною. Їхня влада зросла, адже перша наложниця Ібрагіма, Лейла, відмовилася від своєї посади й поїхала до Лівії з дітьми.
Мейрі подарувала Акраму чудових дітей — сімох синів і чотирьох дочок. Найстарший син, Селім, навчався разом із Манао.
Акрам ніжно цілував Хафізу в затишній кімнаті, коли раптом двері відчинилися. Увійшов Бурзак і схилив голову:
— Принце Акраме, емір Руслан бажає бачити вас негайно.
У великій залі палацу панувала напружена тиша. Емір Руслан сидів за столом, його обличчя було серйозним і зосередженим. Перед ним стояв принц Акрам — радник і брат, той, кому він довіряв найбільше.
— Акраме, — промовив Руслан, — війна неминуча. Саудівська Аравія чекає нашої підтримки, і ми не можемо відмовитися від союзу з королем Абдуллою. Але якщо зі мною щось трапиться на полі бою…
Він зробив паузу, його голос став ще твердішим:
— Манао буде наступним спадкоємцем трону Катару. Це рішення остаточне.
Акрам підійшов ближче й поклав руку на плече брата.
— Все буде добре, Руслане. Завтра ми повідомимо королівську сім’ю про твоє рішення. Я буду поруч із тобою й битимуся до кінця. А наші сини будуть учитися, щоб їхнє майбутнє було світлим і гідним.
Руслан глибоко вдихнув, відчуваючи полегшення від підтримки.
— Тоді нехай ця війна стане для Манао випробуванням, але й дороговказом. Він має знати, що його чекає велика відповідальність.
Акрам усміхнувся ледь помітно:
— Він готовий. І ми разом зробимо так, щоб його шлях був шляхом честі.
У залі запанувала тиша, але в ній відчувалася сила — сила двох братів, які вирішили долю не лише своєї країни, а й майбутнє спадкоємця трону.
