Раді Вас бачити!

Поцілунок був запаморочливим, глибоким, від нього перехопило подих, але я не встигла розчинитися в цьому відчутті, як Стас різко, майже грубо відсторонився.

Він важко задихав, відкинувшись на спинку стільця, і запустив п'ятірню у своє темне, злегка розпатлане волосся.

— Я... я не мав, вибач…, – глухо промовив він, хитаючи головою і дивлячись кудись у бік барної стійки.

Усередині все похололо. Я завмерла, відчуваючи, як до щок приливає жар від сорому та алкоголю. Невже я все неправильно зрозуміла? Весь цей вечір, його погляди, напівнатяки.

— Я... я щось зробила не так? – голос трохи здригнувся, я поспіхом пересіла на свій стілець, відчуваючи як паморочиться в голові від випитого. — Я тебе настільки не приваблюю, правда? Ти мене просто не хочеш?

Стас різко повернув голову. Його очі, що раніше іскрили веселощами, зараз потемніли і горіли непідробним блиском. Він подався вперед, перехоплюючи мої долоні своїми величезними гарячими руками.

— Не хочу тебе? Владо, ти знущаєшся? – його голос зірвався на хрипкий шепіт. Він стиснув мої пальці трохи сильніше, ніби намагаючись заземлити себе. — Та я хочу тебе так сильно, що в мене дах зносить. Я з першої секунди, як побачив тебе біля готелю, тільки й думаю про те, яка ти на смак. У мене всі думки тільки про твої губи, про твоє тіло.

— Тоді чому ти відсторонився? – спитала я, розгублено дивлячись на нього.

— Але тільки не в такому стані, Владо, – він гірко посміхнувся, кивнувши на порожні келих переді мною. Їх було не менше десяти… — Ти багато випила, ти злишся на колишнього, можливо навіть досі кохаєш його. Я не хочу бути для тебе просто сексом на одну ніч. Втіхою, щоб забутися. І вже точно я не хочу, щоб ти завтра прокинулася і пошкодувала про це. Пошкодувала про мене.

Я дивилася на нього і не вірила тому, що чую. Переді мною сидів чоловік, який поєднував у собі абсолютно все, що здавалося неможливим. Він був неймовірно гарячим, з цією його легкою, шаленою усмішкою, приголомшливо веселим, божественно красивим – з чітко окресленою щелепою і пронизливим поглядом. І при цьому в ньому було стільки шляхетності, про яку я тільки в книгах читала. Будь-який інший скористався б тим, що пʼяна дівчина вішається йому на шию. А він захищав мене від мене самої…

Стас повільно відпустив мої руки, глибоко зітхнув і постарався повернути обличчя більш спокійний вираз, хоча жовна на його вилицях все ще ходили ходуном.

— Хочеш, я проведу тебе до готелю? – тихо спитав він, дивлячись мені в очі.

Я подивилася на недопитий коктейль, потім на вихід, де за дверима бару шуміло прохолодне нічне море. Повертатися до порожньої кімнати прямо зараз здавалося нестерпним.

— Ні, – я хитнула головою і підвелася зі стільця, вішаючи сумочку на плече. — Я ще хочу пройтися. Повітрям подихати.

Стас одразу підвівся слідом за мною. На його губах знову заграла та сама, звична тепла і трохи зухвала усмішка.

— Одну я тебе нікуди не відпущу, – твердо сказав він. 

І щойно ми вийшли на набережну, прохолодне морське повітря приємно вдарило в обличчя, трохи протрезвляючи. Голова все ще кружляла, але дихати стало набагато легше. Ми мовчки йшли вздовж кромки води, слухаючи, як шарудить пісок під ногами.

Раптом Стас зупинився і обернувся до мене. На його обличчі грала до неможливості чарівна і хитра усмішка.

— Пам'ятаєш, що я тобі казав? – спитав він, примружившись. — Відволіктися від лайнових думок найкраще допомагає старе добре безумство.

Перш ніж я встигла хоч щось відповісти, він впевненим рухом розстебнув ґудзики на сорочці та скинув її прямо на сухий пісок. Слідом туди впали і його шорти. Стас залишився в одних плавках.

Я завмерла, дивлячись на нього. У місячному світлі рельєф його тіла здавався ідеальним – широкі плечі, міцні груди, підтягнутий живіт. У цей момент я спіймала себе на думці, що за весь цей вечір більше жодного разу не згадала про Гошу. Чи то справа була в коктейлях, чи то в цьому чоловікові, який перевернув мій день з ніг на голову, але мені страшенно подобалося те, що зі мною відбувалося.

— Ну, Владо, розслабся! – Стас засміявся, помітивши мій ошелешений погляд і розкинув руки в сторони. — Піддайся мені. Піддайся цьому безумству.

Його азарт був заразливим. Зазвичай я обмірковувала кожен свій крок, зважувала всі «за» та «проти», але зараз... Зараз поруч із ним, добряче пʼяною, мені просто захотілося побути божевільною. Я швидким рухом розстебнула блискавку на сукню і скинула його на пісок, залишившись перед ним в одній мереживній спідній білизні.

Стас різко осікся. Веселощі миттєво випарувалося з його очей. Він глухо прошипів крізь зуби.

— Чорт...

Його погляд потемнів, став неймовірно важким і пильним. Він повільно, сантиметр за сантиметром, оглядав моє тіло, і від цього огляду в мене по шкірі побігли мурашки, які зовсім не пов'язані з нічною прохолодою.

— Я навіть радий, що твій тупий колишній втратив таку, як ти, – тихо, майже інтимно промовив Стас, і в його голосі прослизнула щира вдячність на адресу Гоші.

Потім він різко труснув головою, розвернувся і з розбігу стрибнув у темну морську воду, піднімаючи фонтан бризок.

Я залишилася стояти на березі, тупо дивлячись на те місце, де щойно був Стас. Його слова відгукувалися в голові, поки я намагалася їх переварити. Йому подобалося те, що він бачив. Він дивився на мене так, ніби перед ним був найбільший скарб у світі. Гоша... Гоша за всі роки наших стосунків ніколи так не дивився на мене. У його погляді завжди була звичка, оцінка, легке схвалення, але ніколи цього первісного, захопленого голоду.

Мої роздуми перервав гучний сплеск. Стас підбіг до мене, весь мокрий, і з розмаху затряс головою, як великий пес.

Холодні бризки полетіли на всі боки, потрапляючи мені на обличчя і плечі.

— Гей! Припини! - нестримно засміялася я, закриваючи обличчя руками і намагаючись ухилитися від крапель. — Вода холодна!

— Сам знаю! - вигукнув він.

Наступної секунди я навіть пікнути не встигла, як його сильні, мокрі руки залізною хваткою обхопили мою талію. Стас легко, наче я нічого не важила, підняв мене вгору і закинув до себе на плече.

— Стас, ні… ні,ні,ні. Відпусти! – верещала я від захоплення й переляку, б'ючи його кулаками по широкій мокрій спині.

Але він тільки голосно розсміявся і з важким тупотом побіг назад у шумливе море.

Вода виявилася просто неймовірно холодною. Як тільки Стас опустив мене з плеча у темні хвилі, у мене миттєво перехопило подих, а по тілу побігли сироти. Зуби зацокотали так сильно, що я ледве могла вимовити слово.

Стас одразу підплив ближче. Його сильні, гарячі руки обхопили мене за талію, притягуючи до свого тіла, яке зараз здавалося єдиним теплом у цьому крижаному морі.

— Холодно? – прошепотів він, заглядаючи мені просто в очі.

Його обличчя було так близько. Я бачила кожну крапельку води на його віях, а погляд мимоволі перемістився на його губи. В цей момент мені до божевілля, до тремтіння хотілося поцілувати його. Але всередині відразу спалахнув страх. Що, як він знову відштовхне мене?

Я м'яко вперлася долонями в його мокрі груди і трохи відсторонилася.

— Так, правда дуже холодно, – тихо сказала я, намагаючись, щоб голос не тремтів. — Краще вийти.

Стас не став сперечатися. Він допоміг мені дістатися берега, і щойно наші ноги торкнулися сухого піску, одразу ж потягнувся до сумки. Він дістав великий пухнастий рушник, підійшов зі спини і дбайливо накинув його мені на плечі. А потім, не випускаючи з цього полону, обійняв мене ззаду, притискаючи до себе.

Я завмерла і судомно затримала подих. Це було так приємно, так правильно. Його тепло миттєво огорнуло мене, проганяючи нічний озноб.

— Хочеш ще кудись піти? – тихо спитав Стас мені прямо на вухо, і його тепле дихання торкнулося моєї шиї. — Я можу провести тобі екскурсію по Сіждесу.

Я замислилась. Якщо я зараз піду в готель, чи зустріну його ще хоч раз? Мені відчайдушно хотілося продовжити цю мить, побути з ним ще трохи й остаточно забути про все.

Я обернулася в його руках обличчям до нього, утримуючи рушник на плечах, і з викликом подивилася на нього:

— Я хочу до клубу. У справжній нічний клуб. Я... я там ніколи не була.

Стас забавним рухом зморщив ніс і здивовано перепитав:

— До клубу? Серйозно? Влада, я думав, у твоєму віці вже не ходять у такі місця.

Від такого нахабства я награно розлютилася. Вивільнивши руки з-під рушника, я почала жартома бити його кулаками по широких грудях.

— Що ти сказав? Ти зараз назвав мене старою?

Стас голосно засміявся, навіть не намагаючись по-справжньому захищатись, а лише зі сміхом закривався ліктями від моїх не надто сильних ударів.

— Звісно, ​​ти не стара! – прокричав він, повертаючись. — Просто вже... не молода…

— Ах, не молода?! – я закричала від обурення і з новою силою почала жартівливо нападати на нього, теж не стримуючи сміху.

Наступної миті Стас швидким рухом перехопив мої зап'ястя, м'яко, але міцно стиснувши їх у своїх долонях. Я зупинилася, важко дихаючи і дивлячись на нього знизу нагору. На його обличчі грала неймовірно тепла, щира усмішка.

— Гаразд, гаразд, здаюся! – весело сказав він, дивлячись мені просто у вічі. — Твоє слово – закон. Якщо хочеш до клубу, значить, я відведу тебе туди, куди ти забажаєш. Тільки перестань мене бити.