Раді Вас бачити!

Навіть не уявляю, як себе почуває Оллі. Сьогодні у розкладі пари зі Стасом. А в них все закінчилось паскудно.

Вирішила взяти удар на себе і сісти на першу парту. Не хочу, щоб він зіпсував подрузі настрій. Хоча вже тим, що він є псує все. Міг перевестись кудись, знайти практику деінде, та він все рівно тут.

Як і завжди він не заставляє себе чекати. Скупо вітається і відразу переходить до свого предмету. Видно, що він вчився не дарма і є професіоналом, на відміну від багатьох, жаль, що він так встиг напаскудити подрузі.

Як це не дивно, та він не звертає уваги на Оллі. І це навіть добре, напевно. Адже зіпсувавши день їй, він зіпсує його мені. А я хотіла піти у спортзал.

Лекція закінчується і він прощається зі всіма. Ми поспішаємо зібрати речі. Оллі вискакує перша, та він зупиняє її своєю коронною фразою.

- Студентка Романчук, затримайтесь будь ласка. – і Олівія гальмує по інерції.

- Ми ж нікуди не підемо без неї? – шепочу я Соні і та киває. – Оллі, вирішуй свої справи швидше, ти мені обіцяла.

- Студентка Шевчук, коли ваших однокурсників затримують викладачі слід забути про особисті проблеми.

І я мало не захлинаюсь від його зухвалості.

- Авжеж, Станіславе Володимировичу, та тільки в тому разі, коли їх проблеми теж не є особистими.

Тепер він знає, що я знаю…що ми обоє…і ще Костя з Сашком, яких видно неподалік в коридорі. А може і ще маса народу. Тепер він блідне. Вау!

- Ви про що, студентка Шевчук? – сухо питає він.

- Та так, нічого. – відповідаю я постукуючи ногою.

- Думайте, що говорите.

- А ви не перевищуйте службові повноваження. – Соня з Оллі просто в шоці з мене, сама в шоці – ніколи б раніше так не сказала. – Інколи це може погано закінчуватись.

- Для декого може погано закінчитись сесія.

- Саме так, конкретним провалом аспірантури. До речі, якщо ви закінчили, то ми підемо.

Шокований Стас і далі стоїть біля кафедри, а я витягую Соню і Оллі з аудиторії. Костя беззвучно аплодує.

- Тобі кранти. – коментує Сашко.

- Це ми ще побачимо. – усміхаюсь я. – Дівчата, а тепер в спортзал. Страшенно хочу схуднути.- Зачекайте. Хтось телефонує. – просить Оллі і ми зупиняємось. – Це Адріан. Якщо ви не проти. Алло…

Ми з Сонею стоїмо.

- Давай тебе запишу, танці це модно, правда здохнути можна спочатку, лишній жирок злітає, як морський загар. - Розповідає якась білявка своїй подрузі із рожевим волоссям, а та киває і вони минають нас. 

Соня зводить брову. А я уявляю себе танцюючою ча-ча-ча потряхуючи жирком. Сцена офігеть, зал рже і я перемагаю у «Розсміши коміка».

- Ти це серйозно?

- Чесно кажучи танго звучить цікавіше, ніж бігова доріжка.

- Не найкраще порівняння. – мені ще й досі не хочеться.

- Чому ж? Ти звичайно все тоді пропустила, та мій Костя так танцює…і мені соромно, що я пасую. А батьки навряд чи оплатять і танці, і спортзал. Ну ж бо, Кріс, зроби це заради мене і ти не пошкодуєш.

- Тільки не влаштовуй моє особисте життя, ок?

- Ок. По рукам? – тиснемо руки, поки Олівія скоса поглядає на нас. Напевно вона здивується.

- Про що мова? – нарешті приєднується вона.

- Тепер ми йдемо не у спортзал, а шукаємо школу танців, де вчать бальну програму.

- Так це не проблема. Я знаю таку, тільки нам в іншу сторону.

- Сьогодні все проти мене! – заявляю я.

- Ну не кажи, ти задала жару Стасу. – червоніє Оллі. – Я б так не змогла, при всіх. Ти була неперевершена.

- Боюсь тепер екзамен мені не здати.

- Хай тільки попробує.

- Бачила я, яка ти там борза була, ледве колінки не тряслись. – сміється Соня, а Олівія червоніє ще більше.

- Заткнись!

- Ви просто божевільні.

- Саме тому ти з нами дружиш…